Невідома Леся Українка, або Новий спосіб заохочення інвесторів

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 03.09.2017 00:00
  • 0

 

Проживаючи у місті, де народилася легендарна авторка, я неодноразово ставила питання знайомим: “Що ви знаєте про Лесю?”. Найбільш відомо містянам те, що вона написала “Лісову пісню” (деякі вважають, що це дійсно пісня), що народилася вона в музеї (будинок на околиці), що це та сама жінка із 200-гривневої купюри, на честь якої назвали швейну фабрику. Можливо, цей матеріал зніме маску таємничості з образу “...єдиного мужчини в нашому письменстві”, як запевняв Іван Франко..

Маленькою Лариса була яскравим прикладом дитини-індиго. В 4 роки вона самостійно читала, в 5 - освоїла фортепіано, в 7 - почала писати вірші, в 12 - її друкували в іноземних ЗМІ. Незважаючи на успіхи дитини, батьки сприймали її як малорозвинену, тому не віддавали до школи (було соромно перед людьми).

В 9 років усі звичайні діти борються з лінню та шкільними уроками, а майбутній літературний геній боролася з туберкульозом. Після першої операції, коли дівчинці видалили вражені хворобою кісточки, її обидві руки та одну ногу зафіксували у гіпс. Вільною залишалася лише одна нога, пальцями ступні якої вона навчилася грати на фортепіано. Її особистий рояль зараз знаходиться у музеї, що відкритий в селі Колодяжне.

Лариса Косач у підлітковому віці зрозуміла, що усі важливі європейські літературні шедеври варто читати в оригіналі. Тому вона спрагло почала вивчати мови. До 20 років дівчина вільно писала і говорила російською, польською, англійською, латинською, грецькою та давньогрецькою, французькою, німецькою, італійською та недовчила в останні роки життя іспанську мову. В 12-літньому віці вона переклала на українську “Вечори на хуторі біля Диканьки” Гоголя, що до неї не зробив жоден з професійних критиків. Перекладала Лося твори Гейне, Гюго, Гомера без словників.

Леся Українка спромоглася підкорити гору Ай-Петрі, де вперше побачила квітку едельвейс. У 19 років вона написала підручник для школярів “Стародавня історія східних народів”, за яким вчилися її молодші брати і сестри, а також діти друзів сім’ї.

Поки такі, як я, звичайні діти, боялися в дитинстві розбити коліно чи натрапити на сусідського пса, Леся без страху втікала вночі до лісу, що в селі Колодяжне. Проте пізніше дівчачий героїзм виявився звичайним лунатизмом, який після переїзду з Полісся зник сам по собі. Лариса пізніше писала, що це дуже вразило її в дорослому віці та впевнило в тому, що ліси на Житомирщині дійсно аномальні.

Перші стосунки з представником протилежної статі в Лесі Українки відбулися, коли їй було 15 років (у13 вона взяла псевдонім). Із Максимом Славинським, який вже був повнолітнім, вони разом перекладали Гейне (слово єднає). Проте пізніше Максима заарештують закордоном і замучать до смерті у в’язниці чекісти.

У 26 вона познайомилася з другом по хворобливому нещастю - Сергієм Мержинським, який давно боровся із затяжними сухотами. Її болі в кістках і нирках та його тяжкий стан поєднали молодих людей у спільному горі: Леся попри свої потреби доглядала хворого. Сергій помер у дівчини на руках, після чого вона до самої смерті не знімала траурної одежі, не дивлячись на офіційне подальше заміжжя. Незважаючи на те, що Леся була поруч його смертельного ложа, Мержинський не кохав її. У свій останній день при пам’яті він попросив Лесю записати прощальний лист до іншої жінки, що насправді була в його серці усе життя.

Офіційний чоловік Климент Квітка був бідний як церковна миша, що стурбувало династію Косачів. Проте насторожило також і те, що новий наречений теж хворий на туберкульоз. Новий союз двох пацієнтів вочевидь нагадував жінці своєю обстановкою минулі стосунки. Будучи впертою і гордою, Леся відмовилась від фінансової допомоги батьків, що було досить нерозумно в її стані, та переїхала до чоловіка. Климент був молодший від Лесі на 9 років. Парубок поступово почав продавати усе, що нажив: від меблів до книжок, аби оплатити лікування дружини. Після смерті поетеси Климент прожив ще 40 років, проте і вони не були прикрашені високими статками.

Грузія. Любов Лесі Українки до цієї країни також палка та примітна. У батьків поетеси знімав кімнату у Києві грузинський студент Нестор Гамбарашвілі. Леся закохалася у амбітного Нестора, незважаючи на те, що мала вже поруч Сергія Мержинського. Гамбарашвілі відмовив дівчині і одружився на іншій, що суттєво підкосило стан Лесі. Вона довго ще писала листи чоловікові, проте він на них не відповідав.

На честь Лесі Українки названо астероїд № 2616.

У Луцьку існує Східноєвпропейський національний університет ім. Лесі Українки, який взяв за основу вивчення та пропаганду творчого доробку нашої землячки.

Завдяки бережливості чоловіка Лесі Українки Климента, до наших днів дійшли записи, на яких можна почути голос поетеси.

В останні роки життя очі Лесі змінили свій колір. Мати писала в листах до друзів, що дитина народилася з темно-сірими, майже карими очима, але перед смертю Лариси очі набули насиченого небесно-блакитного забарвлення.

Як бачимо, ми з вами живемо у місті, яке мало щасливу випадковість стати рідним для великої персони в українському та світовому письменництві. Якщо грамотно та вірно використовувати ось такого роду інформацію, вона буде ефективніше приваблювати істеблішмент у наш регіон. Особисто я не розумію, чому б нам з міського бюджету не виділити кошти на оплату зарплатні привиду, якого можна оселити в музеї-будинку Косачів та під час відвідин лякати (по-доброму) туристів. Слава про те, що дух Лесі в прямому сенсі слова оселився в Новограді-Волинському, автоматом притягне до нас іноземні делегації. А там - і до інвестицій рукою подати.

Коментарі:

Останні новини