Як колишній водій кума Януковича воює за "тридцятку"

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 06.02.2018 11:28
  • 0

Викинув телевізор через вікно та пішов до військкомату…

Саме так відповів військовослужбовець нашої бригади Руслан, на запитання про переломний момент у своєму житті…

– Скажіть, як розпочалася Ваша служба?

– В дві години ночі взяв по мінімуму необхідних речей, впіймав "попутку" та рушив до районного військкомату. Там, чесно кажучи, були здивовані моєму приїзду та прийнятому рішенню. Виділили ліжко в кімнаті відпочинку, а вже на ранок оформили всі необхідні документи та відправили до 30-ї механізованої бригади. Разом з хлопцями третьої хвилі мобілізації потрапив до десятої роти цієї бригади на посаду командира відділення.

– Що стало "кінцевою краплею" для прийняття такого рішення?

– Переломним моментом для мене стало усвідомлення того, що "бандюки" прийшли на мою українську землю та силою хочуть її в мене відібрати. А як можна просто так віддати землю, яка тебе годує і на якій ростуть твої діти, а в мене їх двоє: сину 6 років та донечці 3 рочки.

– Як дружина відреагувала на Ваше рішення?

– Ми – чоловіки, тому ми спочатку приймаємо рішення, а потім кажемо жінці. Звісно, вона намагалася переконати залишитися, але такого як я важко змусити змінити думку, тим паче, коли впевнений у правоті свого рішення. Адже я тут не на завжди, а Україну берегти потрібно.

– Що для Вас найтяжче на війні?

– Найтяжче для мене – дивитися на тих людей, які лишилися без даху над головою, живуть в підвалах, не маючи самих простих людських умов таких як світло, газ, змоги нормально помитися. Хоч вони і просили 4 роки тому "русской вєсни" і Путіна, але все рівно шкода їх. До того ж, багато місцевих не були такими, вони просто були пацифістами, які дивилися на це все та нічого не робили, на превеликий жаль… Важко дивитися на дітей, які ходять щодня до школи чи садочка, знаючи, що можуть прилетіти міни з тієї сторони. Важко бачити сотні українських будівель, чиї стіни побиті осколками снарядів російських танків та артилерії, а мішки з піском на вікнах щосекунди нагадують про війну. Морально дуже важко, але я тут, бо не хочеться бачити такого в своїй рідній Яблунівці.

– Ким Ви були до війни?

– Працював у Печерському райвідділ міліції на керівній посаді. Та, побачивши весь безлад, який творився в цій структурі на той момент – звільнився. Влаштувався в охоронну фірму, де тривалий час працював водієм-супроводжувачем.

– Кажуть, що Ви були охоронцем Януковича, це правда?

– Ні, – з широкою посмішкою відповідає співрозмовник, – я протягом року був водієм-охоронцем одного з його кумів, з етичних причин прізвище називати не буду. Незважаючи на таку посаду, я попросив свого начальника відсторонити мене від виконання обов’язків охоронця, бо дуже важко працювати з такими людьми.

– А чому?

– Дуже важкі люди… Розумієте, люди, які мають кошти та владу, вони не рахують нас за людей, принаймні так було у моєму випадку. Одного дня я зупинився посеред дороги, поклав ключі на капот автомобіля та пішов.

– Вам чимось в нагоді стала професія охоронця?

– Бачите, є три типи охоронців: спостерігач, тилова та фізична охорона. Особисто я спостерігач, бачу те, чого не бачать інші. Якщо я не бачу фізично, я це відчуваю іншим чуттям.

– Чому почалась війна?

– Нас поділили, поділи різними способами. Мова, як спосіб розділення, теж була використана тими, кому це було потрібно. Росія розпалила цей конфлікт, цю війну, інші її підтримали та продовжують.

 

– Де людина, яку Ви охороняли?

– Виїхав до Росії. Це я точно знаю. Хотів подарувати шеврон "Укроп", але його вже не було. Водія, який був після мене, добре знаю, в Карпати їздили з ним відпочивати.

– Януковича бачили?

– Не бачив, але бачив Порошенка як Вас, розмовляв з Леонідом Кучмою.

– Що хочете сказати людям?

– Тут справжня війна. І ми не на заробітках, як багато хто думає, адже жодні гроші, чуєте, жодні гроші не варті життя та здоров’я! Ми – люди, які захищають свою Україну. Комусь щось не подобається, то покажіть що ви можете зробити для своєї Батьківщини. Хай береже всіх нас та Україну Бог!

 

Коментарі:

Останні новини