Таємничий двобій: чи переможе юна дівчинка накачаного татуйованого тридцятирічного брутала?

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 26.07.2018 14:22
  • 0

На кого схожий Майстер бойових мистецтв?

В уяві малюються різні еталони: від двометрового Віталія Кличка, серйозного Брюса Лі до веселого та усміхненого Джекі Чана. Сьогодні у величезну картотеку моїх асоціацій несподівано проникла молода дівчина, блондинка, з неймовірно витонченими рисами обличчя, глибокою безмежністю сірих очей, що доповнювали образ диснеївської принцеси.

Що цікаво, після розмови з кандидатом в майстри спорту, в минулому тренером однієї з Житомирських спецшкіл, дівчиною з Новограда, Оксаною Ткачук, несподівано мої роздуми розмістили поряд з контактними, ударними видами бойових мистецтв і на перший погляд зовсім мирне і травмобезпечне захоплення моєї співрозмовниці.

Чи знаєте ви, що в середньовічній Європі серед чеснот лицарства, поряд з мисливством, верховою їздою, плаванням, фехтуванням, стрільбою з луку, вмінням складати вірші на честь прекрасної дами було і мистецтво про яке піде сьогодні мова.

Пам’ятаєте фільм "Mortal Kombat" під саундтрек якого від сільських дискотек до фешенебельних ресторанів починалися жорстокі заруби усіх з усіма? Суть сюжету – відстояти своє життя та життя Землі від навали потойбічних сил. Так от, у середньовічній Європі, в Україні герої теж протистояли містичним ворожим силам, навіть самій смерті у двобої, мистецтво володіння яким на щастя не втрачене до сьогодні.

Лицар грає у шахи зі смертю. Середньовічна гравюра

Отже у вас є загін, хай навіть армія – зі своєю піхотою, офіцерами, різними спеціалістами. Без вас – командира, це лише натовп волоцюг, що або швидко і з честю загине, або дремене якнайдалі. Фізичні вправи, важкі тренування наростять ваші м’язи, вміння вашого тіла. Для управління армією, колективом, фірмою – потрібно нарощувати знання, зміцнювати нейронні зв’язки мозкових клітин, що спрацюють ефективно у вирішальний час. Поряд з ефективними і не дуже тренінгами, коучами та дороговартісними програмами, майже в кожній нашій родині є чарівна скринька, відкривши яку ми зможемо доторкнутися до тисячолітніх знань, що передаються від покоління до покоління.   

Козак і смерть. Гравюра Юрія Логвина

Тут і далі мова буде йти про інтелектуальні битви – такі звичні та загадкові шахи.

Шлях Оксани до переможних вершин розпочався з шестирічного віку. Спочатку заняття, як і будь-яка енергозатратна мозкова діяльність, викликали спротив та сум. Проте, якщо більшість дітей могли повередувати, прогуляти, зрештою закинути тренування, у нашої героїні була ситуація члену екіпажу зануреного підводного човна – тато знаний тренер Олександр Миколайович Ткачук, який і до сьогодні викладає в новоградській дитячо-юнацькій спортивній школі. Зрештою талант батька та наполегливість доньки стали приносити раціональне зерно – поряд з інтелектуальним розвитком, з’явилися нові знайомства, друзі, подорожі багатьма містами України, відчуття азарту гри та смаку перемоги. Нудне спочатку заняття перетворилася у приємний відпочинок.

– Оксано, а Ви пам'ятаєте, як Ваш тато мотивував до занять? Адже маленьким дітям зовсім не хочеться сидіти на місці і роздумувати куди посунути фігуру на шаховому полі.

– Ось, наприклад, він говорив що ми поїдемо на змагання, і якщо ти там займеш призове місце чи попадеш в першу десятку (тут вже залежно якої складності турнір), то куплю новий велосипед, ролики, чи ще якусь іграшку. Але деяким дітям це цікаво ще з дитинства, тому їх і мотивувати не потрібно. Мені ж шахи почали подобатись у віці десь 14-15 років.

– Отже, спочатку Ви займалися вдома, потім тато привів Вас у секцію? Чи на турніри Ви їздили з домашньою підготовкою?

– Ні, я займалась тільки дома. Який сенс було ходити на секцію, якщо тато – тренер. Вже пізніше, в 19 років, коли я почала навчатись у Житомирі, я ходила двічі на тиждень до шахової школи, і там займалась з тренером.

– Коли Ви почали ходити до шахової школи, кого Ви в ній побачили? Які люди займаються цією грою?

– Це були звичайні люди, як всі. Шахами займаються ті, кому це цікаво, або ж дітки яких мама з татом привели на секцію, для загального розвитку.

– А є якесь рангування? Щось на кшталт: від 6 до 12 років, підлітки, юні шахісти, люди середнього віку, пенсіонери? Чи можуть протистояти дівчинка-майстер 10 років проти брутального 30 річного 120 кілограмового здорованя в татуюваннях?

– В турнірах є вікові категорії. Наприклад, Чемпіонат України до 10, 12, 16 років... Але є турніри з обмеженням по рейтингу. Ось наприклад, якщо дівчинці 15 років, але вона майстер спорту з рейтингом 2300, то вона повинна вже грати в категорії з рейтингом не нижче 2200, а в таких змаганнях у суперниках можуть грати і дорослі. Хлопець якому 14 років, може запросто виграти дорослого чоловіка якому 30. Тут роль відіграє майстерність гри.

– Ви пам'ятає свій перший турнір – своєрідний "вихід в люди", коли домашні тренування і майстерність отримана від тата була продемонстрована іншим майстрам?

– Це було років 12 назад – 2006 рік, Чемпіонат України до 10 років.

– Одразу на чемпіонат України?! Цікаво чи посіли якесь місце з першого разу?

– Тоді не було такої кількості турнірів як зараз. Зайняла я 6 місце.

– Шосте місце зі скількох учасників?

– Дівчат було 41, юнаків – 94.

– Гідний результат, як для першого разу! До речі, а є у Вас таке поняття як "мандраж", хвилюєтеся перед змаганнями?

– Звичайно є.  Адже програвати нікому не хочеться. Але чим більше я нервую,  тим гірше граю. Тому потрібно навчитись не хвилюватися, адже це просто гра, і будуть як виграші, так і поразки, тут ще удача відіграє свою роль.

– А скільки мінімум-максимум партій за чемпіонат грає спортсмен?

– В чемпіонаті за класичною схемою надається 1 година 30 хвилин та додається 30 секунд за зроблений хід. Грають дев'ять турів (партій), якщо бліц гра (то маєте три хвилини + дві секунди за хід) тривалістю 11 турів.

Щоб стати переможцем, бажано виграти всі партії, хоча таке трапляється рідко. Отже – потрібно набрати максимум. Зазвичай йде розподіл – 1-3 місця. До речі, в п'яти гравців може бути по сім з половиною балів. Тоді переможець визначається за спеціальними коефіцієнтами з купою нюансів.

– Коли Ви сідаєте за гру з суперником (це взагалі - суперник - чи партнер) і за декілька ходів Ви вже бачите (передбачаєте) розвиток подій?

– Коли ми сідаємо за гру, то це наш суперник. Партнером його навряд назвеш. Звичайно, щоб добре грати потрібно дивитись на декілька ходів вперед, і в різних варіантах. Це не так просто, бо одна помилка в якомусь із варіантів, і партію можна програти.

– Колись я чув легенду про виникнення шахів, суть якої - бажання правителя спонукати свого не надто розумово розвинутого сина до процесів мислення, щоб було кому державу передати у спадок. Тож чи варто сучасним вітчизняним правителям забезпечувати золотій молоді не лише дорогі авто, запаморочливі вечірки та інші принади веселого марнотратства, а й інтелектуальний розвиток, в т.ч. і за допомогою шахів?

– Звичайно потрібно допомагати розвивати шахи, та і не тільки, будь-який вид спорту, чи то інтелектуальну гру потрібно підтримувати. В Житомирі, шахи зараз дуже розвиваються. Там є декілька шахових шкіл, які регулярно проводять різні турніри та цікаві заходи.

– Наступне, чи можуть шахи допомогти лікарям? Наприклад, боротися зі старечою деменцією (слабоумство)? І чи не можна, випадково перегоріти від занадто сильних мозкових навантажень? З іншого боку, затратна мозкова діяльність, можливо, допоможе боротися з ожирінням, спалюючи гігавати калорій? Складно уявити шахіста із зайвими кілограмами.

– З приводу чи можуть допомогти шахи лікарям. Вам не відповім, я не лікар, тому і сказати не можу. Але, Володимире, повірте шахісти з зайвими кілограмами є, – і  багато з них грають дуже добре.

– Як Ваші друзі ставляться до Вашого захоплення шахами?

– Позитивно, коли їздила на змагання, то завжди підтримували.

– Про час, коли Ви були тренером: як це – вчити інших, передавати власну майстерність?

– Тренером я стала, коли мешкала в Житомирі, в шаховій школі "Інтелект". Передавати свій досвід комусь це завжди круто! Бути вчителем, викладачем – це передавати свої звання тому, кому в майбутньому вони зможуть допомогти. Хіба це не чудово?!.

 

…На вулиці вирують мітинги, люди б’ються за свої прапори, політики зривають голоси з трибун, зростають ціни, хитаються економіки. В цей час в глибокій тиші чергова фігура посунулася по шахівниці…

Фото з архіву Оксани Ткачук

Коментарі:

Останні новини