Таємна операція "Сніжок", або як у Союзі атомну бомбу випробовували

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 04.08.2018 12:27
  • 0

Новоград-волинець Григорій Радзивіл розповідає про випробування атомної бомби.

 Це лише фрагмент життя одного з 1870 чоловік трьох батальйонів інженерно-саперного полку. Одного з 45 тисяч військових з 212 частин та біля 10 тисяч цивільних через долю яких пройшлися промені атомної бомби...

Весна 1954-го. Вже рік, як немає Сталіна. Хтось продовжує тужити, хтось тихо радіє і сподівається на зміни в житті, більшість – живе своїми щоденними клопотами та радощами.

Молодший сержант Радзивіл Г.П., санінструктор медпункту полку

 

Славетне місто Самбір всіма п’янкими запахами радісних квітів огортало військовослужбовців інженерно-саперного полку Прикарпатського військового округу. Але радіти пахощам весни та веселим очам містянок солдатам було ніколи – батальйон за батальйоном вантажився в ешелони і від’їжджав на схід. Гуркіт коліс та протяжний гудок паровоза стали звичайним щоденним акомпанементом тривалої подорожі. Рідний Дніпро дарував прохолоду і гукав криками чайок. Харків все ще лежав у руїнах після страшної Світової війни. Попереду була Волга – велична ріка з якої колись шоломом пив воду великий князь Святослав, безкраї оренбурзькі степи, в яких карався в подібній запиленій військовій шинелі Тарас Шевченко…

Монументальні краєвиди губилися серед монотонних пейзажів перед очима Григорія Радзивіла , тоді ще молодшого сержанта,  санітарного інструктора медпункту полка. І ось, зрештою, загублена станція з двома врослими в землю будиночками та старими дідуганами-сторожами.

Він сьогодні розповідає про страшні події тих часів.

Ну що ж – приїхали? Будуйте. Готуйте полігон до проведення навчань

Закипіла робота в натруджених та вмілих руках інженерів. Робили якісно. Окрім звичайної полігонної інфраструктури, був збудований кінотеатр та 26-27 офіцерських будиночка на чотири чоловіка.

В серці полігону було зроблена зигзагоподібна 4 метрова траншея значної протяжності (біля кілометра). Привезли та виставили багато зразків тогочасного радянського озброєння. Запам’яталися 5 літаків – великий (транспортник) і менші (штурмовики-винищувачі). На горбу на відстані 30-40 метрів від авіації встановили величезну прадавню гармату (подібну "Цар-пушці"). Поряд був намальований широкий білий квадрат.

За ретельною підготовкою минуло літо

Ранок 14 вересня 1954 року. Зачитали наказ і привітали з честю бути серед тих, хто братиме участь в перших радянських навчаннях-випробуваннях атомної зброї. Полк розташовувався за річкою, подібною нашій Случі. Зробили своєрідні засідки біля шести паралельних доріг, зайняли оборону кожен за своїм горбом.

Командувач навчань маршал Георгій Жуков дає наказ.

9:34 на висоті 350 метрів над поверхнею землі відбувся вибух потужністю 38 кілотонн у тротиловому еквіваленті. Тоцькі військові навчання під кодовою назвою "Сніжок" розпочалися.

Довідка: на Хіросіму було скинуто бомбу потужністю 13-18 кілотонн, яка вибухнула на висоті 576 метрів, над Нагасакі на висоті біля 500 метрів детонувала 21 кілотонна бомба.

На позиції інженерно-саперного полка Григорія Радзивіла наступали танки: важкі машини з п’ятьма піхотинцями на броні піднімалися на горби, біля них кидали 400 грамову тротилову шашку – імітуючи вибухи. Така "рутинна" робота тривала до 18:00 (з перервою на обід).

 

Наступного дня, після детонації бомби, всіх офіцерів частини, за виключенням двох чергових, повезли в епіцентр вибуху для ознайомлення з наслідками.

На п’ятий-шостий день, настала черга рядового та сержантського складу.

Проте, це не була звичайна екскурсія – солдати строкової служби різали дубові кілки на довгому двокілометровому бугрі, що розташувався в 50 метрах від місця вибуху.

Що ж вони там побачили?

Літаки згоріли, лишилися обпечені ребра залізних каркасів, алюміній від високої температури стік на землю. Гармата випробування пережила умовно нормально.

Спеціально викопана штольня глибиною 4-5 метрів з куполом, всередині солома. Минуло більше шістдесяти років, проте лишилася впевненість, що там спала людина. На моє припущення, що можливо в споруді була собака чи овечка, скрутно хитає головою – ні слід людини.

Заготовка дерева тривала 3-4 дні (з ночівлею в епіцентрі).

Ви запитаєте – навіщо?

В подальшому підготовлені кілки діаметром 25 см та висотою 1,4 м закопували в землю, а на них будували хати, хліви, клуб. В 30-40 км від місця проведення навчань виростало поселення з 250 хат – от вже, напевно, раділи селяни новобудовам.

Радів і санітарний інструктор медпункту полка – закінчувався третій рік служби. Зрештою демобілізація 27 листопада. Він повертався з Оренбурзьких степів в Новоград-Волинський, який після рідних Пилиповичів став місцем проживання його родини.

Що було далі?

Світ став іншим. Ймовірна гаряча атомна війна перетворилася на холодну. В світі було здійснено не менше ніж 2056 вибухи, у тому числі у СРСР – 715 (за даними Асоціації з контролю над озброєннями ).

Ми стали іншими. Завдяки пилу, вітру і дощу радіоактивні часточки з полігонів мандрують світом, граючись генетичним кодом від найменших бактерій, грибів, рослин, тварин, так і людини. Чи відкриють вони нам усвідомлення себе і світу, чи ж стануть троянськими конями, що широко відчинять двері для хвороб та незворотних генетичних змін? Питання часу та нашої здатності вчасно зупинитися.

Військовий медик Радзивіл Г.П. за роботою.

У зеленому Новограді сидить на лавці старенький дідусь – Григорій Петрович Радзивіл, що спирається на паличку та руку дружини – Євгенії Улянівни, яка підказує імена сусідів, онуків та правнуків та слухає розповіді про давно минулі часи. Армійська виправка відчувається в його постаті, проте невпинно день за днем кластер за кластером закриваються чарунки такої раніше освітченої і світлої пам’яті військового медика.

Завершити допис хочу словами нобелівського лауреата з фізики академіка Льва Ландау, який був залучений в проект розробки атомної зброї СРСР:

"Розумна людина повинна намагатися триматися якнайдалі від практичної діяльності такого роду. Треба вжити всі сили, щоб не увійти в нетрі атомних справ…"

Фото з архіву Григорія Радзивіла та військової кінохроніки

 

Коментарі:

Останні новини