Як пан Твардовський подарував князю відьму

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 18.08.2018 09:12
  • 0

Про пана Твардовського, загадкову фігуру останнього за століття, ми розповідали вам раніше.

 За легендами, це відомий чорнокнижник, класичний краківський чаклун, який віддавав свою душу у вічне користування всім відомому персонажу. Чого варті лише його маніпуляції з магічним дзеркалом, завдяки якому король Польщі Зигмунт ІІ Август зміг побачитися з духом померлої Барбари Радзивілівни? 

У м. Бидгощ в 1560 році пан Твардовський з’явився під гучні овації величезного натовпу на гарному золотому… півні. У місті чаклун розвернув активну діяльність займаючись лікуванням людей і тварин, робив багато заклинань за гідну оплату. Ще однією подією стало омолодження бургомістра! Відомо, що він блукав у наших краях, ходив до корчми звягельської відьми Ганни.

Сьогодні ми познайомимо вас ще з одим моментом із життя цього відомого пана.

В наш час тотальної глобалізації, коли інформаційні потоки пронизують оточуючий простір, дуже легко і просто знайти будь-яку новину, книгу, допис, фільм, фотографію на безмежних просторах Інтернету – Шостого Океану, в який щодень занурюється все більша частина людства.

З одного боку, ми звільняємося від кайданів обмежень, що протягом тисячоліть тримали землян в темряві неуцтва, яке, в свою чергу, призводило до появи забобонів, страхів, нетерпимості та люті і бажання розправитися над тими, хто не так хреститься, не такий хліб використовує для причастя, не тією мовою звертається до Творця.

З іншого боку, занурення в Інформаційний Океан за перлами знань може виявитися фатальним для такого пірнальника: починаючи від облесливих напіводягнених "русалок" з відповідних сайтів, жадібних до ваших файлів вірусів, закінчуючи чорними психологами із закритих спільнот подібних "Синьому Киту" та текстів, відповідним чином побудована інформація з яких, закладає незворотні процеси у ваших мізках.

Чи варто дивитися кожен фільм, розмовляти з кожним незнайомцем, читати кожну книжку чи допис, який рекомендують Вам перші ліпші знайомі? У Вас є право вибору та власна інтуїція. Можливо, для когось навіть ось цей текст варто дочитати до ось цієї крапки і зупинитися – закрити і почитати щось інше.

Для тих, чия допитливість змушує замовкнути попередження здорового глузду та автора цих рядків, – далі історія про князя Долинського з оповідання "Відьма" авторства Валерія Шевчука.

Отже, декілька дописів назад я знайомив читачів блогу з чорнокнижником паном Твардовським, який міряв забуті шляхи Волині та Полісся бажаючи загасити полум’я пекельного вогню, що ятрило його чорне серце і думки. Також, серед забутих імен забутих шляхетських родів згадувався пан Долинський.

На його постаті та подіях, які каталізувалися з волі пана Твардовського хочу зупинитися більш детально.

Які розваги були у шляхтича другої половини XVI століття? Література знайомить читача і з бучними бенкетами, і з інтригами королівських і місцевих династій, з мисливством, соколиними ловами, безкінечними війнами та дуелями.

Але щоденне рутинне життя не таке яскраве. Бідні врожаї залежних селян не дають змоги розігнатися з бенкетом. Непролазні хащі огортають від цивілізації. Важкий вологий дух, що піднімається з нетрів поліських боліт заповнює все нутро, оселяється важким господарем в думках та кістках шляхтича. З’являється лінь та бажання замотатися калачиком і спати годинами, днями, тижнями, роками. Відсутність сили та хисту і зараз робить багатьох людей пасивними спостерігачами з платформи, коли динамічний потяг життя летить повз.

А що вже казати про пана Долинського, відсутність дітей та померла дружина якого зробили з нього інфантильного бездіяльного мрійника.

Така-сяке маєтність та титул князя дозволяли жевріти вже підтоптаному нащадку шляхетського роду.

Однією з розваг були бесіди з паном Твардовським, який своїми дивними розповідями зароджував в голові господаря нечіткі образи істот з того світу, які вже тихцем споглядали з темних закутків світлиці та несміливо простягали свої волохаті кінцівки до мерехтливого світла свічок, намагалися зігріти задерев’яніли від холоду іншого світу суглоби біля тліючого жару вогнища.

Чорні слова темних розповідей огорнули допитливі мізки князя, душа якого не могла докричатися через вміло побудовані стіни та зупинити свого господаря від просування хибним шляхом.

Згуба людини приходить, коли вона через власну гординю, вважає себе лідером становища, беззаперечним володарем ситуації. Так і пан Долинський в одну з темних ночей зробив свій вибір, вважаючи сказані слова вдалим дотепом гідним князівських вуст. Забаганкою стало запрошення на гостину якої-небудь відьми, про яких так цікаво розповідав пан Твардовський.

Минув час. Але одного разу сказане слово, може зродити низку подій на які воно було направлене.

Зрештою, в родовому маєтку з’явився чорнокнижник з несподіваною гостею.

Чарівна дівчина назвалася Меланкою з Барського староства (сьогодні – Вінницька обл., Барський район, десь біля 160км від Новограда). Старий князь швидко спровадив пана Твардовського, щоб лишитися в компанії справжньої відьми до того ж настільки небезпечно вродливої.

Сьогодні багато дівчат особливо не розмірковуючи ладні називати себе відьмами, прикрашаючи різними епітетами свій образ, щоб привернути увагу якнайбільшої кількості кавалерів чи швидше навіть підписників ФБ та Інстаграму. Їхні далекі пра-пра-прабабусі, які безперечно знали і вміли значно більше ніж копилити прокачані губки перед селфі-камерою, зазвичай мовчали про свої надприродні здібності, щоб не потрапити під гарячу руку інквізиторів чи представників копного суду (в наших краях).

Отже, Меланка досить хоробро підтвердила свій статус перед паном Долинським. Вона робила дивні речі, але для нас вони не видаватимуться надприродними: ну ходить гарна дівчина голяка, ну розмовляє про щось з тваринами і з Місяцем. Буває… Критичному погляду князя теж хотілося якоїсь магії, феєрверків. А їх не було. Замість них в серці підтоптаного князя заворушилися теплі почуття до юної німфи. Заворушилися, але замість реактивної турбіни, що підносить закоханих до небес впали вогняним струменем нижче живота.

Просила. Попереджала – не зачіпай. Але хто ж зупинить жагу тіла маючи зверхність над партнером і не маючи засторог від холодного мозку та суспільного закону? І старий хтивець тішився і розважався як міг, насолоджуючись своєю владою та впевненістю: "Ти не відьма".

Скільки це тривало? Дні, тижні, місяці? Зрештою у старого скінчилася цікавість чи то вогонь внутрішнього пекла вигорів.

Що може бути гірше ніж зламати людину? Приручити. Насолодитися, а потім кинути напризволяще. Страшна ображена жінка. Але якщо вона ще й відьма…

М.П. Богданов-Бєльський. Молода відьма.

З розтоптаного серця і тіла вирвався ураган зі страшними словами, який почав проштрикувати навколишній простір негативом. Селяни йшли додому, сідали вечеряти, лягали спати, не відчуваючи і не розуміючи, що захисні енергетичні оболонки їхніх тіл руйнуються як кулями. Зранку в багатьох хатах господарі вже не розплющили своїх очей. Почався мор.

Старі люди краще за багатьох з нас могли визначити причини своїх нещасть.

Копний суд відчиняв двері будь-якого бундючного шляхтича. Відчинив він і не надто міцну браму пана Долинського… Меланку забрали. Здається вирішилося питання непевного господаря як позбутися вже не цікавої дівчини. Жива людина назавжди полишила стіни родового маєтку. Але невдаху-коханця на порозі світлиці вже чекала і посміхалася та, про яку не варто згадувати проти ночі в добрій хаті.

То ж чи варте життя людей шаленої пристрасті підстаркуватого князя? Чи варто було відкривати зачинені двері, шукати підтвердження у темряви справжності забутих легенд?

Все що поховане під землею багато сотень чи тисяч років назад хай спить з миром, вкрите густим шаром зеленої трави, яка шепотітиме свої таємниці на вухо стомленого мандрівника, що задрімав на галявині край дороги.

 

Коментарі: