Що гальмує будівництво церкви в Новограді

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 12.07.2018 15:20
  • 0

Сьогодні, 12 липня, коли українське православ’я вшановує пам’ять апостолів Петра й Павла, свій маленький ювілей відзначає церква, що нині активно будується в мікрорайоні "Морське". 10 років тому цього дня тут заклали камінь під будівництво Української православної церкви Первоверховних апостолів Петра і Павла.

П’ятикупольну верхівку церкви на висоті 36 метрів від землі видно здалеку. Протягом останніх двох років з’явились позолочені хрести, які прикрашають яскраво-сині куполи, та дзвіниця, подарована меценатом.

Настоятель храму, протоієрей Микола, пригадує непростий шлях, який довелося пройти на початку будівництва. В 2009 році він та ще два будівельники взялися викопувати та заливати фундамент. Основним каменем спотикання була вода, яка постійно підходила знизу. Кожен ранок починався з її відкачування потужними помпами. Уже наступного року вдалося залити наземну його частину, ув’язану не однією тонною арматури.

Шість років, цеглина за цеглиною, зводилися стіни, що все вище й вище підіймалися на висоту дев’ятиповерхівки. Не менше 4 млн грн уже вкладені в будівництво. Сьогодні різкий контраст будівельних робіт, що межує зі зробленим під нуль фасадом купольної частини, наводить на думку, що ось-ось, і церкву буде добудовано.

Проте роботи тут ще не на один рік, бо вистачає як ззовні, так і зсередини. Проблема тому, як і скрізь, — кошти. Наразі, щоб продовжити будівельні роботи, потрібно не менше 300 тисяч гривень. Саме у стільки, за попередніми підрахунками, може обійтися найнагальніше на цей час завдання — дах церкви.

— Як тільки-но ми зробимо дах, зможемо активніше рухатися далі. Бо наразі ні штукатурити ні внутрішні стіни, ні фасад ми не можемо. Так і вікна, які давно замовлені і виготовлені, з метою їх збереження, монтувати зарано, — розповідає отець Микола.

Де взяти такі гроші? Питання лишається відкритим, бо прихід церкви тут невеликий, на відміну від тих, що розміщені в центральній частині міста. Тож якби не меценати та благодійники, а простіше сказати — ентузіасти, небайдужі жителі нашого міста і не тільки — церква ще й досі була б дуже низько.

Степан Нусбаум, депутат обласної ради та керівник ДП "Новоград-Волинське ДЛМГ"  усі ці роки постійно допомагає. Лісопродукція, пісок, арматура, цемент, цегла, техніка і центральний хрест на куполі — то справа його рук. Підтримувати будівництво чоловік обіцяє й надалі.

Постійну допомагають і деякі приватні підприємці Новограда-Волинського. Серед них — Сергій Канюка. Будівельні матеріали, які закуповують у нього, підприємець відпускає за собівартістю. Та заразом, час від часу, виділяє і власні кошти на потреби церкви. Анатолій Дідус, який займається різкою граніту, обіцяє свій вклад внести під час підготовки гранітматеріалу. Ним планують вимурувати огорожу навколо церкви, вистелити підлогу та панелі всередині храму.

Багато чого люди роблять власними силами, не беручи за це жодної копійки. Окремої уваги заслуговує один із прихожан церкви, так би мовити альтруїст, — військовий пенсіонер Іван Кучинський. Ось уже третій рік поспіль чоловік цілими днями на будівництві — не задля заробітку, а для благородної справи. Таких людей, каже отець Микола, можна перелічити на пальцях. Проте, дякувати Богу, вони є.

Ще один із парафіян, Анатолій, визвався допомогти зі шпаклюванням внутрішніх стін. Тож як тільки-но можна буде стати до роботи, чоловік зробить свій внесок у спільну справу. За помірну ціну вже домовилися й з тим, хто розпише стіни.

Окрім храму, тут планується збудувати підсобне приміщення, вбиральню, невеличку котельню, а ще — облагородити навколишню територію. Праворуч від входу вже викопана криниця. Над нею вимурували капличку, яку незабаром покриють куполом. Напроти планують встановити двометрову статую Покрови Божої Матері. Довкола церкви засадять клумби, викладуть доріжки, встановлять лавки.

Говорити про конкретну дату завершення будівництва наразі не доводиться. Але якби справи рухалися й надалі так, як за останні два роки, каже настоятель, то за "рік-другий" в храмі зможе відбутися перша молебень.

Проте тут не ставлять за мету – швидко. Основний акцент — на якості. Бо якщо зробити швидко та дешево, то вже за декілька років у "новобудові" доведеться робити ремонт. А це ж не житлова квартира, де вимога часу — мода. Ця архітектурна споруда вимагає до себе особливого підходу і точних прорахунків. Саме тому, зізнається священик, мав за честь відвідати схожу церкву, що на Київщині. Метою було перейняти досвід і максимально використати їх підходи у своєму будівництві, щоб усе у нас було до ладу. Бо ж не на рік будується.

На запитання, чому спорудження храму активізувалося в останні роки, отець Микола пояснює: за роки російської агресії на території України багато людей, особливо молоді, нарешті зрозуміли, що треба любити своє, і Українська православна церква збільшилася в кількості своїх прихожан, отримала підтримку від населення.

— Я ніколи нікому не казав не йдіть туди, а йдіть до мене, бо впевнений: людина сама обере свій шлях і церкву. Але дійсно відчутно помітно, що парафіян побільшало — люди зробили свої висновки та свій вибір. Найпершими до нас прийшли дружини та матері військових, — узагальнив отець.

Ось з такими настроями й здобутками церква апостолів Петра і Павла зустрічає своє десятиріччя. Коли в новозбудованому храмі розпочнуться богослужіння — залежить не лише від настоятеля храму, а й від кожного з нас. Лише спільними зусиллями, разом, можна добудувати церковну зірницю — воістину святе місце, покликане відродити духовність і єднання українців.

Протоієрей Микола

Настоятель Петропавлівського храму щиро вдячний за допомогу усім, хто переймається життям церкви й підтримує його у цій нелегкій, а головне, дороговартісній, справі.

А ми закликаємо усіх не стояти осторонь. Не потрібно віддавати останнє. Але якщо кожен з нас вкине до жертовної скриньки декілька гривень, то в підсумку вже зовсім скоро матимемо прекрасний храм — місце перетину небесного і земного життя, немочі і безмежної сили, любові і неймовірної радості, — який запрошує нас увійти в цей вимір, вслухатися у його тишу, а її частинку винести назовні.

Тому допомагайте будівництву храму, приходьте сюди, моліться у ньому і просто будьте у єдності з Богом.

Текст: Альона Денисюк

Фото автора та Віктора Білецького

Коментарі:

Останні новини