Діти за гроші: чи законне в Україні сурогатне материнство

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 31.07.2018 11:46
  • 0

Де в Україні найбільш поширене сурогатне метринство, чому жінки погоджуються на такий крок і хто користується послугами українських мам – розповідає адвокат Марина Легенька.

В Україні є чимало жінок, які стають сурогатними мамами і виношують дітей інших біологічних батьків. Ставлення суспільства до такого явища неоднозначне, але воно існує в правовому полі, і такі послуги навіть відкрито рекламуються.

Наскільки захищені права тимчасових матерів та дітей, яких вони народжують? На це та інші питання відповідає директорка Департаменту правової, соціальної та гуманітарної допомоги Громадської організації "Ла Страда – Україна", адвокат Марина Легенька.

– Наскільки сурогатне материнство затребуване в Україні?

– Сурогатне материнство є досить новим явищем в Україні та набуває у нас дедалі більшого поширення. Досить часто це пов’язано з тим, що за відповідними послугами звертаються іноземні пари, які хочуть отримати дитину, а в їхніх країнах така практика недоступна. В Україні це законно. Працюють відповідні клініки, юристи оформлюють необхідні документи.

Більшість європейських країн сьогодні відмовляються від цієї технології. І насправді сурогатне материнство дозволене лише в Україні, Росії, Білорусі та деяких штатах США.

– Жінки яких регіонів найчастіше пропонують свої послуги тимчасових матерів?

– В переважній більшості це Західна і Центральна Україна. Зараз  додалися й дзвінки зі східних регіонів, але це тенденція кінця минулого року і початку нинішнього – раніше їх було значно менше.

– Які соціальні прошарки вони представляють?

– Поширений стереотип, що на цей крок зважуються бідні жінки. Насправді це не так. Більшість жінок, які стають сурогатними мамами, небідні, але потребують матеріального ресурсу через певні обставини. Мені відомі випадки, коли йшлося про гроші на навчання дитини, на лікування близьких родичів. Є категорія жінок, які вирішують таким чином питання утримання дітей після розлучення з чоловіком.  

– Наскільки високим є "сурогатний" гонорар?

– Це залежить від багатьох чинників: від того, скільки дітей виношується, послугами якого медичного закладу користуються. В середньому це 10 тис. доларів. Але може бути і більше – до 20 тисяч. Це безпосередня винагорода при народженні здорової дитини.

Різні обставини, умови можуть і мають бути прописані в договорі. Тому коли наші юристи на "гарячій лінії" консультують таких жінок, то наголошують, що потрібно дуже чітко відпрацьовувати всі пункти договору.

Жінка має знати, що отримає в разі, якщо щось піде не так з вагітністю, чи фінансуватиметься додатково, наприклад, харчування вагітної жінки, можлива зміна місця її проживання, додаткові медичні витрати. Деякі жінки категорично не хочуть залишати своє помешкання, тому що мають певну соціальну прив’язку, близькість до місця роботи, наприклад. А деякі навпаки наполягають, що їм потрібно виїхати мало не з перших днів вагітності, бо соромляться, не хочуть, щоб про вагітність дізналися близькі та знайомі.

– Чи висуваються якісь вимоги до сурогатних матерів?

– Чіткого обмеження щодо віку немає, але з отриманих звернень бачимо, що в середньому це жінки 30 років.
Є ще один критерій: жінка обов’язково повинна мати хоча б одну здорову дитину, яку народила.
У випадку, коли ця жінка заміжня, на послуги сурогатної мами їй потрібна обов’язкова згода чоловіка.

– Хто переважно користується послугами українських сурогатних матерів – іноземні чи українські пари?

– Я вже говорила, що останнім часом значно побільшало запитів із-за кордону. За інформацією жінок, які нам телефонують, це переважно Німеччина, Франція, Бельгія, Іспанія. 90% – це країни ЄС.
Вартість репродуктивної технології досить висока. Бо йдеться не лише про гонорар сурогатній мамі. Проводяться дорогі медичні процедури. Не всім українським парам, які б хотіли мати власну дитину, це доступно.
Для іноземців "український варіант" якраз більш прийнятний: у порівнянні зі США він коштує набагато дешевше.

– Як сурогатне материнство вписується в українське законодавство?

– Ми не маємо спеціального закону, який би регулював цю сферу. Але маємо норму в Сімейному кодексі, що походження дитини, яка народилася за допомогою сурогатного материнства, визначають від біологічних батьків.

Батьківські права належать подружжю, що надало згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій.
Прописана норма і про реєстрацію такої дитини: батьки самостійно реєструють її після народження з відповідними медичними документами.
Законодавство чітко закріплює народження і походження такої дитини, але не регулює при цьому більше жодних питань. Вони регулюються нормами цивільного права, оскільки йдеться про договірні відносини. Тобто немає ніяких чітких обмежень.

Також є наказ Міністерства охорони здоров’я, який регулює репродуктивну технологію виключно з медичної точки зору. Але є певні речі, які мають бути закріплені на законодавчому рівні.
Виходячи з ситуації, яка склалася сьогодні в Україні, актуальним є прийняття спеціального закону, який би комплексно регулював питання сурогатного материнства.

– Тобто за українським законодавством сурогатні матері не мають прав на дитину, яку виносили?

– В абсолютній більшості Сімейний кодекс чітко визначає походження такої дитини від пари, яка надала біологічний матеріал. Проблеми виникають. Інколи – в правовому полі, інколи – через психологічне навантаження на сурогатних матерів.

Торік до нас звернулася сурогатна мама з Києва, яка виносила дитину до восьмого місяця вагітності, а потім відмовилася її віддавати. Вона телефонувала, що заїхала в сільську місцевість і мешкатиме там з немовлям, хоча вдома мала власну дитину.

З цією жінкою неодноразово спілкувався наш психолог. Шкода, що відповідний фахівець від самого початку не оцінив готовність жінки стати сурогатною мамою, не побачив проблем і не відреагував на них.
В іншому випадку дитина під час народження отримала серйозну травму. Біологічні батьки, які були замовниками, не відмовилися від неї і забрали, повною мірою сплатили гонорар сурогатній матері. Хоча відповідно до договору, вони не мали цього робити.

Трапляються судові спори, які стосуються визнання батьківства, але рішення, про які я знаю, виносяться на користь біологічних батьків у тому випадку, якщо був укладений відповідний договір.

– Які права закріплюються за сурогатною матір’ю, як вона може їх захистити і з якими ризиками найчастіше стикається?

– Всі права сурогатної мами виписуються лише тристороннім договором між нею, біологічними батьками дитини та клінікою. Тут можуть бути кілька груп прав.
Це медичні права, коли чітко прописується, які медичні огляди здійснюються, яка медична підтримка та в якому обсязі надаватиметься під час вагітності жінки тощо.
Є економічні права, які стосуються винагороди сурогатної мами, оплати її харчування, якщо необхідно – зміни місця проживання. У деяких випадках може обумовлюватися додаткова щомісячна винагорода, скажімо, 300 євро.

Тому потрібно чітко дивитися на договір і в кожній клініці він різний. Жінка зазвичай потребує роботи з психологом, і цю психологічну підтримку також дуже часто забезпечує клініка. Але якраз це питання є дуже проблемним. Враховуючи збільшення попиту на сурогатних матерів, клініка не оцінює дуже глибоко психологічну готовність жінки стати сурогатною мамою. І не надає належної підтримки в цьому питанні під час вагітності.

Сурогатній мамі заборонено знати, де знаходиться народжена нею дитина і що з нею відбувається. Але багато жінок постійно про це думають, звертаються до психологів, в тому числі, до нашої організації. Їм здається, що вони полишили дитину, тож не можуть змиритися з ситуацією. Тому якраз увага до психологічного стану жінці дуже потрібна.

– Як захищені права дітей сурогатних матерів? Чи зберігаються вони за ними в тих країнах, куди їх вивозять?

– Це одне з найскладніших питань. Є законодавчо закріплені права біологічних батьків. Більш-менш зрозуміло з правами сурогатної мами: це її вільне волевиявлення. Мовляв, моє тіло – моє діло, що хочу, те й роблю з ним в рамках закону. А як з правами дитини?  
Коли йдеться про ембріон під час пересадки, то звісно, ми не говоримо про дитину та її права. Але коли вона народжена, то відповідно до міжнародних стандартів, має право знати своє походження і батьків, від яких вона має походження. Але це не передбачено цією репродуктивною технологією. І оскільки свідоцтво видається виключно на біологічних батьків, зазвичай такі діти ніколи не дізнаються про своїх сурогатних матерів. Вони не мають жодних правових підстав для цього і це просто неможливо відслідкувати.

– Чи можна вважати сурогатне материнство проявом торгівлі людьми?

– З токи зору закону, ні, не можна. Це є видом репродуктивної технології, а не торгівлею людьми. Але разом із тим сурогатне материнство – це тонка сфера, нею можуть скористатися для зловживань. І сурогатне материнство є одним із ризиків втягнення в ситуацію торгівлі людьми. Ми в Україні маємо випадки, коли жінкам пропонували стати сурогатними мамами і під цим виглядом змушували надавати сексуальні послуги.

– Наскільки у вашому розумінні етичним є сурогатне материнство?

– Для мене особисто це складне питання. Відповідаючи на нього як юрист, я скажу, що це цілком законно, це вільний вибір жінки і поки це в рамках закону, це може бути.
Все допустимо і в етичному плані. Але з точки зору психологічної готовності дуже важко. Сурогатній мамі складно відсторонитися та переконати себе, що вона виношує та народжує не свою дитину. Про це говорять усі, з ким доводилося спілкуватися. У декого залишаються психологічні травми на тривалий час. Тому не для всіх жінок сурогатне материнство підсильне і можливе.

Володимир ДОБРОТА.

 

Коментарі:

Останні новини