Новоград-Волинський на сторінках газети "Радянський патріот": 1946 та 1947 роки

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 30.12.2018 08:20
  • 0

У редакції новоград-волинської газети "Лесин край", Житомирській обласній бібліотеці, Державному архіві Житомирської області та газетному відділі Національної бібліотеки України ім. Вернадського в Києві зберігаються підшивки газет "Радянський патріот". Це періодичне видання почало виходити у лютому 1944 року як орган Новоград-Волинського райкому Компартії України та міської Ради депутатів трудящих. До війни ця газета називалася "Соціалістичний Наступ" і "Соціалістичне Полісся". До 1951 року "Радянський прапор" (надалі "РП") друкувався на двох сторінках, від 1952 року – на чотирьох сторінках. На шпальтах газети знайшли певне відображення подій, що відбувалися в повоєнний період у Новограді-Волинському та районі.

1946 рік

Однією з головних новобудов міста другої половини 1940-х років було спорудження хлібозаводу (директор – І. Шульга): "Як відомо, наше місто вже третій рік не має своєї власної хлібопекарської бази. В тяжких умовах приходиться працювати в тимчасово орендованому приміщенні. І ми вирішили відбудувати власними силами частково зруйноване колишнє приміщення меблевої фабрики по вул. Радянській. Крім основного корпусу майбутнього хлібозаводу, закінчено ремонт приміщення контори, заводської їдальні, ленкімнати, овочесховища, матеріального складу, гаража тощо... Робота по закінченню будівництва першої черги заводу наближаються до кінця. Першу випічку хліба передбачаємо дати до Дня Сталінської Конституції – 5 грудня ц.р. Друга черга будівництва буде виконана влітку 1947 року. Тоді хліб буде випікатись механічним способом за допомогою 4 тістомісильних машин. До виробничого корпусу прокладається зараз система парового опалення... Печі будуть пристосовані до опалення всіма видами палива. Одночасно їх можна буде палити дровами, торфом, вугіллям. Механізація виробничих процесів дасть нам змогу цілком забезпечити населення міста і навіть навколишніх районів доброякісним хлібом" ["РП" від 7 листопада].

У відповідь на звернення колективу Житомирської центральної електростанції про надання допомоги колгоспам електростанціями робітники Новоград-Волинського заводу ім. Сталіна виготовили дві гідротурбіни, які відправлено в села району ["РП" від 27 квітня]. Крім того, завод випускав свердлильні, токарні й точильно-полірувальні верстати, возові втулки, а також пічне лиття – кухонні плити, пічні решітки, дверці, в’юшки тощо ["РП" від 11  квітня, 11 вересня та 1 листопада].

Артіль ім. Петровського розпочала виготовлення з відходів дерева дитячих ліжок. Перші 20 ліжок передані міськторгу для реалізації серед населення. Протягом першого кварталу виробництво ліжок мало збільшитися в декілька разів ["РП" від 10 січня]. У листопаді артіль оголосила про відкриття ще двох цехів: ковбасного і мінеральних вод. Обладнувалася пекарня. Деревообробний цех мав налагодити випуск матраців. Передбачалося також розширити щітковий цех артілі, який мав збільшити місячний випуск щіток від 600 до 2000 штук ["РП" від 24 листопада].

Райпромкомбінат випускав вози, комплекти упряжи для колгоспів району, відра, копаниці, цвяхи, мило, бочкотару, вірьовки тощо ["РП" від 1 січня, 1 березня і 1 листопада]. На м’ясокомбінаті відкрито цех по випуску шкіряної продукції. Підприємство виробляло такі товари, як господарське мило, клей і ліверну ковбасу ["РП" від 1 травня і 1 листопада]. На маслозаводі з відходів некорисних жирів, які залишалися після виготовлення маслопродукції, розпочато виготовлення господарського мила. "Дослід з випуску мила, що був успішно проведений старшою лаборанткою заводу Ф.П. Вігман, дав добрий наслідок. Заводом вже виготовлено перші 8 центнерів господарського мила, яке дістало високу оцінку у спеціалістів миловарної промисловості" ["РП" від 16 жовтня]. Згідно з оголошенням, артіль "Мебельник" (вул. Мало-Пушкінська № 1) приймала замовлення на ремонт диванів, матраців, канап, оббивку автомашин та інших виробів із матеріалів замовника ["РП" від 16 січня].

Значні зміни відбулися протягом року на пивзаводі (директор – Тертус). "П’ять нових пивних танків пристосували своїми силами, що дало можливість збільшити випуск продукції на 30-35%. Відремонтовано заводський колодязь, змонтовано насос – це забезпечує завод водою. Закінчено монтаж електростанції, яка забезпечить електроенергією потреби виробництва. Завдяки цим міроприємстам пивзавод має можливість збільшити свою потужність до 30 варок на місяць замість 12-14 у першій половині року ["РП" від 16 жовтня].

20 серпня, після трьох місяців ремонту, відновив роботу спиртзавод. Підприємство оновлено на ¾. Встановлено власне електрозварювальне обладнання, по-новому монтовано видувний ковпак заторного цеху, пристосовано газозварювальне обладнання, зроблено бункер для нової мийки картоплі. Добове виробництво станом на 8 жовтня досягло 400 декалітрів ["РП" від 14 жовтня]. Інженер-виробничник В. М. Верещинський приклав багато зусиль до організації нового ратифікаційного цеху. Проводився монтаж механічних майстерень ["РП" від 14 квітня]. 

Лісокомбінат (директор – Водницький) відвантажив 578 вагонів кріпильного лісу при плані 561 вагон на відбудову шахт Донбасу. Збудовано новий будинок, швидкими темпами велося будівництво нового лісозаводу. Під керівництвом головного механіка М.У. Борцова встановлені локомобіль і шпалоріз ["РП" від 14 жовтня].

Місто мало великі труднощі в забезпеченні електроенергією. Часто вимикали світло в друкарні, м’ясокомбінаті, пивзаводі, кінотеатрі та ін. На вимоги підприємств про включення електроенергії директор електростанції посилався на відсутність води в річці Случ або зовсім не хотів розмовляти ["РП" від 8 вересня]. 

На 1 січня 1946 р. в місті нараховувалося шість шкіл ["РП" від 3 січня]. До  нового навчального року в школах №3 і №7 відкрилися їдальні, а в інших школах – буфети ["РП" від 1 вересня]. Оголошено також про відкриття семирічної музичної школи ["РП" від 5 травня]. Тодішня її адреса – вул. Міжнародна №94 ["РП" від 23 серпня]. При міській Раді ТСО-авіахіму розгорнули свою роботу п’ятимісячні курси шоферів. Після закінчення навчання курсанти одержать посвідчення на право бути шоферами третього класу ["РП" від 29 вересня].

Будинок по вул. Волі (колишній вул. Міжнародній), в якому 1946 року було відкрито музичну школу, фото першої половини 1990-х років

 

В окремих статтях лунає критика на адресу залізничного вокзалу: "За дві години до відправлення поїзда квиткова каса на вокзалі розпочинає видачу квитків. Черга за білетами вишиковується щодня біля входу до вокзалу ... Тут же часто відбуваються і інциденти між швейцарами і пасажирами. Швейцари, як правило, штовхаються і грубо поводяться з пасажирами ... В буфеті офіціантки сидять на кухні по півгодини. Цигарок майже ніколи тут не зустрінеш. Продаються оселедці з цибулею, консерви рибні, ковбаса, а пити немає чого. Немає кімнати матері і дитини... Є біля вокзалу сквер, але він запущений і не огороджений, пасажирам ніде присісти, і вони вимушені лягати на землю ... Нема кімнати, де міг би відпочивати кондукторський резерв ..." ["РП" від 21 квітня і 30 червня].

До Дня залізничника проводився капітальний ремонт залізничного вокзалу: перероблено печі, відремонтовано дах, заготовлено достатню кількість дошок, якими перестелено всю підлогу. Залишилося провести внутрішнє фарбування приміщення. Відведені кімнати для матері і дитини, а також для офіцерського складу Червоної Армії ["РП" від 10 липня]. По вул. Міжнародній №14 відкрилася каса попереднього продажу квитків на пасажирські потяги ["РП" від 7 серпня і 11 жовтня]. Напередодні свята на ім’я керівника Новоград-Волинського залізничного вузла надійшла телеграма від начальника Південно-Західної залізниці, в якій повідомлено, що рішенням журі Новоград-Волинському вокзалу присуджено перше місце і Перехідний Червоний  Прапор за забезпечення зразкового санітарного стану вокзалу і культурного обслуговування пасажирів. 3 серпня ввечері в приміщенні залізничного клубу відбулося урочисте засідання... Транспортний художньо-драматичний театр Південно-Західної залізниці, який перебував тут на гастролях, поставив 2 безкоштовних і 2 платних спектаклі. 4 серпня о 10-ій годині ранку біля залізничного клубу почалося масове гуляння, працював буфет, грав духовий оркестр. О 12.00 на стадіоні товариства "Локомотив" відбулася товариська зустріч із футболу... ["РП" від 4 серпня].

З 15 серпня відкрилося курсування пасажирського автобуса до вокзалу і назад. Автобус робив один рейс на добу. Посадочні пункти: 1) вул. Пушкінська №30, 2) міськком партії, 3) міськрада, 4) кінотеатр, 5) міськпаливо, 6) завод ім. Сталіна, 7) вокзал. Автобус починав маршрут о 22 годині і прибував на вокзал о 22 год. 30 хв. Від вокзалу він відправлявся після приходу потяга ["РП" від 18 серпня].

Міська автотранспортна контора оголосила також про відкриття пасажирського сполучення між Новоградом-Волинським і Житомиром. Автобус мав відправлятися з Новограда-Волинського по середах і п’ятницях о 8 годині ранку ["РП" від 10 липня]. Восени цей автобус курсував чотири рази на тиждень (понеділок, середу, п’ятницю і суботу). Вартість проїзду в один кінець становила 14 крб. 49 коп. ["РП" від 2 жовтня].

У зв’язку з ремонтом, починаючи з 29 травня, припинявся рух через міст на річці Случ біля спиртзаводу. Об’їзд гужовим транспортом мав здійснюватися через міст біля пивзаводу, а транзитним автотранспортом – через с. Чижівка ["РП" від 2 червня].  

Міст через Случ біля пивзаводу в 1950-х роках, із родинного альбому І. Хмелівського

 

Відсутнім був належний порядок на міському телефонному переговорному пункті: "В нашому місті є лише один телефон для загального користування. Міститься він на телеграфі, але умови для переговорів тут нікудишні. По-перше, в приміщенні телеграфу завжди гамір, чути гуркіт мотору, по-друге, вуличний рух теж заважає телефонним переговорам. Адже двері телеграфу завжди відкриті, по шляху проїжджають підводи і автомашини, на стику вулиць Леніна і Радянської встановлено гучномовець" ["РП" від 21 серпня].

Творчий колектив музично-драматичного театру з власної ініціативи проводив ремонт приміщення театру. Вже відремонтовано дах, стіни, стеля, засклені вікна, приводиться в належний вигляд сцена театру, костюмерний і бутафорний цехи та інші допоміжні приміщення ["РП" від 3 листопада]. Розширювався репертуар театру, закінчилася робота над виставою "Пам’ятні зустрічі" А. Утєвського ["РП" від 11 грудня]. У міському кінотеатрі протягом попередніх двох років 650.000 кіноглядачів передивилися 1016 кіносеансів ["РП" від 3 січня]. Влітку 1946 року відкрито дитячу бібліотеку ["РП" від 5 липня].

У занедбаному стані знаходилися могили загиблих воїнів у центрі міста: "Проходячи міським садом, трудящі неодмінно звертають увагу на могили загиблих воїнів, про належне впорядкування яких не турбується місккомунгосп. Неприємне враження справляють ці могили! Кращий пам’ятник генералу Панкратову подряпаний, а на могилах майора Назарова і капітана Єршова висять безобразні дощечки, могили не впорядковані. На бляшці над могилою повішених не можна розібрати напису. Не краще й в сквері, де могили зовсім позападали" ["РП" від 8 вересня]. 

Могили загиблих воїнів Радянської Армії в сквері на вул. Міжнародній, 1947 рік

 

Розпочало свою роботу науково-медичне товариство, членами якого були 60 лікарів міста. Для членів товариства організовано читання науково-популярних лекцій про різні захворювання. Першу лекцію про нові етапи розвитку хірургії в роки Великої Вітчизняної війни прочитав лікар хірургічного відділу міської лікарні Замощин ["РП" від 15 вересня]. 

В оточенні соснових і дубових дерев, на фоні мальовничої природи було розташовано приміщення дитячого туберкульозного санаторію (завідуюча – Осадча), який після відповідного ремонту прийняв на лікування 75 дітей. Санаторій мав своє допоміжне господарство: 4 корови, 3 свиней і 17 поросят, овочі ["РП" від 21 серпня].

У статті "Чи так треба піклуватися про дітей?" мова йде про будинок дитини, що відкрився 9 місяців тому. В ньому виховувалися діти віком від 1 до 4 років, більшість яких – діти-сироти і одиноких матерів. Розмістили їх у маленьких тісних кімнатах, відсутні були допоміжні приміщення для господарства. Харчували дітей погано ["РП" від 29 серпня].

Закінчились роботи по відбудові міського готелю. Обладнано кімнату відпочинку, ванну кімнату, вбиральню. "В усіх спальних кімнатах чисто і затишно, ліжка застелені простирадлами і ковдрами. В готелі можуть щодня перебувати на ночівлі до 70 чоловік" ["РП" від 7 листопада].

Посаду голови міськвиконкому в 1946 році займав Д. Місіюк, начальника міської контори зв’язку – Андреєв. Ось адреси деяких установ і підприємств: автотранспортна контора – вул. Пушкінська №30, інвентар-бюро – вул. Міжнародна №15, книгарня Укркнигокульторгу – вул. Шевченка №7, міська електростанція – вул.  Волі №17, асенізаційний обоз – вул. Войкова №22, промкомбінат – вул. Радянська № 31.

1947 рік

Протягом минулого року завод ім. Сталіна (директор – І. Горбачов) випустив понад план 42 точильні та 13 свердлильних верстатів. Підготовлено до пуску заводську електростанцію, закінчено ремонт житлового будинку для робітників на 12 квартир. Бригадир Яворський систематично виконував норми виробітку не менш як на 300% ["РП" від 1 січня]. На початку 1947 року освоєно виробництво нового полірувального верстату ["РП" від 23 лютого]. Стахановець-бригадир Боровський приступив до виготовлення нової продукції – токарних верстатів по металу. Бригада головного механіка заводу Шпіра успішно працювала над реконструкцією ливарного цеху. У листопаді вона взялася достроково встановити мостовий кран і другу вагранку. Каменяр Капітан виконував своє зобов’язання щодо закінчення кам’яних робіт на відбудові зруйнованого механічного цеху до 1 грудня 1947 р. ["РП" від 28 листопада].

1946 року почались роботи по відбудові міської електростанції (директор – Л. Горшарук). Не дивлячись на те, що від потужності електростанції в значній мірі залежить розвиток місцевої промисловості та задоволення потреб населення міста, з боку міських організацій не отримано допомоги, роботи проводилися виключно власними силами. План капітального будівництва 1946 року виконано лише на 40%. Для успішного виконання наміченого обсягу робіт необхідно було вивезти 250 кубометрів лісоматеріалу, доставити не менше 100 000 штук цегли, збільшити штат будівельників до 30-40 чоловік, тоді як на той час працювало 16 чоловік ["РП" від 25 липня]. Пізніше туди завезли два локомотиви та інше нове устаткування. Один локомотив мав дати освітлення до 1 жовтня 1947 р., а до 30-ої річниці Жовтня електростанцію планували запустити на повну потужність ["РП" від 21 вересня].

Артіль "Мебельник" (голова правління – Туровець) приступила до масового виготовлення меблів для потреб населення. Освоєно виробництво диванів, матраців і напівм’яких стільців. Крім цього, розпочато випуск конторських рахівниць, яких протягом 1947 року передбачалося випустити понад 2000 штук ["РП" від 14 березня]. 22 верстати та інше устаткування надійшло для обладнання механічного цеху машинно-тракторній майстерні ["РП" від 24 серпня].

Колектив маслозаводу (директор – Кулик) зобов’язався до дня виборів повністю закінчити встановлення нового устаткування. Вже встановлено дві вершково-достигальних ванни. До 9 лютого мали встановити також шківи. Одночасно провадиться заготівля льоду ["РП" від 25 січня].

Маслозавод у 1942 році, з родинного альбому Г. Ричагова

М’ясокомбінат приступив до обладнання цеху по виробництву нових товарів широкого вжитку. В першу чергу виготовлятимуться гребінці, зубні щітки, ґудзики ["РП" від 19 лютого]. Пізніше оголошено про відкриття на підприємстві цеху, який щомісяця випускатиме понад 600 флаконів з медичними препаратами "Гематоген" і "Аварін" ["РП" від 4 липня].

У 1946 році значно поповнився колектив спиртзаводу: на роботу влаштовано понад 50 демобілізованих солдатів і офіцерів. Багатьом з них надано паливо, картоплю з підсобного господарства, одноразову грошову допомогу, квартири за рахунок заводського житлового фонду. Майже всі демобілізовані одержали талони на придбання промтоварів ["РП" від 23 лютого].

За бездоганну службу і сумлінне відношення до роботи орденом Трудового Червоного Прапору був нагороджений старший машиніст маневрового паровоза Іван Терентійович Костишин, котрий працював на транспорті понад 20 років ["РП" від 21 вересня].

В тяжкому становищі опинилася в 1946-1947 навчальному році середня школа №2 (директор – Фалькова). У першому півріччі із загальної кількості 471 учня невстигаючих з різних предметів налічувалося 118. Школа не мала постійних викладачів з фізики та іноземної мови, а в старших класах – із математики. Першу чверть заняття проводились у приміщенні, в якому був незакінчений ремонт. В чотирьох класних кімнатах ремонт відбувався під час занять. В грудні 1946 року школа розмістилась у поверненому їй будинку, що використовувався не за призначенням. Для проведення занять треба було зробити ремонт, відновити електроосвітлення. В першу чергу, слід було засклити майже всі вікна, провести необхідні штукатурні роботи на другому поверсі. В класах було холодно, бо не вистачало дров для опалення. Тепер дирекція вирішила за допомогою шефів провести ремонт школи. Проте ремонт проходив повільними темпами. Закріплені до цієї школи організації зневажливо поставились до виконання шефських обов’язків. До перевезення дров для школярів приступив лише промкомбінат ["РП" від 12 січня та 25 травня]. Найкращі показники в навчальній роботі мав педколектив семирічної школи №1 (директор – Станевич). Тут із 540 учнів не встигало лише 49 ["РП" від 27 серпня].

В новому 1947-48 навчальному році при середній школі № 3 (директор – Титяневич) передбачалося відкриття 11-го педагогічного класу. Він призначений для підготовки вчителів, які після закінчення навчання будуть працювати в початкових школах району. Крім загальноосвітніх дисциплін, учні 11-го класу вивчатимуть психологію, логіку і основи педагогіки ["РП" від 4 липня].

Новий навчальний рік семирічна школа №5 розпочала в двох приміщеннях. В одному будинку, що по вул. І.Франка, розмістились старші класи. "Учням надана можливість займатись в першій зміні. Вчителі школи і насамперед директор Пастернак багато попрацювали над тим, щоб привести в належний вигляд напівзруйноване приміщення школи. Всі двері і вікна пофарбовані, відведені кімнати для бібліотеки, фізкабінету, спортивної зали" ["РП" від 3 вересня].

Незадовільними визнані умови проживання вихованців дитячого будинку. У малому приміщенні поставлено лише 68 ліжок для 108 дітей, які мусили спати вдвох. Милися діти рідко і то в спальних кімнатах. Дровами будинок не забезпечений. Робочої кімнати для підготовки до занять нема, забезпеченість підручниками становила лише 40-50%. Недостатньо працювали з учнями вихователі, через що 14 дітей не встигало ["РП" від 17 січня].

У новоствореній семирічній музичній школі (директор – В. Дубовицький) станом на січень 1947 року всі 54 учні мали добру успішність по всіх предметах ["РП" від 30 січня]. У червні закінчився перший навчальний рік. Усі діти здали перевідні екзамени і перейшли до наступних класів. Своїми силами відремонтовано приміщення, заготовлено частину палива, збільшено наявність навчального приладдя. Особливий інтерес поступаючі виявили до відділів скрипки, духових і народних інструментів. 25 серпня на приймальних іспитах були відібрані найбільш талановиті діти, які мали увійти до загального учнівського колективу і разом з ним 1 вересня розпочати другий навчальний рік ["РП" від 27 серпня].

Закінчились заняття піврічних курсів медичних сестер при міському комітеті Червоного Хреста, на яких навчалось 25 дівчат із 6 районів області. Курсантки прослухали цикл лекцій про подання першої допомоги, одержали необхідні знання з хірургії, терапії, фармакології і виготовлення ліків. Медсестри одержали призначення на роботу в колгоспні амбулаторії ["РП" від 27 березня]. Відбудовано хірургічний відділ лікарні, який під час війни зазнав великих пошкоджень. Обладнані всі палати для хворих, операційна кімната, зала чекання, перев’язочна тощо. Хірургічний корпус був розрахований на 200 ліжок ["РП" від 19 листопада].

"Якби не вивіска на цьому великому непривабливому, з наскрізь замурованими вікнами будинку, ніяк не можна було б дізнатись, що це приміщення міського драматичного театру, – так починається стаття під назвою "Непривітно в театрі". – Хто побував хоч раз в театрі, той наочно переконався в тому, що, купивши квиток, вам все рівно прийдеться стояти, бо нема на чому сісти. В кращому разі ви повинні принести з собою стільця. Справа в тому, що на 400 місць в театрі налічується лише 50% стільців і лавок. Ніхто з керівників театру не потурбувався про уникнення цього неподобства. Повне безладдя панує і в самому розміщенні місць. Рідко вдається сісти на те місце, яке вказане у купленому квитку, бо зовсім відсутня нумерація. Хто прийде раніше, той сяде на кращих місцях – таке правило вже тут увійшло в систему... Саме приміщення театру, як всередині, так і ззовні, має некультурний вигляд, скрізь брудно і невтішно, бо вже дуже довго не милась тут підлога і, взагалі, ніколи не вбирається приміщення" ["РП" від 27 серпня].

Інша стаття закликає навести лад у кінотеатрі: "Щоб продивитися кінофільм в нашому кінотеатрі, треба перетерпіти багато митарств. По-перше, щоб купити квиток, потрібно з годину простояти в черзі біля каси. Буває так, що квиток швидше дістанеш на руках, ніж в касі. Каса розміщена на вулиці, не освітлюється. Тут є нібито два вікна: одне для військовослужбовців, яке забито дошками і тяжко його відкрити, друге вікно для всіх громадян та третє, "таємне", де видають квитки по записках директора і співробітників театру. Віконця каси маленькі, буквально завбільшки з сірниковий коробок. Подаєте у віконце гроші двома пальцями та чекаєте поки вам дадуть, "просунуть" квиток. Подивитись, який ряд, місце і скільки дали здачі, не маєте можливості, бо тут така тіснота і темнота, що ви думаєте, як би швидше звідти вибратися... Діставши квиток, думаєте спокійно почекати початку сеансу, заходите в приміщення кінотеатру. Зала для чекання мала, в залі курять, лускають насіння. Тут грає тріо, організовуються танці, внаслідок яких піднімається пилюка, настає така духота, що не можна витримати. Коли хочеш почекати початок сеансу на вулиці, то не можеш своєчасно потрапити, бо реклама не збігається з фактичним початком. В рекламі зазначено, що початок сеансу о 21 год. 30 хв., фактично починають о 22 – 22 год. 15 хв. Після закінчення попереднього сеансу зала як слід не провітрюється, глядачі, які входять до зали, можуть бачити глядачів попереднього сеансу. А тому для глядача починається новий період переживань – сидіти в кінотеатрі та дивитися кінофільм в нестерпній духоті" ["РП" від 19 жовтня].

Старий кінотеатр по вул. Леніна в 1950 році, з альбому родини Білявських

 

На обласних лижних змаганнях, які проводилися в Новограді-Волинському, спортсменам міста над Случчю присуджено друге командне місце. Особисту першість на дистанції 50 км здобув лижник Дмитро Саламатін. Серед юнаків на дистанції 10 км перше місце зайняв учень сш №2 Сімчук, друге місце – учень цієї ж школи Василь Розум. В лижній естафеті 4х10 серед чоловіків переможцем вийшла команда Новоград-Волинського. 11 лижників міста – переможці обласних лижних змагань – увійшли до збірної команди області для участі в республіканських лижних змаганнях в Харкові ["РП" від 19 лютого].

19 липня на р. Случ відбулися обласні змагання з плавання, в яких взяли участь 15  спортсменів. У плаванні на 1000 метрів переміг новоград-волинець Подорванов ["РП" від 23 липня]. Міська Рада ТСО-авіахіму провела заочні стрілецькі змагання, в яких взяло участь 7 команд. Першість здобула команда сш №2. Найкращі індивідуальні наслідки мав учень Х класу цієї школи Семен Блехт, який з 50 можливих вибив 44 очки ["РП" від 19 лютого]. При піонерському клубі розпочала працювати секція юних боксерів під керівництвом тренера Стасюка. Її відвідували два рази на тиждень 12 юнаків ["РП" від 9 березня].

25 травня трудящі міста зібрались на спортивне свято, присвячене відкриттю нового стадіону. Свято почалося парадом фізкультурників. Були проведені змагання по перетягуванню канату, стрибкам, бігу на 100 м, естафета. На закінчення відбувся футбольний матч ["РП" від 28 травня].

Протягом трьох днів проходила районна олімпіада дитячої художньої самодіяльності, в якій взяли участь 11 мистецьких колективів і чимало індивідуальних виконавців. Перше місце одержали учні сш №7 ["РП" від 2 квітня]. У Житомирі відбулась обласна олімпіада художньої самодіяльності. Заслужений успіх мав виступ новоград-волинських музикантів Фішбейна і Суханова, які виконали ряд класичних творів. Жюрі олімпіади затвердило їх учасниками республіканської олімпіади, яка мала відбутися в Києві з 20 по 28 жовтня 1947 року ["РП" від 19 жовтня].

Новоград-Волинський міськторг оголосив про відкриття 23 березня промтоварної комерційної крамниці по вул. Леніна №65 ["РП" від 23 березня]. Інкубаторна станція, що знаходилася за адресою вул. Чкалова №38, доводила до відома населення про продаж курчат по 3 крб. за курча ["РП" від 22 червня]. З 19 жовтня по 6 листопада на базарній площі організовувався передсвятковий ярмарок, в якому мали прийняти участь всі торговельні організації, промкооперативні артілі міста та колгоспи ["РП" від 19 жовтня].

1 жовтня опубліковано повідомлення прокурора Новоград-Волинського району В. Бивальцева під назвою "За крадіжку колгоспного врожаю – 15 років ув’язнення": "Колгоспниці артілі "15-річчя Жовтня" с. Слобода Романівська П. А. Осадчук, 1927 р.н., і Г. В. Звоницька, 1926 р.н., по обоюдній договореності зробили крадіжку 30 снопів з колгоспного поля в с. Нова Романівка. Осадчук і Звоницька за походженням з сім’ї репресірованих: батьки обох обвинувачених в 1935 році були заарештовані як вороги народу і засуджені. Підсудні Осадчук і Звоницька пішли шляхом своїх батьків. Виїзна сесія нарсуду І дільниці в с. Нова Романівка розглянула справу. За крадіжку 30 снопів кожна з них засуджена на 15 років ув’язнення в поправно-трудових таборах. Крім того, обох позбавили виборчих прав на 5 років кожну і конфіскували їх майно в прибутки держави".

Віктор Ваховський та Леонід Коган, краєзнавці

Коментарі:

Останні новини