Його називають "Дівіді", хоча цей позивний не має жодного відношення до відеодевайса минулого покоління.

"Дівіді", бо служив у ВДВ" – посміхаючись пояснює боєць. Олександр працював завідувачем складу в суді, коли влітку 2014-го йому подзвонили та викликали до військкомату. Довго не думав, адже потрібно було йти захищати свою України.

Одразу після нетривалої підготовки в складі 80 окремої аеромобільної бригади підрозділ Олександра відправили в Опитне, де йшли активні бойові дії. З обов’язками старшого розвідника-далекомірника, а простіше – коректувальник вогню артилерії, справлявся дуже добре.

Він один з тих, хто брав участь у боях за Донецький аеропорт. Кіборгом себе не вважає: "я там всього три дні пробув, це не рахується". Проте, свою роль в обороні ДАПу Олександр применшує. Він, можливо, не в повній мірі оцінює свою роботу як коректувальника та навідника міномету, проте її важливість усвідомлюють ті пацани, які протягом 242 днів знаходилися у пеклі, в яке потрапити було важко, не те щоб вийти звідти.

Найбільшою своєю перемогою вважає власноруч підбитий Т-90, російського виробництва: "сам коректував і сам стріляв з міномету, — згадує події зими 15-го Дівіді, коли по російському танку випустив 34 міни. – Начальник бригадно-артилерійської групи сектору приїздив та вітав, обіцяв нагороду навіть".

Зараз Олександр — командир зенітної установки в нашій 30 окремій механізованій бригаді ім. князя Костянтина Острозького. Із "зеушкою" він також знайшов спільну мову: добре влучає як по наземним, так і по повітряним цілям. Вже знає деякі хитрощі стрільби з цього виду озброєння, результативно використовує ці знання сьогодні на одній із позицій, що на Світлодарській дузі.

Родом наш зенітник з Чернігівщини. Мама з екс-дружиною були проти того, щоб Олександр ішов воювати: мама – боялася та переживала, дружина – через свої проросійські погляди. Проте, тринадцятирічний син та семидесятирічний батько підтримують вчинок рідної людини: "Наш дідусь сам хотів іти воювати, але військкомат не пустив; і сином я горджусь – всіляко підбадьорює, дзвонить, пише".

На запитання що мотивує до служби, відповідає коротко: "Тут мої друзі та товариші, а там - мій син, все просто".

 

Коментарі: