Студентські роки – незабутній період в житті людини. З ними пов'язане перше справжнє кохання, дискотеки до ранку, недоспані ночі перед екзаменами тощо. Але все це було до карантину. Яким є життя студентів під час пандемії коронавірусу, розповіла Вікторія Плисак.
Цього року сімнадцятирічна Вікторія закінчила місцеву школу № 8 та вступила до університету. Дівчина стала студенткою Рівненського державного гуманітарного університету за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування". Вона обрала з-поміж інших міст Рівне за його компактність та чистоту. Дівчину лякають великі міста і їхні масштаби, а Рівне, на її думку, є комфортним для життя та навчання.
З вибором професії вона довго вагалася, але її завжди приваблювала управлінська та громадська діяльність.
До дистанційного навчання студентка жила в гуртожитку. Перед від'їздом з рідного Новограда Вікторія сильно переймалася тим, які в неї будуть сусідки по кімнаті та чи складуться між ними хороші стосунки.
"Хоч я досить комунікабельна людина, але для мене це стало б великою проблемою. Мені надзвичайно важливо, щоб у гуртожитку було затишно та не було ніяких конфліктів між дівчатами", – каже першокурсниця.
Щодо умов, то дівчина знала, куди вона їде. Страхи більше були пов'язані з комунікацією, оскільки вона розуміла, що в кожного різний характер й інколи люди не сходяться. Окрім цього, Вікторія чула історії від старших друзів, яким потрапляли не зовсім хороші сусіди, тож у них були проблеми з переселенням в іншу кімнату.
Життя в гуртожитку
Найскладнішим періодом був перший тиждень, коли Вікторія намагалася адаптуватися до нових умов за короткий термін.
"Було важко... коли ти сидиш в кімнаті, бо нікого не знаєш ні з потоку, ні з групи. Через те, що я звикла бути в компанії, мене переповнювали досить дивні відчуття. Згодом все стало на свої місця, почалися посиденьки в інших кімнатах, зауваження за гучну музику від старости тощо", – говорить першокурсниця.
З дівчатами з кімнати Вікторія знайшла спільну мову. Вони приязно її зустріли, усе розповідали та показували. У них немає проблем з побутом. Також старші курси допомагають з навчанням, підказують багато чого.
"Від життя в гуртожитку я в захваті. Уся ця атмосфера приязності та взаєморозуміння компенсує не зовсім хороші умови, хоча тарганів я ще ні разу не бачила", – усміхаючись, зізнається Віка.
За гуртожиток батьки дівчини заплатили за пів року наперед, але вона прожила там всього місяць. Після повернення на навчання планує якось розв'язувати це питання.
Навчання в умовах карантину
Вікторія навчається на бюджеті та отримує щомісяця стипендію в розмірі 1300 гривень. Студентка розповіла, що гроші відкладає та поки що витрачати не збирається. Згодом планує використати їх на свій розвиток.
Оскільки Рівне перебуває в червоній зоні, дівчина навчається дистанційно. Освітній процес проходить за допомогою Zoom, Skype та Google Meet. Там студентка відпрацьовує лекції, проходить практичні завдання, розповідає доповіді тощо. Чи впливає це на успішність? Віка вважає, що це залежить насамперед від людини. Їй дуже важко сприймати інформацію на слух, тому більшість викладачів скидають лекції, а вона їх конспектує. Потім разом розбирають складні питання чи теми. У зв'язку з цим на вивчення кожного предмету іде більше часу.
За словами Віки, попереду заліки, і невідомо, як це вплине на результати та першу сесію, але складнощі є. Вона негативно ставиться до дистанційного навчання на першому курсі, але розуміє, що нині по-іншому ніяк, адже ніхто не хоче наражати студентів на небезпеку.
Під час навчання дистанційно на факультеті влаштовують різні цікаві онлайн-зустрічі. Наприклад, з практиками, секретарем Рівненської міської ради, експертами, спеціалістами центру зайнятості тощо. Їй це дуже подобається.
"З плюсів дистанційки те, що ти можеш встати за 20 хвилин до пари. Тобі не потрібно витрачати час, щоб доїхати та зібратися. Пари проходять з 8 до 14 години. Між ними є час для відпочинку та спілкування з одногрупниками. Я відпочиваю після занять годину-півтори, а потім сідаю за виконання домашнього завдання. Також долучаюся до роботи в Молодіжній раді Новограда. У вільний час займаюся своїми справами: вчу англійську або читаю.
Окрім цього, позитивним є те, що з'явився час на якісь свої потреби та заняття, бо коли живеш в гуртожитку, то багато часу іде на побут, а також відволікаєшся на друзів – хочеться десь піти погуляти, а не вчити пари", – зазначила Вікторія.
Діяльність в університеті
На початку навчального року дівчина вступила в студентський актив факультету. Вона разом з однодумцями вже планували деякі заходи, але карантин став перешкодою для їх втілення. Тепер молодь думає, як можна організувати це онлайн, щоб хоч якось підбадьорити студентів. Загалом Вікторія вважає, що активна участь в житті університету залишить найкращі спогади.
"Поки що у нас вже проходив онлайн-конкурс до Хелловіну. Завданням кожного студента факультету було створити цікавий образ (розмалювати обличчя або переодягтися). Переможець отримав солодкий бокс".
Вибір професії та ЗНО
Вікторія дала декілька порад, як визначитися з майбутньою професією та знайти своє покликання в житті, яке з часом не розчарує.
По-перше, пробувати себе в різних сферах, відстоювати власні інтереси та набиратися практичного досвіду.
По-друге, реалізовувати себе в тому напрямі, який тобі до вподоби, ще під час школи. Також спілкуватися з людьми, які працюють за цією професією, щоб вони розповіли про навчання у виші та про особливості роботи.
Щодо успішної підготовки до ЗНО, то першокурсниця радить планувати вивчення матеріалу та постійно його повторювати. Окрім цього, приділяти час відпочинку та спілкуванню з однолітками чи друзями, бо сидіти весь час за книжками шкідливо. Це погано вливає на наше ментальне здоров'я та самопочуття. Не перекладати відповідальність на інших, як це часто трапляється, коли абітурієнт ходить до репетитора і думає, що він вже все знає.
"Усе залежить від тебе. Найголовніше, не хвилюватися і пам'ятати, що ти не один такий. Сконцентруватися та налаштовувати себе на те, що все буде добре", – додала вона.
Насамкінець Вікторія розповіла про свої плани на майбутнє: "Я б хотіла набратися досвіду, побувати в інших містах та привезти здобуті знання у Новоград. Але поки це лише мої підліткові амбіційні мрії, але я гадаю, що вони обов'язково скоро здійсняться".
