Навесні 1954 року проведено значні роботи з благоустрою міського стадіону. Насаджено багато молодих дерев, алей, встановлені щити з наочною агітацією, газетні вітрини. Приведені в належний порядок баскетбольний та волейбольний майданчики, футбольне поле. Активну участь в обладнанні стадіону взяли колективи лісозаводу "Київдеревпром", хлібозаводу, школи № 5 ["РП" від 12 травня]. 16 травня понад 5000 глядачів прийшли на стадіон вболівати за футбольну збірну команду міста над Случчю, яка приймала команду майстрів київського "Динамо". Незважаючи на відставання у класі, господарі поля здобули перемогу з рахунком 2:0 ["РП" від 19 травня].
6 травня до Новограда-Волинського прибули учасники багатоденної велогонки за маршрутом Київ – Львів, спортсмени товариства "Колгоспник". Першим фінішував лідер перегонів, представник Житомирської області Леонід Ковбасенко. 79 кілометрів він подолав за 1 годину 50 хвилин 52 секунди. Другим прийшов закарпатець Болдижар, третім – представник Дрогобицької області Думнич. Командну першість на етапі завоювали сільські велосипедисти Московської області, яких запросили до участі в змаганнях, на другому місці – спортсмени Київської області. 7 травня о 12-й дня мав стартувати третій етап перегонів: Новоград-Волинський – Рівне ["РП" 7 травня].
У статті "По вибоїнах" критикується незадовільний стан проїжджої частини однієї з вулиць міста: "По вулиці Леніна мчить карета швидкої допомоги. Лікар і водій машини поспішають: тяжко хвору людину необхідно негайно доставити в лікарню. Ось уже видно корпуси лікарні. Машина звертає з асфальту на ґрунтову дорогу, і тут починається найтяжче випробування. Невеличкий відрізок шляху від вулиці Леніна до вулиці Больнічної розбитий вщент. Підстрибуючи на вибоїнах, карета хилиться з боку на бік, хворий, що знаходиться в машині, підскакує все вище" ["РП" від 21 квітня]. Величезні калюжі утворилися на вулицях Пархоменка і Лесі Українки ["РП" від 10 вересня].
Відходи, які маслозавод випускав прямо на вулиці Войкова, Котляревського і Ярунську, забруднювали їх, створювали тут сморід. Навесні 1952 року робітники почали копати канаву для відвідної труби, однак восени роботи припинилися. Наступного року встигли прокласти більшу частину труб, але справу не довели до завершення і перенесли на 1954 рік. Відходи продовжували виливатися на вулиці ["РП" від 21 травня].
Тисячі містян проводили влітку вихідні на березі річки Случ. Хоча міськвідділ комунального господарства (завідувач – М. В. Рябухін) вже п’ять років обіцяв обладнати пляж, ця проблема залишалася нерозв’язаною. "Не встигнете залізти в воду, як поряд з вами чується гучне ляскання: це домогосподарки прийшли прати білизну. І на поверхні води з’являється брудна мильна піна з пухирцями, в яких всіма кольорами райдуги відбивається сонце, – висловлює обурення автор фейлетону "Літні зарисовки". – Незабаром череда корів приходить на водопій. З шумом хлоп’ята верхи на конях з ходу заїжджають у воду. Ви негайно вилазите на берег і йдете шукати кращого місця. Марно. Всюди одна і та ж картина. Лише пополудні, коли скотину виганяють на пасовище, стає трохи краще" ["РП" від 2 липня]. Пройти до річки щороку ставало все важче, бо містяни самовільно розширювали свої городи завдяки схилам Случі та прилеглим до неї ділянкам ["РП" від 11 квітня].
У 1954 році проведено капітальний ремонт приміщень і устаткування лазні (директор – А. О. Вакуленко), значно збільшено її пропускну здатність. Придбано новий інвентар, обладнано три нових душових установки ["РП" 31 жовтня]. Забруковано вулиці Войкова, Івана Франка, кільцевий виїзд біля міської лікарні, тротуари на вул. Рози Люксембург. Проводили меліоративні роботи з очищення канав і вулиці Пушкіна до річки Смолки. Біля автобусної станції впорядковано сквер, в якому висаджено квіти, декоративні дерева. Додатково встановлено 25 електричних точок для освітлення вулиць Пушкіна і Володарського ["РП" від 8 вересня]. Ще один сквер з’явився на околиці міста, біля перехрестя доріг на Рівне, Шепетівку і Коростень ["РП" від 25 липня]. Тут встановили скульптурну композицію Сталіна і Горького.
Новий сквер зі скульптурами Сталіна і Горького
До 10-ї річниці з дня визволення міста від німецько-фашистських загарбників опублікована стаття колишнього командира 26-ї мотострілецької бригади, гвардії генерал-майора у відставці П. С. Ільїна "Незабутні дні", в якій він розповідає про перебіг бойових дій з 31 грудня 1943 р. до 7 січня 1944 р. в районі міста Новограда-Волинського ["РП" від 3 січня]. У газетах 1954 року згадуються також директор міськпромкомбінату К. Й. Крот, директор Будинку культури Б. Г. Шарварко і начальник залізничної станції В. С. Овчинніков. Наводяться адреси деяких підприємств і установ: лісозавод – вул. Коростенська № 84, міськпромкомбінат – вул. Радянська № 6, "Заготскот" – вул. Пушкіна № 37, районна санітарно-епідеміологічна станція – вул. К. Маркса № 100.
1955 рік
У 1955-му багато новоград-волинців будували власні житла. До кінця року індивідуальний житловий фонд міста мав зрости більш ніж на 100 нових будинків. У районі міської лікарні виросла нова вулиця – Переяславська. Всі будинки на ній були зведені за типовими проєктами. Закінчувалася забудова іншої нової вулиці, названої ім’ям Героя Радянського Союзу, генерала Панкратова. Забудовники одержали десятки тисяч карбованців державної допомоги ["РП" від 14 серпня]. За селом Смолка за останні два роки виросло нове робітниче селище. Тут жили робітники і службовці кам’яного кар’єру. Новий двоповерховий житловий будинок здано в експлуатацію восени 1955 року ["РП" від 7 листопада і 9 грудня].
Останнім часом були забруковані вулиці Івана Франка, Мало-Пушкінська (Дзержинського), Гоголя. Нові тротуари з’явилися на вулицях Рози Люксембург, Карла Маркса, Больнічній ["РП" від 6 лютого]. У незадовільному стані перебувала проїжджа частина вул. Пушкіна. В тому місці, де закінчувалася остання і починалася вул. Чкалова, вже кілька років стояла величезна калюжа ["РП" від 2 листопада]. На території міської лікарні обладнали сквер: висадили квіти різних сортів, дерева, посередині квіткової клумби встановили бюст Сталіна ["РП" від 31 липня]. У міському парку і скверах висаджено 98 тисяч квітів різних сортів, понад 500 декоративних дерев і майже 3000 кущів "зеленої огорожі" ["РП" від 22 травня].
Переплановувалася територія скверу на вул. Карла Маркса. Тут посадили сотні молодих дерев, клумби й газони, розчистили алеї та доріжки. В глибині скверу передбачалося встановити скульптуру Леніна, яку виготовляли в майстернях Київського товариства художників. Через пів року газета опублікувала фото нового пам’ятника ["РП" від 17 квітня і 7 жовтня].
Пам’ятник Леніну в 1962 році. Фото Євгена Боровського
На вул. Коростенській, біля шосе, стояла група будинків, в яких жили родини лісорубів, робітників лісопильного заводу, вантажників лісоскладу, робітників вузькоколійної залізниці та інших підприємств. Господарем житлового фонду цього робітничого селища була Новоград-Волинська лісодільниця Житомирського ліспромгоспу. Однак за технічним станом будинків ніхто не слідкував, ремонтували їх несвоєчасно. Стіни в багатьох будинках були обшарпані, місцями відвалилась штукатурка. Наближалася холоди, а квартири багатьох робітників не були підготовлені до зими ["РП" від 7 жовтня].
У 1955 році на машинобудівному заводі запроваджено новий потоковий метод складання кормодробарок. Якщо раніше на випуск однієї машини витрачалася 1 година 20 хвилин, то новий метод роботи дозволяв випускати машину кожні 37 хвилин ["РП" від 12 січня і 1 травня]. У моторному цеху міжрайонної майстерні капітального ремонту в жовтні 1955 року закінчено будівництво нової потокової лінії. На рейках встановлено 8 стендів для складання моторів. Всі деталі для лінії та самі стенди виготовляли на місці. В розбірно-мийному цеху встановили додаткову мийну машину ["РП" від 16 жовтня і 12 листопада]. Підприємство здійснювало серед іншого ремонт нафтових двигунів для колгоспних льонопереробних пунктів ["РП" 26 червня].
У забої кам’яного кар’єру уведено в дію високопродуктивний бурильний верстат канатно-ударної дії. Робочий орган верстата важив понад тонну. Падаючи з 10-метрової висоти, він швидко розбивав породу, роблячи в ній свердловину. Машина замінювала працю 100 осіб ["РП" від 26 червня]. Однак частина нової техніки простоювала. Для кріплення великих кам’яних брил підприємство мало 4 компресорних установки. В забої ж працював один компресор, який міг забезпечити фронт робіт лише для 8 бутоломів. Заготовлену продукцію – камінь – доводилося возити до залізничної станції автомашинами. Хоча для перевезення на кар’єрі збудували спеціальну залізничну гілку, вона не діяла ["РП" від 1 липня].
У січні 1955 року на сирзаводі (директор – Лук’янов) уведено в дію лінію з виготовлення вершкового масла безперервним способом за методом інженера Мельошина. Це дозволяло підвищити продуктивність праці на 34,5 % проти плану, знизити собівартість і поліпшити якість продукції ["РП" від 13 квітня]. Проте за час, що минув, цією машиною вироблено лише 5 тонн продукції, тоді як її продуктивність становила 1 тонну масла щогодини. У травні, наприклад, агрегат працював лише один день, решту часу простоював. У сироробному цеху встановили пристосування для подачі сиру в підвал та вивантаження його при відправці. Але і це устаткування ось уже п’ять місяців не використовували. Роботи, які можна було вести механізованим способом, виконували вручну ["РП" від 27 травня]. Нарікання викликала також низька якість морозива сирзаводу. Про це красномовно свідчить назва статті: "Замість морозива – лід" ["РП" від 4 вересня].
Правління артілі ім. ХІХ партз’їзду відкрило цех з виробництва шиферу. В цеху встановлено два напівавтоматичні верстати, продуктивність яких становила 200 листів шиферу за зміну. Незабаром мали ввести в дію ще один верстат з виробництва шиферу ["РП" від 13 липня]. Цегельний цех міськпромкомбінату мав випустити у 1955 році 1 мільйон 200 тисяч цеглин. Збільшення випуску продукції гальмувалося на стадії формування. У цеху був формувальний прес "Колгоспник", але процес здійснювався вручну ["РП" від 15 липня]. У вересні 1955-го швейні майстерні Новоград-Волинської філії Житомирського навчально-виробничого комбінату достроково виконали спеціальне замовлення – пошили для дитячого будинку 550 дитячих костюмів ["РП" від 7 жовтня]. На лісозаводі встановлено спеціальний агрегат "ТЛ-З" для вантаження лісоматеріалу. За годину ним можна було навантажити або розвантажити 25 кубометрів лісу ["РП" від 15 липня].
Бригада, очолювана М. О. Гриньком, проводить розвантаження лісу з платформи
На пивзаводі достроково здали в експлуатацію нову парокотельню. З введенням її в дію техпроцес варки пива поліпшився, а час скоротився на 15 % ["РП" від 9 жовтня]. У бродильному цеху спиртозаводу закінчувався монтаж високої чавунної колонки. Всередині її був спеціальний пристрій для вловлювання спирту, який раніше випаровувався ["РП" від 16 грудня]. У ковбасному цеху промартілі ім. Петровського встановили нову машину для рубання м’яса "Вовчок". За одну годину вона переробляла 1000 кг м’яса. Фарш, виготовлений на цій машині, відзначається хорошою якістю. Виробнича потужність цеху з введенням в дію нової машини збільшилась вдвічі ["РП" від 29 липня]. На хлібозаводі збудовано і обладнано нову конвеєрну піч. Із вводом її в експлуатацію виробнича потужність заводу мала збільшитися на 20 %. Механізовано заміс тіста: тістомісильна машина замінила роботу 6 осіб ["РП" від 5 серпня, 7 жовтня і 28 грудня].
Віктор Ваховський та Леонід Коган, краєзнавці
