Що відомо про місцеву тюрму? Коли вона була побудована та як функціонувала? Відповіді на ці питання можна знайти у ролику "Звягель відомий-невідомий. Тюрма у Новограді-Волинському", що набрало вже майже шість тисяч переглядів. Його підготували Віктор Ваховський та Віталій Пташник.
Що відомо про в'язницю?
Зовнішній вигляд в'язниці можна уявити з архівного опису за серпень 1880 року. Віктор Ваховський, місцевий краєзнавець, розповідає: "Помещается тюрьма на окраине города в каменном здании, обнесенном каменной оградою. Здание казенное устроенное по утвержденному образцу. В здании камер 32, по расчету кубического воздуха здание может вмещать арестантов 100, помещая же в 1879 году вышее число арестантов – 210. Квартира смотрителя в городе, больница – устроена на 8 кроватей. Надзирателей при тюрьме семь, за неповеновение и буйство были закованы в кандалы два человека. При тюрьме имеется церковь в которой совершает богослужение младший соборный священник. Школа неустроена по тесноте здания, а грамоте обучал священник тюремной церкви".
Сучасна адреса триповерхового цегляного будинку – вулиця Волі, 52.
Достеменно невідомо коли збудовано, лише зі справи "Розбірки на квартали города. Новоград-Волинськ" можемо зробити висновок про деякі факти із її історії.
Так, у справі міститься рапорт губернського землеміра про відкриття вулиці "для проезда к строящейся там тюрьме. Эту улицу следует обозначить столбами и тумбами".
Так з'явилися Велика тюремна та Мала тюремна вулиці. Але у 1921 році їх перейменували: Велика тюремна стала вулицею Свободи, Мала тюремна – вулицею Пролетарською.
Більш точну підказку дає "Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынськой эпархии Теодоровича". Там сказано, що у Новограді-Волинському є церква імені Святого архістратига Михаїла, що при тюремному замку. Вона побудована 1865 року. Фактично, цю дату можна вважати роком будування тюремної фортеці. Бо церква розташовувалася у ній, в середній частині третього поверху, її вікна виходили на захід. Особливістю приміщення церкви була стеля, яка не мала звичну форму арки, а була плоскою.
За свідченнями дослідників, на території в'язниці була триметрова огорожа, яку знесли на початку 50 років 20 століття. Оскільки відстань між стінами та огорожею була замалою, це заважало вантажівкам їздити двором.
А ліворуч від вхідної брами до огорожі примикали два будинки, де містилися господарські служби. В будинку, що праворуч, частково збереглося облаштування лазні.
Хто і за що тут відбував покарання?
За даними від 1845 року, у березні в'язнів було від 23, а у травні – 20. В січні 1846 – 7 осіб. У 1856 році – 35 осіб, а вже у 1861 році – 39. Судячи з чисельності мова йде про стару в'язницю.
Оскільки остаточно радянським місто стало у 1921 році, то після революції вирішили, що в'язниці при комунізмі непотрібні. Бо люди від щасливого життя стануть більш свідомими та законослухняними й не скоюватимуть злочинів. Тому задовго до настання комунізму, звягельську в'язницю закрили Далі будівлю передали військовим, які у 1933-1941 роках розміщували тут гарнізонну гауптвахту та склади.
Мирних утримували в тісних камерах, заганяли в тісний карцер, туди заливали воду. Лише частина ув'язнених могла ставати на підвищення, а інші ж стояли в холодній воді.
Для розстрілу людей виводили у внутрішній двір, ставили біля західної стіни та розстрілювали із кулемета. Тіла вивозили за межі внутрішнього двору й закопували у траншею, поряд зі стіною. Ще багато загиблих є за межами території складу, на людських городах.
Близько 50 років тюремний замок був складом. А у 2004 військові пішли, склад закрили, а приміщення віддали в оренду приватним особам під склади.
