Пресслужба Житомирського ОУЛМГ розкрила багато таємниць місцевих лісів.
Хто потрапляє у фотопастки?
Майже сотню фотопасток встановили лісівники на Житомирщині. Пристрої допомагають запобігати лісовим пожежам, охороняти державний лісовий фонд від самовільних порубок та несанкціонованих сміттєзвалищ. Часто в об’єктиви фотопасток потрапляють дикі кози, олені, свині та лосі. Нещодавно камера зафіксувала велику болотяну черепаху.
Перегляд відеофіксації з мешканцями лісу теж корисний. Єгерські служби можуть орієнтовно підрахувати, скільки та яких саме тварин приходить до підгодівельних майданчиків, і краще розрахувати час та обсяги викладання харчів. Лісівники планують фото та відеоматеріали накопичувати, адже їх перегляд буде цікавим школярам-майбутнім лісівникам, які приходять на заняття, організовані при лісництвах.
Хто "підперізує" білим паском городницькі модрини?
Заказник "Модрина" у Городницькому лісництві – ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення. Тут охороняють 140-180-річні модрини, вирощені в кліматичних умовах Полісся. Інженер лісових культур Володимир Мойсюк та інженер лісового господарства Олександр Глушко провели геолокацію плюсових дерев. Основними критеріями підбору є високі показники продуктивності, якість стовбурів, стійкість до хвороб та шкідників. "Модрини повинні мати прямий, повнодеревний, добре очищений від сучків стовбур, високий приріст у висоту і по діаметру та добре розвинуту крону", – пояснюють фахівці. На плюсові дерева і насадження заповнюються паспорти установленої форми в трьох примірниках, а ще дерево маркується. На висоті півтора метра плюсового дерева білою фарбою наноситься "пояс" завширшки 10 см, на якому проставляється номер згідно з Державним реєстром.
Головною лісоутворювальною породою городницьких лісів залишається сосна звичайна, проте до модрини в лісгоспі ставлення особливе. Як найбільшу цінність тут оберігають унікальні насадження модрини європейської, створені прадідом графа Юзефа Миколая Потоцького ще у XVIII столітті. Напис на пам'ятнику гласить: "В століття смерті мого прадіда Юзефа Клеменса Чарторийського Стольника Великого Князівства Литовського, зразкового господаря і засновника модринової культури у ХVІІІ ст., на честь його пам’яті вдячний правнук Юзеф Потоцький". Продовжуючи добру справу на підприємстві активно розвивають модринову культуру. У 2014 році в лісгоспі на площі 5 гектарів створили нову плантацію цієї породи, закупивши клони в сусідній області. Молоді модрини-клони (їх тут близько восьмисот) ретельно доглядають, по кілька разів на місяць спеціалісти оглядають мало не кожен саджанець.
"Окремі модрини не пережили пізніх морозів, – констатує інженер лісових культур Володимир Мойсюк. – Тому, як тільки дочекалися стабільного тепла, – обстежили усю плантацію. Де відбувся відпад саджанців – доповнили, де не прижилися живці – ще раз провели щеплювання".
Дряпоштан, багно чи царська квітка русичів?
П'янкий, густий, тягучий аромат, який важко з чимось сплутати, шириться зараз в лісах. Кінець травня-початок червня – пора цвітіння азалії понтійської, вона ж рододендрон жовтий і дряпоштан. Азалія понтійська – реліктова рослина-ендемік, тобто квітка дольодовикового періоду, яка росте лише в декількох місцях планети, зокрема на українському Поліссі. У 1795 році англійський садівник, на прізвище Міклер побачив цю рослину під час подорожі Україною. Він привіз до Англії декілька кущів "царської квітки русичів", частину з яких продав за великі гроші. З тих часів за рододендроном закріпився статус однієї з найкрасивіших декоративних рослин.
В соснових лісах Городницького лісгоспу вона утворює суцільні зарості на болотистих ґрунтах. Місцеві жителі без особливих церемоній називають азалію понтійську дряпоштаном, а, між іншим, вона надзвичайно сильна і цілюща. Ефірні олії, які містяться у квітках азалії, мають фітонцидну й інсектицидну дію. Відвари квіток пригнічують розвиток личинок і дорослих особин колорадського жука, згубно діють на плодову міль, плодових довгоносиків, дубову листовійку та на побутових комах.
Підготувала Ярина ЯВІР
