Оргкомітет з підготовки та відзначення 700-річного ювілею міста звернувся до громадян і громадських організацій Новограда-Волинського з проханням надати допомогу в збиранні матеріалів з історії міста, зокрема, книг, брошур, фотознімків, малюнків, історичних довідок, газет і журналів, а також спогадів старожилів. Матеріали просили надсилати до Будинку культури на адресу: вул. Леніна № 17. Оголосили конкурс на найкращий твір мистецтва. На конкурс приймалися оповідання, вірші, пісні, художні картини, різьба по дереву, графіка, художня вишивка, скульптура, фотографії, в яких відображено історичне минуле міста ["РП" від 22 і 29 березня].
В рамках святкування ювілею в Будинку піонерів силами школярів оформлено стенд "Минуле Новограда-Волинського". Незабаром мали оформити ще один стенд, який відображатиме сучасне міста. Опубліковано "Ювілейну пісню" на слова Б. Станевича та музику П. Човганя ["РП" від 2 жовтня]. Багато цікавих робіт підготував місцевий художник С. Марунчак. Серед них — зарисовка олівцем Звягельської фортеці, ілюстрації до твору Лесі Українки "Лісова пісня" та ін. ["РП" від 10 жовтня].
Ваза з квітами біля адміністративного будинку машинобудівного заводу
В опублікованій історичній довідці серед іншого пояснюється походження старовинної назви міста: "Одні історики заявляють, що так звали людину, яка сторожила товари, перевантажувані на берегах Случі і Смолки. Купці, відправляючись у далеку дорогу, намічали місце відпочинку у Звягеля. Інші історики твердять, що назва міста пішла від слова "звонить". Оскільки міст через Случ був низьким, не всі судна могли пройти під ним. Біля мосту протягувались вірьовки з дзвоном. Коли корабель зачіпав вірьовку, колокол дзвонив. Це означало, що судно не зможе пройти і під мостом" ["РП" від 4 жовтня].
Напередодні свята 1 Травня машинобудівники одержали подарунок — новий 8-квартирний двоповерховий житловий будинок у центрі міста на вул. Леніна ["РП" від 14 серпня]. До 40-річчя Жовтневої революції у двоповерховому 10-квартирному житловому будинку на вул. Пушкіна справили новосілля робітники міжрайонної майстерні капітального ремонту моторів ["РП" від 9 серпня і 7 листопада]. Колектив хлібозаводу за рахунок фонду підприємства та вишуканих додаткових коштів здав в експлуатацію житловий будинок. У ньому влаштували одну сімейну квартиру та дві кімнати гуртожитку ["РП" від 6 жовтня]. За період з 1946 по 1956 рік у місті споруджено 1612 індивідуальних будинків площею 60 тисяч кв. метрів. У 1957 році відремонтовано понад 200 квартир, надано житла 60 сім’ям після звільнення частини площі деяких установ ["РП" від 4 жовтня і 19 грудня].
Механічний цех машинобудівного заводу поповнився новими складними верстатами — карусельним, розточувальним та ін., на яких стало можливим обробляти важкі деталі діаметром до 90 см. Обточування корпусу кормодробарки на карусельному верстаті проходило у п’ять разів швидше, ніж це робилось раніше. Виготовлено спеціальний верстат для напівавтоматичного зварювання деталей ["РП" від 17 лютого і 1 травня]. Завод (директор — О. Ф. Лісовий) кооперувався з 32 організаціями, які знаходилися в різних кінцях Радянського Союзу. Транспортування значно здорожчувало собівартість машин. Решета для кормодробарок завозили з Харкова, тоді як їх можна було виробляти в Житомирі. Постачання решет із Житомира за рік коштувало би до 2000 крб., тоді як завод витрачав на перевезення їх із Харкова близько 25000 крб. ["РП" від 12 квітня]. На подвір’ї машинобудівного заводу обладнали алею передовиків, на якій виставили портрети найкращих робітників, намальовані масляними фарбами ["РП" від 22 травня].
У цегельному цеху міськпромкомбінату встановили новий прес для формування сирцю потужністю 8-10 тисяч штук напівфабрикатів за зміну ["РП" від 6 лютого]. На кам’яному кар’єрі (директор — А. Х. Гальський) з ініціативи робітників та інженерно-технічного персоналу розпочато видобуток буту з другого уступу ["РП" від 23 жовтня]. До Міжнародного жіночого дня для дітей робітників підприємства споруджено дитячий садок ["РП" від 8 березня].
Введення в дію завальної ями з гідравлічним транспортером на спиртозаводі дало можливість мати запас підготовленої сировини на 4-6 діб і вивільнити шість робітників. Збудовано 8-квартирний житловий будинок, автогараж і майстерню, свинарник на 120 голів ["РП" від 18 січня]. На пивзаводі встановлено дискову дробарку, введено в дію "напівавтоматичну закупорну та пляшкомийну машини", що дало змогу збільшити продуктивність розливу на 11 % ["РП" від 27 жовтня].
На хлібозаводі (директор — А. А. Кот) працювали дві напівавтоматичні лінії, кілька складних агрегатів із виробництва кондитерської продукції, холодильна установка та ін. Проте електростанція постачала підприємству електроенергію низької напруги, особливо з 17 до 23 години. При такій напрузі більшість машин не працювала, порушувалася ритмічність роботи ліній і агрегатів, деякі процеси доводилося виконувати вручну ["РП" від 17 листопада]. До новорічного свята завод випустив кілька нових виробів: кренделі Українські, калачі Київські, плетінку з маком, торти, здобу звичайну і любительську ["РП" від 29 грудня]. На птахокомбінаті встановлено конвеєр з парової обробки битої птиці, який обслуговували 10 осіб. Продуктивність конвеєра — 4100 голів за 8 годин ["РП" від 18 серпня]. Спеціальну сортувальну машину встановили на яйцебазі ["РП" від 20 лютого].
Міськхарчокомбінат відкрив новий цех із виробництва ковбасних виробів. У квітні він випустив 3,5 тонни Ростовської, Московської, Столичної та інших сортів ковбас, шинки, зельцу ["РП" від 1 травня]. За деякою інформацією, він займав підвал житлового будинку № 33 на вул. Леніна ["РП" від 28 серпня]. Для кращої роботи цехів в осінньо-зимовий період харчокомбінат провів поточний ремонт млина і маслобойні. На млині встановлено декілька додаткових механізмів, змонтовано новий розсівний агрегат системи інженера Воробйова. Пущено в дію два ковші для подачі зерна з нижнього на верхній поверх ["РП" від 21 червня].
Вантаження борошна за допомогою спеціальної установки
У пекарському цеху промислової артілі ім. Петровського встановлено нову формувальну машину для виготовлення печива. Цех безалкогольних напоїв артілі щоденно випускав 4-5 тисяч пляшок різних сортів ситра ["РП" від 3 квітня і 5 липня]. Пізніше артіль ім. Петровського перейменували на артіль ім. 40-річчя Жовтня ["РП" від 22 листопада]. Артіль ім. ХІХ з’їзду КПРС відкрила майстерню з ремонту радіоприймачів і побутових електроприладів на вул. Рози Люксембург № 16. Приймали замовлення на ремонт радіоприймачів, радіол, програвачів, чайників, плиток, прасок тощо. На цій самій вулиці знаходилася художня майстерня артілі ["РП" від 13 березня і 2 червня]. У шевському павільйоні артіль ім. ХІХ з’їзду відкрила на вул. Шевченка майстерню з ремонту гумового взуття методом гарячої вулканізації та з фарбування шкіряного взуття всіх кольорів ["РП" від 21 квітня]. Цех масового шиття одягу артілі "Жовтень" обладнали електричними моторами. У першому кварталі розпочато випуск жіночих демісезонних пальт масового виробництва ["РП" від 24 квітня]. На вул. Карла Маркса відкрито новий магазин гастрономії та бакалії ["РП" 18 серпня].
Комбінат комунальних підприємств відкрив для обслуговування міських підприємств, установ і населення механізовану пральню ["РП" від 10 березня]. Для поліпшення роботи телефонної станції міська контора зв’язку (начальник — В. В. Андреєв) випустила книгу зі списками абонентів. Її розподілили серед підприємств, організацій, установ і колгоспів ["РП" від 8 вересня]. На "Водоканалі" механізовано подачу коагулянту для очищення води. З цією метою змонтовано спеціальний компресор, який подавав за одну хвилину 1,5 куба повітря ["РП" від 3 липня]. На вул. Вокзальна № 1 знаходилася реалбаза "Заготзерно", на вул. Леніна № 40а — правління райспоживспілки ["РП" від 31 липня і 20 листопада].
Згідно з оголошенням, 1 квітня передбачалося відкрити постійний маршрут вантажних автопотягів Новоград-Волинський — Житомир — Новоград-Волинський. Приймалися вантажі вагою від 100 кг і вище від підприємств, установ та окремих громадян. При АТК (автотранспортній конторі) існувала перевальна база для приймання і зберігання вантажів ["РП" від 27 березня]. Парк АТК поповнився двома новими автобусами по 18 місць у кожному та легковим автомобілем-таксі. Їх мали використовувати для міжрайонного та внутрішньоміського сполучення ["РП" від 25 серпня]. Молодь Новоград-Волинського району виявила бажання поїхати на спорудження каналу Сіверський Донець — Донецьк. Група з 52 юнаків і дівчат виїхала на Донбас на будівництво шахти "Житомирська-комсомольська" ["РП" від 31 травня і 28 червня].
1950 року в місті були 2 початкові школи, 2 семирічні, 5 середніх і одна вечірня. В них навчалось 6763 учні й працювало 248 вчителів ["РП" 6 жовтня]. 1957 року в місті працювало 4 дитячих садки, дві школи робітничої молоді, в яких навчалося 706 робітників і службовців. 90 дітей виховувалося у дитячому будинку ["РП" від 19 грудня]. Учні трьох IX і трьох VIII класів СШ № 3 (директор — Є. Й. Гончаренко) на базі МТС (машинно-тракторної станції) здобували професії трактористів, комбайнерів, шоферів. Школа мала два трактори, комбайн, вантажну машину, спеціальні плакати. Створено автоклас, закінчувалося обладнання окремого класу для трактористів і комбайнерів, у майстерні встановлені свердлувальний і токарний верстати ["РП" від 18 грудня]. Міський комітет ДТСААФ (вул. Карла Маркса № 31) проводив набір на курси шоферів 3-го класу ["РП" від 22 травня].
18 травня 74 учні СШ № 6 здійснили похід за маршрутом: Новоград-Волинський — Романівна — Роботище — Кропивня — Тупальці — Ново-Зелена — Несолонь — Миколаївка — Броники — Новоград-Волинський ["РП" від 29 травня]. 8 червня учнівський загін цієї ж школи вирушив у багатоденний екскурсійно-туристичний похід за маршрутом: Новоград-Волинський — Житомир — Київ — Ворзель — Бородянка — Малин — Чоповичі — Коростень — Новоград-Волинський. У Києві учасники походу побували в музеях В. І. Леніна, Т. Г. Шевченка, історичному музеї, відвідали багато пам’ятників старовинної архітектури. У Київському планетарії прослухали лекцію "Штучний супутник Землі", зробили прогулянку по Дніпру. Загін пересувався по лісах, через річки. В с. Загальці Київської області зібрано багатий матеріал про події Великої Вітчизняної війни. Юні туристи відвідали Поліську дослідно-селекційну станцію, де вирощували на піщаних ґрунтах високі врожаї зернових і технічних культур. У Малині відвідали паперову фабрику, ознайомилися з процесом виготовлення паперу ["РП" від 28 червня].
Члени краєзнавчого гуртка СШ № 35 (нині — ЗОШ № 9) провели похід по місцях героїчної боротьби партизанських загонів у тилу німецьких загарбників за маршрутом: Новоград-Волинський — Коростень — Овруч — Білокоровичі — Ємільчине — Новоград-Волинський. Подорожували переважно тими шляхами, якими партизани виходили на бойові операції чи поверталися у свої табори. Зворушливою була зустріч учасників походу з колишнім командиром партизанського загону П. М. Сергійчуком у селі Норинськ Овруцького району. Під час походу зібрано багатий матеріал, який оформлявся в кількох альбомах та ілюструвався 180 фотознімками ["РП" від 31 липня].
24 липня Новоград-Волинський відвідали юні туристи Купавинської СШ № 22 Московської області, які йшли слідами Першої кінної армії та збирали історичний матеріал. Юні туристи побували в Києві, Білій Церкві, Умані, Козятині, Бердичеві й Житомирі. У місті над Случчю вони зустрілись з учасником громадянської війни Дмитренком, який розповів їм багато цікавого про походи Першої кінної. Заслужений вчитель Р.Я. Герасимчук ознайомив учнів з історією та сучасним становищем Новограда-Волинського. Наступного дня гості вирушили до Рівного ["РП" від 26 липня]. Газета опублікувала уривок із книги В. Шелуденка "Олександр Пархоменко", в якому розповідається про бойові дії Першої кінної армії 21-27 червня 1920 р. Вони закінчилися визволенням Новограда-Волинського від польських військ ["РП" від 24 листопада].
У статті "Доля Жені Шестакова" (передрукована з газети "Комсомольская правда") розповідається про новоград-волинського юнака, який загубив свою матір і молодшого брата у перші дні німецької окупації. Женя блукав безлюдними вулицями рідного міста напівроздягнений, з надією дістати якусь їжу. Голодного хлопчика підібрали солдати словацької військової частини. Вони нагодували Женю, одягли і в секреті від командування залишили у себе. Незабаром один із солдатів — Ян Боцко — одержавши відпустку, повіз 12-річного хлопчика до себе на батьківщину. Женя став третім сином у подружжя Олександра та Ірени Боцко. Ласкаві й добродушні, батьки Яна полюбили Женю. Євген Шестаков прожив у Чехословаччині 14 років (з 1942 по 1956 рік). Весь час він уважно стежив за життям Радянського Союзу, відвідував бібліотеки, слухав радіопередачі, дивився радянські кінофільми. Туга за батьківщиною не давала йому спокою. Восени 1956 року він за путівкою комсомолу приїхав разом з іншими юнаками і дівчатами у м. Горький будувати нове приміщення університету, а потім тут учитися. На жаль, юнак нічого не знав про долю своїх батьків і брата. Автор статті висловив надію, що ці рядки прочитають ті, кому відома доля рідних Євгена ["РП" від 24 липня].
У 1957 році при міському Будинку культури вперше організовано молодіжний драматичний колектив, в роботі якого брали участь учні старших класів міських шкіл. 28 березня юні драмгуртківці виступили з першим своїм спектаклем "Тимур і його команда". Дебют був вдалим ["РП" від 9 січня і 31 березня]. З 12 по 21 квітня в Будинку культури проходила декада театрального мистецтва художньої самодіяльності. Глядачам показали спектаклі "Сільські вечори", "Історія одного кохання", "Шестеро улюблених", "Весілля в Малинівці". Класика була представлена п’єсами "Наймичка", "Невільник", "Сватання на Гончарівці", "Світить, та не гріє" та іншими. Особливо відрадно було те, що драмколективи поповнились талановитою молоддю. Зокрема, заслужений успіх випав на долю молодих виконавців Холод, Аверковича. Добре виступили і старші учасники самодіяльності: Ковальова, Голяк, Рацько та інші ["РП" від 7 і 24 квітня]. До 40-річчя Жовтневої революції драмгуртківці підготували дві нові вистави — героїчну драму М. Зарудного "Ніч і полум’я" та п’єсу Б. Горбатова "Юність батьків" ["РП" від 29 листопада].
1957 року силами колективу Будинку культури створено театралізований монтаж "Розквітає колгоспне село". До нього додали хорові і сольні пісні, танці, сатиру на місцеві теми. Постановку монтажу здійснив В. М. Дубовицький, пісні написали місцеві композитори О. Ю. Човгань й А. А. Коган. До складу культбригади увійшли Осипова, Рибаков, подружжя Коваленків, Голяк, Лангерман, Горчинська, Коган, Шпір, Малиновський, Рацько і Афонічкін. З новим монтажем культармійці виступили перед колгоспниками сіл Слобода Романівська, Вишківка, Романівка, і всюди концерти проходили з успіхом. На обласному фестивалі новоград-волинську бригаду нагородили дипломом першого ступеня. 25-26 травня у Києві відбувся республіканський фестиваль. В актовому залі театрального інституту виступали майстри художнього слова і культармійці. "Хвилювалися ми, звичайно, всі, але виступили непогано, — розповідає директор Новоград-Волинського Будинку культури Б. Шарварко. — Після концерту членів бригади оточили кореспонденти і фоторепортери, цікавилися нашою роботою, дальшими планами. Нас запросили до радіостудії, де записали на плівку всю програму. Другого дня в залі Палацу харчовиків оголошувались підсумки конкурсу. Голова журі Гнат Юра повідомляє, що перше місце присуджено культбригаді Харківської області. І раптом чуємо: "Друге місце завоювали культармійці Новоград-Волинського району". Ми спочатку не повірили своїм вухам. Але головуючий викликає на сцену представника бригади і вручає диплом другого ступеня, почесну грамоту ЦК комсомолу України і жетони лауреатів республіканського фестивалю" ["РП" від 31 травня]. Після цього новоград-волинські культармійці виступали на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві ["РП" від 12 липня].
Бібліотека ім. Лесі Українки мала 4237 читачів, її книжковий фонд нараховував понад 33 тисячі томів. У читальному залі проводилися літературні вечори, читацькі конференції, лекції, вечори запитань та відповідей. Людно було і в абонементній кімнаті ["РП" від 14 квітня і 9 червня]. Книжковий фонд міської дитячої бібліотеки № 1 становив 27370 томів, послугами бібліотеки користувалися 2080 юних читачів ["РП" від 5 грудня]. 1956 року на околиці міста відкрили дитячу бібліотеку № 3. Містилася вона в невеличкій кімнатці початкової школи № 8, яка тоді розміщувалася у будинку на вул. Пархоменка (нині це філія № 2 дитячої бібліотеки на вул. М. Драгоманова № 74). Тут ледве могли розминутися два читачі, а іншим доводилося стояти в черзі під дверима ["РП" від 24 травня]. Колектив міського кінотеатру за рахунок вивільнення допоміжних приміщень обладнав малий зал на 100 місць. В новому залі вже відбулися перші сеанси. Крім цього, фільми демонструвалися у міському парку та чотирьох клубах ["РП" від 3 березня і 4 серпня].
15 травня на міському стадіоні відбулася товариська футбольна зустріч команди майстрів "Динамо" (Тбілісі) та Новоград-Волинської збірної команди. Зібралося декілька тисяч глядачів. З рахунком 5:1 перемогли гості ["РП" від 12 і 17 травня]. Футбольна команда "Буревісник" машинобудівного заводу виступала на першості області ["РП" від 12 червня]. 22 липня новоград-волинці тепло зустрічали групу спортсменів Рівненщини, які доставили на велосипедах естафетні палички з прикріпленими до них кольоровими шовковими стрічками. Естафета миру і дружби вирушила на VI Всесвітній фестиваль молоді і студентів у Москві ["РП" від 24 липня]. 6 жовтня в урочистій обстановці на стадіоні відкрили районну сільськогосподарську і промислову виставку ["РП" від 9 жовтня].
Залишав бажати кращого благоустрій міста. У великі болота перетворилися вулиці Лесі Українки, Переяславська, Тельмана. Третій рік ремонтували бруківку на вул. Радянській, але "кінця і краю й досі не видно". Жителі вулиць Пушкіна і Чехова не раз скаржились на те, що відходи міжрайонної майстерні капітального ремонту випускаються прямо на вулиці, розмивають бруківку, утворюють калюжі ["РП" від 17 березня]. Робітники комбінату комунальних підприємств прокладали нову мостову в районі м’ясокомбінату, який тоді розміщувався на нинішній вул. Лідівський шлях. Після закінчення брукування намічалося на Радянській вулиці відкрити автобусну лінію ["РП" від 28 червня]. Через відсутність водопровідної колонки жителям вулиць Лесі Українки та Панкратова доводилося ходити 500-800 метрів по воду ["РП" від 12 червня].
Ремонтні роботи на вулиці Радянській у 1950-х роках
Влітку улюбленим місцем відпочинку новоград-волинців була річка Случ. Та одного дня на всіх, хто пішов туди, чекав неприємний сюрприз: на поверхні води плавав мазут. Як виявилось пізніше, адміністрація АТК дозволила своїм працівникам спускати в річку відпрацьоване машинне мастило. Всі, хто наважився того дня купатися, вилазили з води чорними ["РП" від 28 серпня]. Сирзавод (директор — Г. Мезенцев) відходи виробництва спускав по водостічній канаві через кілька вулиць у річку Смолка. Все літо стояв сморід. Вулицями Котляревського і Чехова неможливо було ні пройти, ні проїхати. Часто учні, які йшли до школи, потрапляли у калюжі ["РП" від 15 вересня].
За ініціативою жителів вулиці Лермонтова та підтримкою працівників міськкомунгоспу й електростанції тут засвітилися вуличні ліхтарі. Освітлено 500 метрів вулиці ["РП" від 4 жовтня]. На території, прилеглій до міського стадіону, посадили невеликий парк, але він перебував у занедбаному стані. Деякі мешканці пасли там худобу ["РП" від 29 травня]. Сквер на розі вулиць Шевченка і Радянської був тоді традиційним місцем встановлення новорічної ялинки ["РП" від 29 грудня].
Міськвиконком прийняв рішення провести суцільну перенумерацію будинків, а також перейменувати такі вулиці та провулки:
- Гоголівський провулок — на вулицю Сталіна; частину вул. Кірова й Куйбишева, які з’єднують вул. Кірова та Леніна, — на вул. Чернишевського; частину вул. Червоноармійської, яка розташована паралельно р. Смолка, — на вул. Ціолковського; частину вул. Радянської, яка з’єднує вул. Островського та Калініна, — на вул. Глінки; частину вул. Леніна, яка розташована за конторою "Заготльон", — на вул. Мічуріна; частину вул. Перекопської та Набережної (праворуч від м’ясокомбінату) — на вул. Толстого; частину вул. Перекопської, яка розташована на захід від м’ясокомбінату, — на вул. Чайковського; частину вул. Перекопської, яка з’єднує вул. Пархоменка з Набережною, — на вул. Некрасова;
- частину вул. Пархоменка, яка проходить паралельно залізниці, — на вул. Менжинського; західну частину вул. Пархоменка — на вул. Тургенєва; будинки від вул. Больничної до вул. Котляревського і район харчокомбінату — на вул. Прорізну;
- частину вул. Больничної в районі санпропускника — на провулок Больничний;
- будинки в районі колишнього гаража АТК — на вул. Воровського; частину вул. Войкова, паралельну птахокомбінатові, — на вул. Зелену; частину вул. Войкова, яка з’єднує її з вул. Тельмана, — на пров. Войкова; вул. Мало-Радянську — на вул. Коцюбинського; вулицю в Робітничому селищі, яка йде в напрямі с. Чижівка, — на вул. Герцена; вулицю в Робітничому селищі, яка йде від вул. Госпітальної до р. Случ, — на вул. Богуна; вулицю в Робітничому селищі між вул. Богуна і Госпітальною, — на вул. Кривоноса ["РП" від 25 грудня].
- 12 березня на сесії міської ради головою виконкому обрано Івана Олександровича Войтка ["РП" від 15 березня]. 15 грудня відбулися вибори народних суддів Новограда-Волинського. Народним суддею I дільниці обрано Михайла Фоковича Буянкова, II дільниці — Василя Івановича Синельникова ["РП" від 19 грудня]. У газетах 1957 року згадуються також директор електростанції М. І. Малиновський, директор лісозаводу О. І. Сумарев, директор МТС А. В. Виноградов, директор друкарні О. Й. Вовченко, директор СШ № 1 О. П. Фалькова, директор музичної школи Т. О. Дранішнікова, голова артілі "Мебельник" Р. Калаєв, керуючий конторою "Заготскот" М. Г. Неоменко, голова правління райспоживспілки О. О. Ігнатьєва, завідувачка міського відділу народної освіти Н. М. Гончарук, завідувач міського відділу соціального забезпечення М. П. Дуюнов, завідувачка аптеки № 29 С. Г. Крупович.
Віктор Ваховський та Леонід Коган, краєзнавці
