Олександр Войтович – відомий за межами України акробат та танцюрист. Він подорожував Туреччиною, Китаєм, Англією та іншими країнами світу. У 29 років чоловік має власну циркову школу, що вже майже рік існує в рідному місті. Та чи завжди новоград-волинець мріяв про кар'єру артиста, і як вирішив стати тренером, читайте в інтерв'ю.
Олександр Войтович народився в Новограді-Волинському. Тут навчався в ліцеї № 1 і водночас займався в танцювальному колективі "Грація" бальними танцями, футболом та вільною боротьбою. У старших класах хлопець серйозно захопився футболом. Він тренувався з основним складом ФК "Звягель". За його словами, у той час це було престижно. У команді були дорослі чоловіки, які професійно грали та дали йому певний гарт і витримку. Після школи юнак вступив в Житомирський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Огієнка на спеціальність "Хореографія".
"У віці, коли я займався футболом, у мене не було своєї думки через те, що в родині не було сімейного єднання. Адже батьки разом не жили і я не мав авторитета. Це класно, коли поруч є люди, які можуть тебе направити в правильне русло.
У танцях в мене була харизма. І коли прийшов час вступати у виш, я зустрів друга, який порадив мені обрати коледж, щоб отримувати стипендію. Як він сказав: "Тебе точно візьмуть, оскільки хлопців зазвичай не вистачає". Я два тижні потренувався і вступив на безкоштовне", – розповідає Олександр.
Навчання та контракти
Потрапивши на навчання, студент зіткнувся з "дідівщиною". Старші курси цькували молодших. Але враховуючи те, що Олександр займався спортом, не дозволяв над собою знущатися та давав відсіч усім охочим це зробити. Він також запевнив, що ця атмосфера і непросте життя в коледжі, зробило його морально сильнішим.
У студентські роки в хлопця не було бажання, як в інших – розважатися. Він цілеспрямовано займався та інколи, навіть, ночував у залах. "Я всього себе віддавав танцям і бачив, як добре в мене виходить. Вже з першого курсу мене брали виступати в основний ансамбль, хоча я ніколи раніше не танцював народні танці.
Дехто скаже, що танці – це не чоловіча справа. Але, це застарілий стереотип. Чому ж тоді чоловіки танцюють на весіллях чи днях народження?", – замислився артист.
Далі його любов до трюків помітив викладач з ансамблю імені Вірського Андрій Курочка, який на другому курсі зробив для Олександра подарунок. Напередодні Нового Року він влаштував юнаку оглядини в акробатичний балет Keep Balance, який на той час працював з Анастасією Волочковою.
"Я балет бачив лише в інтернеті і вперше це спробував у 17 років. Я приходив до артистів на тренування, яке тривало близько шести годин в день. Спершу вони робили розминку. За цей час я встигав вже втомитися. Але, саме у колективі Keep Balance, я побачив, що таке акробатика і закохався. Мені показали, як можна виконувати підтримки з дівчатами та трюки, комбінуючи це з танцями", – каже звягельчанин.
Найважливіше в цій історії те, що їм сподобався вогонь молодого Олександра, який нічого не вмів. Акробатичний балет Keep Balance дозволив йому тренуватися разом з ними, але не гастролювати. Поки колектив був відсутній, хлопець близько року займався зі заслуженим тренером України з акробатики Валентином Дем’янюком. І через деякий час студент полетів разом з професійними артистами в Туреччину. Це був перший контракт за кордоном.
Вони виступали в готелях. Для Олександра це був нелегкий період, бо там панувала дисципліна та відповідний рівень. За час роботи він отримав багато життєвих уроків, і "виріс", як морально, так і фізично.
Після Туреччини Олександр разом зі своєю дівчиною створили танцювально-акробатичний номер, з яким виступали та непогано заробляли. Він постійно підвищував свій рівень, щоб мати кращі контракти. Була можливість знову поїхати в Туреччину, але тоді він хотів вже "чогось більшого".
Через деякий час пара зробила відео і надійшла пропозиція виступати в Китаї. Вони літали по всій країні. У кожному місті висіли бігборди з їхнім обличчям. У той момент Олександр вперше відчув, що таке ейфорія та слава. Після повернення в Україну закохані розійшлися. Тоді хлопець задумався над сольною кар'єрою і розпочав її знову з простого, з Туреччини. Для нього було складно повернутися до того, з чого він починав, але оцінив це, як певне випробування.
Після чергового контракту Олександр вступив в столичну циркову академію, де провчився пів року і перевівся на заочну форму. Щоб прожити в Києві, хлопець шукав заробіток. Одного разу він зробив флаєри про те, що навчає людей та доклав багато зусиль, щоб це мало успіх.
"З кар'єрою артиста усе ішло тяжко, наче не моє. А з тренерством було простіше. У цьому я знайшов своє покликання. Паралельно тренувався і вчив інших. Трішки "розкрутився" як тренер. Також виступав з українським цирком, але раптом усе зупинилося", – зізнається Олександр Войтович.
Згодом і навчання довелося перервати, бо йому запропонували контракт в Англії. Там він виступав у цирку протягом 8 місяців і паралельно вчив англійську мову. Коли настав час повертатися, його агентка запропонувала роботу в найкращому кабаре в Лондоні.
В Англії він спробував себе і як тренера: пропонував безкоштовні заняття людям, а потім вони рекомендували його іншим. Таким чином в нього за короткий час з'явився один постійний учень, власник циркової студії. Спочатку це був просто підзаробіток, а потім переросло в основну роботу. Згодом почався карантин і Олександр повернувся в Україну, щоб бути поруч з коханою.
Філософія життя
Олександр познайомився з майбутньою дружиною у Катарі, де вона працювала в готелі адміністратором. Далі знайомство переросло у справжнє кохання: вони відразу відчули, що створені один для одного і хочуть провести усе життя разом.
У 2020 році Ярослава та Олександр одружилися. Тепер подружжя займається вихованням 5-місячного сина. Чоловік зізнався, що тільки зараз зрозумів, маючи багаторічний досвід, що тоді просто не вмів розставляти пріоритети і це було його помилкою: "Коли потрібно було відпрацьовувати підтримки з дівчатами, мені хотілося робити стійки на руках...Так і в житті, коли твоя дитина плаче, потрібно відкласти усі справи на потім. І приділити час їй. Бо цю мить, коли вона була маленькою, ти вже не повернеш, а справи можна вирішити потім".
Олександр – християнин. Він вірить в Бога, і у свою справу. Він бореться за любов та чесність. Це дає йому силу всередині, творити речі і не зламатися. На думку чоловіка, потрібно бути вірному своїм принципам і цінностям. Акробат помітив, що коли він звернув увагу не на поверхневі речі, а трішки глибше, його життя змінилося на краще.
Окрім цього, чоловік обожнює екстрим. В Ізраїлі на краю скелі він стояв на одній руці. Усі туристи навколо затамували подих, коли Олександр робив трюк. Хоча для нього – це буденна справа.
Також було і чимало травм в артиста. Одного разу він не міг встати з ліжка, бо паралізувало ліву частину спини. Але, на його думку, усі ці нещастя з ним траплялися, до того часу, поки він не повірив в Бога.
Зараз Олександр активно веде сторінку в Instagram, де понад дві тисячі підписників. Завдяки блогу, він намагається транслювати себе як особистість, а не як артиста. А також планує створювати контент, який надихатиме і мотивуватиме молоде покоління.
Відкриття циркової школи
У Новограді Олександр отримує стабільний дохід від онлайн-занять. Але не його полишала думка, чи влаштовує його таке життя: весь час кататися по країнах, містах і чи завжди так буде? Він прийняв рішення, що варто зупинитися.
"Коли ти вже звик до іншого рівня життя, не хочеться працювати за копійки. І тому я вирішив відкрити циркову школу. Щоб з'ясувати, чи буде це цікаво новоград-волинцям, зробив опитування в соцмережах. І за декілька хвилин посипалися повідомлення, оскільки нічого подібного в Новограді немає", – зазначив тренер.
Спочатку діти тренувалися в нього вдома, але з кожним разом їх ставало усе більше. Олександр зрозумів, що необхідно знайти більше за розміром приміщення, створити умови та встановити професійне обладнання. Бо це не танці – де потрібні лише паркет і дзеркало. Увесь свій дохід онлайн-роботи з іноземцями чоловік вклав в циркову школу і продовжує вдосконалювати умови.
Тренер навчає дітей стійок на руках, стрибковій та парній акробатиці. Також розвиває повітряну гімнастику. Має інвентар для жонглювання та балансування. Через те, що в Новограді немає професійних тренерів, він працює сам. Але є дівчата, його помічниці, з яких акробат робить професіоналів.
Олександр Войтович обрав рідне місто, адже його ім'я тут знають ще з дитинства. Він вважає, що тут він найбільше потрібен людям та зможе принести багато користі іншим.
"Я не така людина, яка буде рватися у велике місто, для того, щоб показати, що я кращий, ніж хтось інший. Я хочу бути там, де потрібен. Не завжди в Києві чи Житомирі ти знайдеш такі палаючі очі, як тут. У мене є в місті своя історія, і я хочу її продовжувати", – говорить власник школи.
У циркову школу Олександр набирає дітей від 5 років. Проте насамперед радить батькам звернути увагу на те, що чим цікавиться дитина. На заняттях тренер намагається не тільки навчити дитину, а й зрозуміти, чи потрібно їй тренуватися на професійному рівні, чи просто займатися спортом. Бо, як стверджує чоловік, не всі природжені стати акробатами, циркачами чи гімнастами.
Для Олександра – циркова школа, це не просто бізнес, а справа, якою він живе. Наприкінці звягельчанин сказав: "У майбутньому я багато чого прагну, але про це усі дізнаються з часом, як тільки Бог дозволить задумам здійснитися".
