Близько півстоліття тому в Америці зародився новий екстремальний вид спорту – скейтбординг. Нині цей вид спорту динамічно розвивається по всій Україні. Винятком не стало й наше місто. Торік в мікрорайоні "Світанок" відкрили перший скейт-парк. Novograd.City поспілкувався з місцевими райдерами, котрі розповіли нам, як справи зі скейтбордингом у Новограді.
15-річний Максим Артамощенко та 17-річний Олександр Довгалюк, студенти місцевого політехнічного коледжу (колишній НВПЕТ). Вже декілька років підряд хлопці займаються вуличним екстремальним видом спорту. Їм подобається таке хобі і в майбутньому вони планують займатися та дивувати інших новими вміннями.
Фото: з особистого архіву Максима Артамощенка
– Як давно ви займаєтеся цим видом спорту?
Максим Артамощенко: "Вперше я почав пробувати себе в цьому напрямку ще в 12 років, коли батьки подарували мій перший самокат. Тоді я був одним із першим, хто катався на самокаті. Згодом познайомився з іншими хлопцями, які їздили на велосипедах. Ми каталися і тренувалися на площі Лесі Українки, адже іншого місця в нас тоді не було".
Олександр Довгалюк: "Близько чотирьох років".
Фото: з особистого архіву Олександра Довгалюка
– Як ви оцінюєте умови для скейтерів у місті? Чи достатньо одного скейт-парку?
– Ми були раді, коли завдяки бюджету участі з'явився скейт-парк. Але, на жаль, він більше підходить для молодших, а підліткам там займатися незручно і нудно. Адже мало фігур і більшість трюків неможливо зробити, – говорить Максим.
– Наскільки стріт-катання, на вашу думку, популярне в нашому місті? Чи існують якісь об’єднання або організації?
Максим Артамощенко: "У Новограді досить поширені екстремальні види спорту, такі як скейтбординг, ВМХ, їзда на самокаті тощо. Ми часто збираємося усі разом, щоб позайматися та показати нові трюки".
Олександр додає, що раніше хлопців, які каталися на ВМХ було близько 15. А зараз їх чисельність зменшилася, бо самокат є більш доступним у фінансовому плані.
– Чи є цей вид спорту небезпечним? Наскільки?
Хлопці одноголосно вважають скейтбординг небезпечним видом спорту, як і будь-який інший, бо кожен з них мав травми. Олександр Довгалюк зізнався, що він двічі ламав ногу. Лікар і батьки заборонили йому займатися, але юнак не відмовився від улюбленого захоплення.
– Як буде розвиватися стріт-катання? Які зміни в нашому місті вам хотілося б бачити?
Для місцевих райдерів навчитися їздити на рівній поверхні було дуже тяжко. Хлопці вивчили майже усі трюки, які було можливо. А щоб розвиватися далі, їм потрібен удосконалений скейт-парк, де будуть більші та вищі фігури. Окрім цього, вони хочуть, аби в місті відбувалися змагання за підтримки влади та спонсорів.
"Якби відбувся якийсь турнір, то це був би непоганий піар, адже у Новоград змогли б приїхати спортсмени з інших міст", – зазначив Максим.
– Чи брали ви участь в змаганнях?
– Так. Я і Максим змагалися між райдерами в Житомирі. Тоді я здобув 2-ге та 3-тє місце, – відповів Олександр.
– Як реагують на вас оточуючі?
– По-різному. Дехто каже: "Вау, як круто". Спостерігають за тим, що ми робимо. А інколи кричать, щоб ми не каталися в скейт-парку та шукали собі інше місце, – говорить Олександр.
До того ж Максим розповів, що одного разу вони стрибали на площі Лесі Українки, а поруч сиділа бабуся. Вона попросила їх цього не робити, оскільки це не спортивний майданчик і згодом викликала поліцію. Проте поліцейські виявилися лояльними і усе обійшлося попередженням.
– Де вчилися трюкам? Чи є улюблені?
– В основному я дивлюся YouTube-канали, а також стежу за відомими райдерами України, – каже Максим.
У Олександра є улюблені елементи: катання на передньому та задньому колесі. Найдовше він навчався балансуванню.
– Чи потрібна для цього фізична підготовка?
– Як такої особливої підготовки не потрібно, як у футболі чи карате. Найголовніше – майданчик для відпрацювання елементів, – зазначив райдер Максим.
– Чи маєте власний стиль одягу?
– Щоб кататися ми одягаємо вільні речі, які не будуть стримувати рухи. Це здебільшого оверсайз, – каже Максим.
– Скільки часу витрачаєте на хобі?
– По-різному. Можемо виїхати в обід і приїхати опівночі. Між катанням робимо перерви: їмо, спілкуємося, – говорить спортсмен Олександр.
– Чи обмінюєтеся досвідом між собою?
– Так, звичайно. Для цього ми їздимо в Житомир чи в Київ. Там немає суперництва, усі дружні, і з радістю, покажуть щось цікаве, – відповів Олександр Довгалюк.
– Чи підтримують батьки ваше хобі?
– Мама завжди переживає, а тато спокійно до цього відноситься. Він любить таке, і підтримує, як морально, так і матеріально, – сказав Максим.
– Ви вважаєте себе професіонали в цій сфері?
– Та ні. Є ще чому вчитися. Якщо порівняти столичних хлопців, і мене, то я менше вмію за три роки занять, ніж вони за рік. Адже там є обладнані для цього виду спорту майданчики, – запевнив Максим Артамощенко.
– Щоб ви порадили тим, хто тільки починає займатися?
- Придбати транспорт, який призначений для виконання трюків. Чому не підійде звичайний? Професійні самокати та велосипеди зроблені зі спеціального сплаву металів (велосипед важить близько 10 кг). Тоді легко стрибати з висоти.
- Дивитися відеоуроки на різних ресурсах та намагатися відтворити побачене.
- Спостерігати за тими, хто вже давно катається. Також не боятися попросити про пораду чи допомогу.
- Дотримуватися правил безпеки: шолом та наколінники для маленьких дітей – обов'язково, щоб не травмуватися.
- Мати з собою улюблену музику та гарний настрій.
Наприкінці молодь розповіла, що мріє про те, що місцевий скейт-парк стане більш професійним і сюди приїжджатимуть хлопці з інших міст, щоб покататися.
