На сьогодні карате є одним з найпопулярніших видів спорту. Чимало людей присвячують йому своє життя: спочатку займаються, а згодом самі стають вчителями. Спеціально для Новоград.City голова міського осередку з кіокушинкай-карате Володимир Гусєв розповів про роботу тренера, про те, як спорт допомагає в житті та чому необхідно тренуватись.
Володимир Гусєв родом з Чехії. Він народився в місті Крнов, де його батьки-військові медики познайомилися. Після закінчення контракту в Чехії родина повернулася в Україну і оселилася в Овручі. Проте через аварію на ЧАЕС їм довелося знову переїхати у військове містечко, Новоград-Волинський.
Володимир продовжив сімейну традицію та вступив після 9 класу в Гайсинське медичне училище. Через деякий час він закінчив Національний фармацевтичний університет на провізора.
Окрім медицини його приваблював спорт. З 6-го класу хлопець займався класичним карате. Першим тренером Володимира був Петро Корнійчук. Після навчання в училищі він пішов в армію: спочатку пройшов строкову службу, а потім підписав контракт. У той час юнак познайомився з Олександром Гордієнком та надалі став тренуватися з ним.
"Я потрапив в карате після того, як на секції з волейболу мені вдарили в око м'ячем. Додому я повертався з великим синцем. По дорозі зустрів знайомих, які займалися карате. Вони запросили мене до себе. Я спробував і мені сподобалося", – сказав звягельчанин.
В університеті він продовжив займатися і мав певний досвід, як тренерський, так і спортсмена. Тоді Володимир розповів своєму наставнику Олександру Гордієнку, що хоче тренувати дітей. Він погодився та дав йому дві групи в школі № 3, де Гусєв досі навчає вихованців карате.
За час роботи з дітьми, чоловік зрозумів, що йому мало досвіду та закінчив в Рівному Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука на тренера і ерготерапевта. До речі, зараз він поєднує роботу тренера та фізичного реабілітолога в місцевому медичному центрі.
Чому Володимир обрав саме спорт, а не військову справу?
За його словами, у родині, де усі військові, бути невійськовим дуже тяжко. Володимир відслужив 14 років та має звання старшого сержанта. Коли розпочалася війна на Сході місцевий військовий госпіталь розформували, а його перевели в 30 ОМБр.
"Я був 9 місяців в зоні АТО. Поки мене не було в Новограді, двоє моїх учнів взяли на себе мої групи і тренували каратистів (зараз вони також продовжують займатися тренерською роботою). На війні я отримав травму, звільнився з лав ЗСУ та повністю віддався тренерству. Зараз карате – це мій стиль життя", – розповідає Володимир Гусєв.
У ході розмови чоловік наголосив, що аби вчити когось, він сам постійно удосконалюється: відвідує семінари, дивиться різні навчальні відеоролики, вивчає психологію. "В одній дитині я розвиваю впевненість, а в іншій, навпаки, стриманість. Є багато дітей, у яких немає "тормоза" в житті. І після занять вони змінюються, стають м'якшими", – додає чоловік.
Через руки Володимира пройшло багато матерів-одиначок, які самі виховують хлопчиків. Таким дітям не вистачає чоловічої натури в родині, тому тренер також намагався їм це дати. "Є багато прикладів хлопців, які змінювалися і ставали кращими. Їхні мами досі дякують мені за те, що колись я допоміг їм та виховав справжніх чоловіків. У дітей були різні проблеми: з навчанням, дисципліною тощо. Але, ми разом виправляли ці ситуації, я мотивував їх і вчив бути слухняними.
Також у секції займаються діти з малозабезпечених та неблагополучних сімей. Кожен з викладачів кіокушинкай-карате старається допомагати таким каратистам та розвивати їх", – говорить Володимир.
Шлях від білого до чорного поясу
Володимир Гусєв як ніхто інший знає, що шлях від білого до чорного пояса – дуже великий та тяжкий етап життя. Сам тренер має чорний пояс 2-й дан.
За його словами, кожна дитина, яка щойно прийшла на карате розпочинає з білого пояса, наче янголя. З часом її пояс стає темнішим. Між кожним поясом проходить мінімум 1,5 роки.
"Є спортсмени, які хочуть досягти успіхів швидше. Хоча з часом вони розуміють, що не потрібно бігти вперед потяга. Карате подібне навчанню в школі. Ти вивчив певну інформацію, після цього тебе протестували й перевели до іншого класу. Усе має бути поступово. Хоча, дехто хоче в 16 років вже мати чорний пояс, але має розуміти, що це зарано. Є звичайно випадки, коли дитина розпочинає займатися в 7-8 років, і в 16 вона вже досягла майже найвищого рівня. Це, звичайно, тішить тренерів, що каратист так швидко росте в професійному плані й має потенціал", – говорить каратист.
Далі Володимир Гусєв зазначив: "Коли ти досяг чорного пояса, то розумієш, що це дуже велика відповідальність. Якщо взяти кольорові пояси, то це лише учні. Здобувши чорний пояс, ти не можеш собі дозволяти якісь слабкості та маєш бути прикладом для інших. У цьому й різниця між білим та чорним поясами".
У міській федерації з кіокушинкай-карате працює троє тренерів: Віктор Ящук, Олександр Гордієнко та Володимир Гусєв. Завдяки їм вже багато спортсменів досягло високих результатів у карате. Серед них є чемпіони області, України. Окрім цього, багато колишніх вихованців, які залишили спорт через певні життєві обставини, приводять на секцію вже своїх дітей.
"Є такі батьки, які спочатку приводять свою малечу на тренування і спостерігають за ними. А згодом самі вирішують спробувати карате та стають нашими вихованцями. У нас є старша група, де займаються люди старше 30 років. Ми її називаємо групою "Здоров'я". Їх тренує Олександр Гордієнко.
Також до нас ходить 55-річний чоловік, досвідчений спортсмен. Він досі бере участь в змаганнях. Цьогоріч ми запустили нову групу "Амазонки", де жінки двічі на тиждень безкоштовно навчаються самообороні.
У кар'єрі каратиста немає вікових обмежень. Усе здебільшого залежить від внутрішнього світу та мотивації", – сказав чоловік.
Також тренер згадав про травми, які отримують спортсмени під час занять спортом. Іноді вони бувають не настільки серйозними фізично, як морально. Тому Володимир Гусєв хотів би, щоб в спортивних секціях була посада психолога, який міг би проговорити з людиною ці моменти. На його думку, не завжди погіршення результатів залежить від фізичної підготовки і тренера. Є й інші проблеми, такі як родина, стосунки з оточуючими тощо.
Підхід до новачків
Володимир Гусєв зізнався, що коли до нього приходять новенькі хлопці та дівчата, він любить їх випробувати фізично. За його словами, якщо дитина відразу покаже характер, вона буде далі займатися.
"Спочатку я даю фізичні вправи, а потім колективну роботу. Це дуже важливо, щоб дитина відчула себе єдиним цілим, родиною. Що стосується наймолодших, яким по 4-5 років, то для них спочатку як в садочку я роблю адаптацію. Вони приходять з батьками, які за ними дивляться та хвалять. Після декількох занять, якщо дитині сподобалося, вона залишається в карате", – сказав звягельчанин.
Викладач вважає, що тренерська робота – це щоденна праця: "Іноді дивишся – стоїть перед тобою маленький хлопчик, плаче, соплі течуть. А через декілька років він змінюється, стає зовсім іншим: козак, в якого в очах горить іскра. Це вже сформований боєць зі своїм характером".
Карантин VS карате
В осінній період Володимир радить своїм спортсменам зміцнювати імунітет, вживаючи вітаміни та трав'яні чаї, щоб не захворіти. Тренер зазначив, якщо в Новограді знову введуть жорсткі обмеження, каратисти займатимуться дистанційно.
"Коли у нас почалася перша хвиля коронавірусу, ми проводили онлайн-тренування. Але це набагато складніше. Коли ти перебуваєш в залі, спортсмен стоїть біля тебе. Він відчуває, що ти дивишся на нього, і можеш якось вплинути. А через гаджет цього неможливо зробити. За 15-20 людьми необхідно встигати спостерігати, щоб ніхто не лінувався виконувати завдання. Після інтернет-уроків в школі їх тяжко розворушити, бо діти сидять цілий день за комп'ютером.
Також він наголосив, що після карантину було помітно, хто вдома займався, а хто ні. Це відобразилося на результатах та здоров'ї вихованців.
Поради батькам
Наприкінці Володимир Гусєв дав декілька порад батькам, які планують віддати своє чадо на будь-яку спортивну секцію. Насамперед вони мають дізнатися, що дитині цікаво та близько до душі, а ще враховувати тип характеру.
"Кожна дитина різна. Хтось спокійний, інший – непосидючий та амбіційний. Але усі види характерів потребують фізичної активності. Окрім цього, дуже важливо, щоб дитині підійшла енергетика тренера", – наголосив каратист.
Іноді дитина не знає, чого саме вона хоче. У цьому їй мають допомогти батьки. Вони мають мотивувати, контролювати та заохочувати її. Тоді, гадає Володимир, з неї вийде гарний спортсмен.
