25 жовтня цього року виповнився рік, як у Новограді-Волинському міським головою обрали Миколу Боровця. Саме цього дня ми поспілкувались із відомим політиком міста. Під час розмови він був відвертим і чесно розповідав про своє життя.
Уже втретє Микола Боровець займає крісло очільника громади. І кожен раз відрізняється від попереднього. Цей рік для Миколи Петровича був періодом занурення у проблеми, кадрових призначень, важкої рутинної роботи й розв'язання нагальних медичних питань.
Почнімо з біографії
"Я виріс у багатодітній сім’ї, був старшою дитиною. Коли мати ходила в ланку, працюючи в колгоспі, а батько був то шофером, то будівельником, я, як старший брат, керував домашнім господарством. Кожен мав своє завдання: ми заготовляти корм для худоби, прибирали в хаті, бо мама на це ніколи не мала часу...
У нашій сім’ї всі діти вчилися дуже добре. У дитинстві я дуже любив грати у футбол, це в мене виходило. Навіть рік навчався у спортивній школі у м. Березне.
Закінчивши восьмирічку, два останні класи ходив до школи за п’ять кілометрів. Часто з братом, з яким вчився в одному класі, їздили на велосипеді, а іноді й доводилося ходити пішки".
Після закінчення рівненського інституту молодому спеціалістові запропонували самому обрати місце роботи, адже він був одним із найкращих на курсі. Головним критерієм, за його словами, була відстань від дому. Так він і опинився у Новограді-Волинському. Місто йому видалося комфортним для життя.
"Мене направили у Новоград-Волинське ПМК-114. У 1984 році я приїхав у Новоград-Волинський вперше. Нікого не знаючи, шукав, де переночувати. Мені порадили робітничий готель на території базару. Місто мене влаштовувало – комфортне та компактне.
За рік роботи я пройшов шлях від слюсаря, автомеханіка до завідувача майстерні. На той час у мене в голові була лише робота".
Через рік, помітивши Боровця, йому запропонували працювати у комсомолі. «На співбесіду я прийшов у гумових чоботях і робочому одязі. Коли запропонували переодягнутися – лише відмахнувся…
До моменту переходу в міськком комсомолу політичними темами я не цікавився. Спочатку мені було важко працювати. Потрібно було виступати на зборах підприємств, установ. У міських колективах треба було розмовляти російською, вважалося, що це мова інтелігенції, а у селі – українською. Послухавши виступи колег, я думав, як вони можуть так гарно говорити. Сам тоді ще так не вмів.
У 1987 році мене обрали другим секретарем міськкому комсомолу. Це була висока посада на той час. Через рік – звітна конференція, на якій мене обирають першим секретарем. Я був останнім секретарем міськкому комсомолу".
Як розповідає Микола Боровець, у комсомолі сильної ідеології не було. Переважно вони займалися дозвіллям молоді. «Багато цікавих речей робили: і молодіжне кафе, і МЖК. Це було унікально. Створили Спілку афганців, яку очолив Юрій Шевчук. Вона була і є найкращою в Україні. Створили школу десантників. У 90-і роки почали бурхливо розвиватися демократичні процеси у країні. Комсомол реформували і створили Спілку демократичної молоді. Ми були одними з перших, хто пішов цим шляхом».
Після розпаду Радянського Союзу Микола Боровець два роки був безробітним.
На той час у місті почали готуватися до відкриття банку "АЖІО", і Микола Петрович долучився до цього процесу. Через деякий час йому запропонували стати керуючим філії банку. "Коли мені запропонували посаду, я відповів, що не банкір. Але довелося досить швидко навчитися. Для нас проводили дуже багато тренінгів і семінарів. Я вдячний тому моменту, бо пройшов великий курс перепідготовки. Згодом, уже як керуючий банком, вирішив учитися далі і вступив до Рівненського економіко-гуманітарного університету на спеціальність "Фінанси". До речі, диплом я захищав уже бувши міським головою".
Два терміни, перерва і знову мер
Після розпаду Радянського Союзу від політичного життя Боровець не відсторонювався – був депутатом міської та районної рад.
У 2002 році вирішив балотуватися на посаду міського голови. Микола Боровець бачив проблеми, які є в місті, і відчував у собі сили щось змінити, а ще йому стало нецікаво працювати у банку. Все було налагоджено і йшло, як каже сам міський голова, «по накатаній системі».
"Я не був упевнений, що виграю. По-перше, фактором, що обтяжує, було моє минуле (мова йде про посади у комсомолі), а також те, що я був банкіром. Але люди повірили в мене, обрали. І в 40 років я вперше став міським головою. У мене був досвід як управлінський, так і власних помилок".
Два терміни Микола Боровець очолював місто. У той період, з 2002 по 2010 роки, місто розвивалося, з’являлися нові підприємства, що стали формувати економіку і місцевий бюджет.
Далі працював заступником міського голови у Житомирі і директором ДП "Житомироблавтодор".
Втретє Микола Боровець балотувався і виграв у 2020 році. Ось що він про це розповідає: "Коли я побачив таку велику кількість кандидатів на посаду, то зрадів, адже людям буде з кого обирати. Проте десь глибоко всередині був упевнений, що пройду.
Найбільша проблема, з якою зіткнувся цього разу, – кадри. Важко було знайти креативних фахівців, які хочуть працювати. Друге, що вимагало великих зусиль – це налагодження роботи між депутатами і виконавчим комітетом ради. За цей рік ми придивлялися одне до одного.
Було багато рутинної роботи і розв'язання тих проблем, які накопичились за попередні роки. Але все-таки нам вдалося розворушити тему доріг. Зараз ремонтують вулицю Відродження. У мене вже давно була ідея зробити транспортну розв’язку і відремонтувати дорогу, що виведе прямо на об’їзну. І зараз цей план втілюється в життя.
Далі, протягом року, постійно виникали проблеми, пов’язані з медициною, вони щодня відбирали багато часу і зусиль. Але тут нам вдалося досягти гарних результатів. У нас у перших в області завершили реконструкцію приймального відділення, ми закупили багато нового обладнання для медиків. Проте найголовніше – зробили кисневу станцію. Якби не вона, навіть боюсь уявити, що б нас чекало.
Не так, як планувалося, але ми провели 150-річчя від дня народження Лесі Українки. На жаль, ми не отримали коштів на добудову музею, та знову працюємо в цьому напрямі.
Закінчили тему сміття: прибрали територію м’ясокомбінату і впорядкували наш полігон твердих побутових відходів.
Зараз вирішуємо, яким чином запустити Прозорий офіс. Уже є деякі ідеї, якщо нічого не завадить, то до середини літа плануємо його відкрити.
І, звичайно ж, тема Молодіжного центру – будівлю продовжують реставрувати.
Рік був цікавим. Дякую всім і кожному, команді, депутатам, з якими ми знайшли спільну мову. Всі активно працюють".
У планах міського голови на наступні роки є дуже багато: найперше – це затвердити і почати працювати за стратегією розвитку міста.
Сім’я і вільний час
Микола Боровець познайомився зі своєю дружиною Людмилою у комсомолі. За два роки вони одружилися. Пара виховала двох дітей. Онуків чекають.
У вільний час наш міський голова любить грати у футбол. До цього виду спорту в нього пристрасть ще з дитинства. Щойно його обрали вперше, організував серед працівників виконкому та депутатів команду, і вони грали в «Морському». Часто ходить у спортзал вищого професійного училища. "В училищі зараз побудували штучний майданчик, тож плануємо щонеділі туди приходити з певними групами (медики, депутати) і грати на свіжому повітрі".
Ще одним заняттям Миколи Боровця є робота в саду. Він має близько сотні різних дерев і сам за ними доглядає. Вирощує сортові помідори і їздить у село до батьків, ходить на риболовлю і по гриби. Веде життя простої людини.
