Сьогодні, 18 листопада, в Збройних Силах України відзначають День сержанта. Як це бути військовослужбовцем, який здобув звання сержанта — розповідає пресслужба 30 бригади на прикладі головного сержанта взводу "тридцятки" Олексія.
Старший сержант Олексій — головний сержант взводу. Разом з підрозділом тримає оборону на Світлодарській дузі. До війни працював токарем. Каже, професійні навички знадобилися і на фронті, особливо став добрим окоміром.
— Можу з точністю визначити відстань, до прикладу, до ворожих позицій, — коментує Олексій. — Навіть спеціальні засоби не завжди використовую, цілком достатньо бінокля. У 2014 році мені не подобалась ситуація, що відбувалась в моїй країні. Сам я з міста Суми, так от там також почались провокації, на щастя вчасно все зупинили. Багато моїх друзів одразу стали на захист України і я також без вагань пішов.
Боєць потрапив до війська під час четвертої хвилі мобілізації. Починав свій фронтовий шлях майже на цих самих позиціях більше шість років тому. То ж почувається як вдома. Каже, що у порівнянні з першими роками війни — зараз тиша та спокій. Раніше бої з ворогом велися постійно.
— От до прикладу у 2015 році коли оголосили чергове перемир’я — по наших позиціях вдарила артилерія. Якщо такі обстріли велись під час перемир’я, уявіть, що було коли його не оголошували? — говорить Олексій. У 2016 році ситуація теж була напруженою. Одного дня поранили в голову побратима, через декілька днів прилетів ВОГ до окопу — двоє бійців зазнало поранення, один загинув. Снайпер постійно стріляє, а ти, повзком по багнюці, витягуєш їх з поля бою, у багатьох була паніка. Тоді ми втратили четверо своїх бійці — це був важкий рік.
За плечима в Олексія пройдений чималий бойовий шлях і можна розповісти ще безліч історій. Сьогодні він продовжує боронити українську землю від ворога. Для нього честь захищати Україну.
— За всі роки війни ворог завжди був підступний, йому довіряти не можна, — розповідає Олексій. — Але я і мої підлеглі завжди готові, озброєння напоготові.
Вдома на чоловіка чекає дружина та двоє діток. А ще улюблене хобі — риболовля.
— Як тільки повернусь додому, першим ділом поїду на риболовлю. Для мене це найкраща реабілітація, — говорить Олексій.
