"Слова "з Новим роком" по якійсь давній, привичній асоціації наводять на мене смуток, – написала Леся Українка в листі до Івана Франка (13-14 січня 1903 р., Сан-Ремо).
– Тому я прошу у Вас дозволу не казати їх тепер Вам, не тим, що я не хочу Вас поздоровити, а тим, що не дається мені той стіль та – й… не дуже я вірю в силу новорічних бажань".
На сторінці у Фейсбуку працівники літературно-меморіального музею Лесі Українки розповіли, як письменниця зустрічала прихід 1910-го року.
Зі спогадів Миколи Охріменка: "Новий рік в "Континенталі" зустрічали за старим стилем, дотримуючись тодішніх традицій.Після вечері в 12 годин з промовами і вибухами шампанського розпочались танки та "летюча пошта". Мене назначили листоношею. У кожного, хто брав участь в грі, на грудях приколотий квиточок з номером. По цих номерах я й розносив листи адресатам.
Лариса Петрівна теж була на цім новорічнім вечорі… і брала участь у грі "летюча пошта". І, мабуть, була автором листа кучерявому французові, що, як я добре пригадую, довго ламав голову над його змістом, а зрештою так і не зрозумів суті, що зачіпала його самолюбство".
На фото Лариса Косач-Квітка (ліворуч біля дверей) серед співмешканців пансіону “Villa Continental". Гелуан (Єгипет), сезон 1909-1910 роки
У святкових забавах великих і малознайомих товариств Леся Українка не завжди охоче брала участь. Ось, наприклад, що писала матері з Єгипту: "Люба мамочко! З Новим роком! Тут уже один Новий рік зостріли – нового стіля, – а поки лист мій доїде, то й скрізь уже буде новий рік.
Але, властиве, так мало від того зміняється… і краще справді одвикнути від тих традіцій, бо – недарма "бідні невільники" кляли Марусю Богуславку за те, що вона нагадала їм "роковий день" на чужині".
