Леся Українка знала десять мов, серед яких були французька (французькою володіла краще, ніж російською), німецька, англійська, італійська, польська, болгарська, а також латина і грецька. В Єгипті почала вчити іспанську. Англійська давалася важко, у цьому зізнавалася сама поетеса у листах до найближчих родичів.
Бабусі Єлизаветі Драгомановій Леся розповідала, що англійська "дуже трудна": "... але... моя учительниця каже, що у мене єсть способность і що я, певне, скоро виучусь".
Леся приступила до вивчання англійської у 22 роки. Miss Копейкіна, у якої вона брала уроки, "не зважаючи на свою архіросійську фамілію, жодного слова по-російськи не знала". Навчаючи англійської мови, вона розумілася з учнями французькою. У ті часи заможні люди наймали дітям гувернанток-француженок, твори французьких письменників читали в оригіналі, – аристократія знала французьку на високому рівні.
Людмила Старицька-Черняхівська залишила цікаві спогади про ті уроки: "Я вчила ту мову [англійську] ще в гімназії, але з усього курса в мене лишилося одно тверде знання: "I can not reply, I was ill yesterday" ["Я не можу відповідати, я була вчора хвора"]. Леся хоч учила англійську мову дома сама, але знала більше...
Англійська мова, як відомо, дуже трудна до виголошування і до правопису, а Леся і читала, і писала завжди вірно. Сама miss [Копейкіна], яка упевняла нас (може, щоб потішити мене), що в Англії дуже мало людей, які пишуть грамотно, дивувалася Лесиним здібностям...
З того часу минуло двадцять років. Мої знання англійської мови спливли за водою, і знову вернулася я до свого "первобытного состояния"... А Леся останній раз, коли ми бачилися з нею, здивувала мене своїм знанням англійської мови: читала і балакала по-англійські, як по-українськи".
"Найгірш діло стоїть в нас з англійськими авторами, – писала Леся Українка, – бо сю мову дуже мало хто знає, хоч деякі і збираються зайнятись нею".
Дядьку Михайлу Драгоманову Леся хвалилася, що з вивчанням англійської "діло йде влад, не вважаючи на собачу вимову". Через деякий час знову писала: "Будьте певні, що я не покину англійської мови, не на те її вчилась, щоб так хутко її покинути. Я куплю собі словаря і книжок та так нашпигуюся за літо, що хоч в Англію і то не страшно ".
Леся Українка перекладала Байрона (поезію "Коли сниться мені, що ти любиш мене…" і поему "Каїн") та Шекспіра (монолог Джульєтти і декілька частин "Макбета"). Трагедія "Гамлет" надихнула її на написання вірша "То bе оr not to bе?... " ("Бути чи не бути?").
Леся Українка активно займалася перекладами, адаптуючи світову класику до українського світогляду. Українська література, яка була сконцентрована на зображенні села, потребувала збагачення новими словами для образності. Тому українська інтелігенція взялася за модернізацію української мови. Зокрема, Лесі Українці ми завдячуємо за появу слів "промінь", "напровесні".
До слова, Гоголівські "Вечори на хуторі біля Диканьки" Леся Українка переклала у 12 років. Окрім Байрона, Шекспіра і Гоголя перекладала Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. У 19 років написала для сестер підручник "Стародавня історія східних народів".
