Цього кремезного "дядька" з Жашкова на Черкащині звати Сергій.
До служби в українській армії його привело усвідомлення що від бездіяльності та байдужості ми можемо втратити країну.
— Є досвід. Служив 10 років в радянській армії. Зараз стільки молодих і бравих хлопців. Думаю, поділяться сучасними надбаннями у знаннях, а я передам практичний досвід, — каже військовий.
Вчився він в радянському Калінінграді, в технікумі авіації. Після закінчення присвоїли звання "прапорщика". Загалом, Радянській армії чоловік присвятив 10 років життя.
В цивільному житті був бригадиром тракторної бригади: керував робітниками, забезпечував виконання бригадного плану, здійснював контроль за якістю роботи. За багато років навчився любити техніку та входити в становище людей, адже завдяки спільній праці ми отримуємо плідні плоди.
У чоловіка є онук 11 років. Хлопчик дідусем пишається. За першої нагоди намагається зателефонувати: "Жени тих орків, діду, та їдь додому. Ми чекаємо на тебе", — телефоном каже хлопчик. Просить підібрати форму і вислати додому; обов‘язково щоб був кашкет з кокардою у комплекті. Розмір онука Сергій знає, то ж затримка лише у роботі пошти.
Очікує військовий на якнайшвидшу перемогу. "Нема іншого виходу — лише відвоювання наших земель. Слід відстоювати власну автентичність за будь-яку ціну і наближувати нашу перемогу. У нас нема іншого вибору. Україна або смерть".
30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького
