Це було 1910-го року. Леся Українка відпочивала у гелуанському санаторії "Континенталь" у Єгипті. Якраз на міському майдані відбувалося арабське свято "фантазі" (наголос на останньому складі). Святкували день народження пророка Магомета. У містах і селах влаштовували народні гуляння і святкові базари.
Разом з компанією поетеса вирішила сходити на розвідку, познайомитися з арабськими традиціями.
Виявилось, що серед предметів, які продавали на майдані, були кольорові їстівні фігурки з цукру непристойного характеру. Лесина знайома Марія Охріменко, яка привела на ярмарок своїх синів Дмитра і Миколу, одразу зніяковіла і почала обурюватися виглядом фігурок. Проте Леся заспокоїла її: "Ваші хлопці досить розумні, і вигляд цих фігурок для них не матиме шкідливих наслідків". Натомість запропонувала продовжити огляд та вияснити, в чому ж суть і призначення цих незвичайних виробів.
Місцевий житель Саїд Абрамович пояснив, що ці фігурки символізують плодовитість, достаток, дружну велику сім'ю, ідею продовження роду, подібно до того, як у християн червона крашанка символізує ідею відродження, ідею перемоги добра над злом. Леся Українка зауважила, що так і подумала, коли вперше їх побачила.
Невідомо, чи наважилася письменниця купити солодку фігурку, проте Микола Охріменко таки купив. Довго вона лежала у нього в схованці. А як схаменувся – її вже доїдали єгипетські мурахи.
Арабські діти з цим проблем не мали, бо відразу починали ласувати солодощами. З таким задоволенням і радістю вони гризли пагінки цукрових очеретин. А от цукровий очерет Леся Українка таки спробувала. Смачно і дешево.
(На основі спогадів Миколи Охріменка).
Новоград-Волинський літературно-меморіальний музей Лесі Українки
