Війна – це завжди біда, шок і нерозуміння того, чому вчора було мирне, розмірене життя з різного роду побутовими проблемами, а сьогодні виють сирени повітряної тривоги і треба бігти до бомбосховища.
Дата 24 лютого 2022 року змінила життя українців на "до" та "після". Служба у справах дітей міської ради працювала як зазвичай. Але з початком повномасштабної агресії нам довелось працювати у дещо іншому режимі.
У середині лютого залишились без батьківського піклування 5 дітей, які на той час уже перебували в одному з державних закладів Житомира. На початку березня, після того, як вся наша область і безпосередньо обласний центр стали мішенню для ворожих ракет, виникла загроза життю та здоров’ю дітей.
Служба у справах дітей міськради терміново ініціювала скликання комісії з питань захисту прав дитини, на екстреному засіданні якої ухвалили рішення повернути всіх дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, які походять з Новограда-Волинського, на нашу адміністративну територію. Восьмеро діток благополучно повернулись до міста. Трьох одразу влаштували у прийомні сім’ї, а п’ятеро рідних братиків та сестричок тимчасово перебували в одному з наших дитячих будинків сімейного типу.
У перші дні повномасштабного вторгнення нас не залишили сам на сам з проблемою влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, у сімейні форми виховання. Були пропозиції влаштування навіть із-за кордону.
Підібравши уповноважену особу, яка б відповідала за життя, здоров’я та безпеку дітей, п’ятьох братиків та сестричок доправили у м. Бжег, що у Польщі, і влаштували до районного Центру родинної допомоги. Так у Польщі називаються державні заклади, куди влаштовуються діти, які залишились без піклування батьків. Дуже шкода, що через війну наші діти вимушені шукати прихисток за межами України та що іноземні держави турбуються про їхній добробут і безпеку.
За весь час перебування наших дітей у Бжегу ми тримаємо зв'язок з керівництвом закладу, зокрема з директором центру пані Евою Швед, педагогами та безпосередньо з дітьми.
Під час спілкування виявилось, що система захисту прав та законних інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в України та Польщі суттєво відрізняється. У нас з 2020 року ліквідовуються заклади інституційного догляду (інтернати), і перевага надається влаштуванню дітей у сімейні форми виховання: усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім’ї або дитячі будинки сімейного типу. Законні представники дітей отримують кошти від держави на утримання підопічних. Сума виплат складає 2,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на дітей з інвалідністю, над якими встановлено опіку чи піклування – 3,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З 01.01.2022 прожитковий мінімум складає для дитини до 6 років 5250 грн, від 6 до 18 років – 6545 грн. Таким чином дитина фактично виховується у сім’ї когось із рідні – бабусі, старших брата чи сестри тощо, не втрачаючи родинні зв’язки. Діти, влаштовані у прийомні сім’ї чи дитячі будинки сімейного типу, також по суті проживають у сім’ях, разом з рідними дітьми вихователів. Прийомним батькам прийомних сімей та батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу наголошують на необхідності підтримання дітьми родинних зв’язків, якщо це не має негативного впливу на них. У Польщі, якщо дитина залишилась без батьківського піклування, її влаштовують у державний заклад, або, коли є охочі, всиновлюють. Близькі та рідні таких дітей можуть їх відвідувати, але забезпечення та утримання вихованців до повноліття повністю бере на себе держава. Умови, які створені для дітей у державних закладах Польщі, просто фантастичні. Враховуються буквально всі особливості кожної дитини. Індивідуально підбирається навчальний заклад, відповідно до побажань, у якому найкраще розвиваються її здібності. Всім вихованцям щоденно формують меню згідно зі смаками. Тільки хліба щодня замовляють чотири сорти. Наша дитина мала серйозні проблеми із зором, її обстежили у найкращій клініці Польщі та призначили відповідне лікування. Вихованці Центру всебічно розвиваються, займаються спортом, відвідують різноманітні гуртки та додаткові заняття. Після досягнення повноліття дитини заклад, у якому вона виховувалася, допомагає вирішити питання з житлом та інтегруватись у самостійне життя.
За час перебування у закладі нашу малечу щиро полюбили як персонал Центру, так і інші вихованці. До речі, за два місяці у Польщі наші дітки вже вільно спілкуються польською мовою.
Маємо надію, що війна скоро закінчиться перемогою і малеча повернеться додому, а служба у справах дітей міської ради зробить все можливе, щоб знайти їм нову родину, де діти зростатимуть у мирі, злагоді, затишку та батьківській любові. Адже як добре людині не було б на чужині, вона завжди прагне повернутись на Батьківщину.
Сергій ТРОФИМЧУК, головний спеціаліст служби у справах дітей міської ради
