Героя зі світлини звати Петро, йому 53 роки. Родом захисник з Київщини. Має освіту механізатора. "Я сьогодні знаходжуся тут, щоб моєму сину та онукам не довелося брати до рук зброю та "завершувати справу з окупантом" після батька та діда. Щоб вони могли дихати повітрям свободи та не боятися гучних звуків", — каже воїн.
До мобілізації працював на гранітному кар‘єрі який забезпечував будівельним матеріалом нашу країну.
Чоловік прийшов до РТЦК та СП 24 лютого, а 26-го лютого став до лав захисників 30 ОМБр. За кілька тижнів вже опинився на сході.
— Звичайно, я мав хвилювання, адже усвідомлював, що війна зовсім не ефемерне явище, а горе поряд з моїм домом; страхіття яке захоплює нашу землю понад 9 років. Мені довелося побувати у якості захисника України у 2014-му році. Бачив жахи війни, — каже чоловік.
Герой розповів, що з початком повномасштабного вторгнення методи війни змінилися. Ворог став підступним, застосовує жахливі методи до цивільних людей.
— Знаєте, ці нелюди стільки горя принесли до домівок українців, що сама земля нам допомагатиме: опалюватиме ворожі ноги, як тільки вони стануть на неї, — ділиться роздумами чоловік.
Військовий має старшу донечку яка подарувала двох онуків, та сина-школяра. Сьогодні ж, Петро докладає максимум зусиль до виховання сина. Каже, молодший росте патріотом країни.
— Діти є моєю найбільшою гордістю, вважаю, що правильно виховав їх. Я сьогодні знаходжуся тут, щоб моєму сину та онукам не довелося брати до рук зброю та "завершувати справу з окупантом" після батька та діда. Щоб вони могли дихати повітрям свободи та не боятися гучних звуків. Прагну всіляко наставляти сина, бути опорою для доньки.
Чоловік впевнений, що захист Батьківщини — це справа честі й обов‘язок кожного хто любить державу.
30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького
