Євгену 26. Раніше служив в прикордонній службі.
— З початком повномасштабного вторгнення мав вибір серед бригад. Обрав 30 ОМБр, адже почув від хлопців про її бойовий шлях і захотів служити саме тут, де відважні хлопці і дівчата, — каже чоловік.
Родом хлопець з Броварів. Машиніст електропотяга за професією.
— Одразу після 18-річчя пішов до військкомату. Там мене "завернули". Вирішив піти вчитися, щоб не гаяти часу — освічені завжди потрібні. Коли вступав до ВНЗ у країні вже йшла війна. Отримав освіту і здійснив свою мрію: пішов захищати державу, — ділиться спогадами чоловік.
Батьки та дружина чоловіка знаходилися в окупації коли він був на сході.
— Дружина плакала: боялася за мене. Я її на батьків залишив. Знав що приглянуть. Я не знаю як їм вдалося, але через кілька спроб вони змогли виїхати з населеного пункту, в якому оселилися окупанти. За кілька днів будинок розстріляли, квартиру пошкодили осколками. Як би не сталося — відбудуємо, — оптимістично розповідає захисник.
Хлопець каже, що слід бути кращими у своїй ланці і на відмінно виконувати поставлені завдання. Лише так ми досягнемо Перемоги.
— Я приймав присягу на вірність українському народові. Мій товариш загинув у нас в бригаді. Йому теж 27 років. Знаєте, він віддав власне життя за те, щоб ми могли вільно жити. Щоб вільно жили дітлахи, які мають вагу як мій "бронік". Щоб і малі, і старі дихали повітрям свободи. Ми вільні люди і лише нам вирішувати як нам жити. Це наша Батьківщина, тут моя батьківщина. Якщо потрібно — віддам своє життя за Україну. Багато думав над цим, притупляв страх.
Захисник запевняє, що кожному чоловіку пасує мужність та відвага і запрошує кожного хто ще знаходиться в роздумах, до лав захисників України.
30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького
