Цьому імпозантному воїну вже виповнилося 58 років. Чоловіка звати Сергій. Родом з Чернігівщини, але все своє свідоме життя він прожив у столиці. За освітою — юрист. Майже 20 років тому, закінчив Одеський національний університет імені І.І.Мечникова.
— Практикував різне право: комерційне, сімейне; допоміг багатьом людям. Працював на підприємствах різної форми власності, була приватна практика. Вважаю, що моє життя завдяки цьому мало і має сенс, — розповідає чоловік.
До повномасштабного вторгнення у чоловіка було кілька спроб стати до лав захисників України. Всі ці спроби зазнавали фіаско.
— До РТЦК та СП потрапив після нічних подій 23-24 лютого. Бачив в новинах, як ситуація на сході загострюється, окупанти нарощують сили. Після інформації про перші удари по летовищах, сказав дружині, як би не сталося — потраплю до війська, — емоційно розповідає чоловік.
Сергій вранці 24-го лютого взяв військовий квиток, паспорт і пішов "випробовувати долю", адже попередні спроби протягом кількох років були невдалими.
— Поставили штамп про взяття на облік. Сказали, якщо готовий, то можна сідати в автобус вже. Зрадів. Вдома не всидів би, коли таке твориться в нашій державі. Я не мав жодних речей з собою. Поїхав додому аби взяти найнеобхідніше, бо ж думав, що залишуся неподалік Києва. Сталося навпаки, — пригадує чоловік.
За годину захисник повернувся до РТЦК та СП з речами, сів в автобус і вже там, від побратимів, дізнався куди відправляється.
— Ми виїхали на Житомирську трасу. Лише тоді наважився запитати у хлопців про те, куди їдемо. Вони мені так весело кажуть: "У 30-ку. Вони зараз на сході, там, де саме пекло", — ділиться спогадами Сергій.
Надвечір автобус з мобілізованими бійцями прибув до міста Новоград-Волинський. Приїхав капелан бригади, провів службу, благословив бійців, поспілкувався на теми, які хвилювали. Благословив в дорогу.
— Мене здивувало, чому я потрапив сюди, а не до сателітів Києва. Столицю бомбили, обстрілювали. Дружина телефонувала і з трепетом в голосі розповідала про події навколо нашого дому. Я дуже хвилювався за неї. Лише сьогодні, після сотні обстрілів та ризиків для мого життя і життя побратимів зрозумів: я там, де мав бути. Якби ми не стояли тут, не виборювали кожен клаптик землі тут — втратили б країну в перший тиждень повномасштабного вторгнення, — каже захисник.
30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького
