Протягом двох тижнів Діана Кочук разом з іншими благодійниками збирала кошти на автівку для нашої тридцятки. Як це було – розповідає звягельчанка.
"Ми з моєю родиною і родиною мого нареченого Ярослава Мардана від початку повномасштабного вторгнення активно беремо участь у різного виду волонтерській діяльності.
Коли все почалось, ми довго не вагалися і відразу ж почали допомагати тим, хто цього потребував.
Скуповували ліки і розвозили нашим захисникам у теробороні на блокпости, купували речі першої необхідності і везли їх до волонтерського центру, який далі вже передавав їх на потреби іншим людям.
Ми брали участь у розвантажуванні і сортуванні привезеної гуманітарної допомоги з різних країн.
І, хто знає, не лишились осторонь ідеї організувати фуру гуманітарної допомоги з Німеччини.
Батьки Ярослава – Ірина Анатоліївна і Валерій Петрович – давно вже мешкають у Німеччині, де мають багатьох знайомих.
Так от, вони домовились, і з допомогою всіх небайдужих німців зібрали, завантажили і привезли цілу фуру гуманітарної допомоги, яку ми вже на місці разом з братом Павлом і другом Дмитром розвантажили на одному з волонтерських складів.
Як бачите, небайдужих німців виявилось ну дуже багато!
І це відбувалось на перших тижнях війни.
Далі, виїхавши за кордон, ми не припинили допомагати нашому місту, нашим героям і нашій неньці.
У батьків Ярика назріла ідея пригнати бус для нашої рідної 30-и, але ми розуміли, що самим таку суму не накопичити, і тоді я запропонувала провести збір коштів на банку і розповсюдити це по всіх соціальних мережах. Ми вірили в силу і міць нашого народу. Та, на перший погляд, неосяжна сума, через 14 днів була зібрана і було зібрано навіть більше.
Наші містяни активно долучались до цього збору.
Ми всі були шоковані від кількості донатів.
Всі настільки згуртувались, щоб зібрати цю суму, що організовували різні аукціони, лотереї, розіграші, благодійні фотосесії, робили б'юті-процедури, продавали букетики з лаванди і вторговані кошти відправляли нам.
Зробили навіть флешмоб "Скинь 30-ку для 30-ки".
Ми вдячні всім, хто долучався і запитував постійно "Чим можна допомогти?", "А давай я зроблю лотерейку?" і безліч різних пропозицій отримували від наших звягельчан.
Були перекази зі Штатів, з Німеччини, Польщі, Словаччини, Канади, Чехії. Найменший переказ був 50 коп., найбільший – одним платежем 10000 грн (до речі, дівчинка з нашого міста зі своїм хлопцем).
Але й була допомога у вигляді готівки від знайомих в Німеччині, причому у великих розмірах.
Всі працювали на своїх фронтах.
Мої батьки допомагали оформити всі необхідні документи, мій брат Діма з нареченою Настею активно бомбили твіттер та інстаграм постами з проханням про допомогу у зборі коштів. Ярослав і його батьки займались оформленням паперів на авто. А ми разом з Пашею у Щецині активно воювали в інформаційному просторі і закликами про те, що потрібно обов’язково донатити. Кожен робив своє.
На кошти, які залишились після купівлі авто, ми придбали багато гуманітарної допомоги, щоб не везти нашого красунчика породнім в Україну.
І так символічно вийшло, що до Дня Незалежності ми робимо такий подарунок нашим хлопцям, які стоять на передовій, в гарячих точках.
"Разом до перемоги" – такі слова написані на нашому авто.
І дійсно так, разом, тому що ми гуртом зібрали кошти на цей транспортний засіб, який служитиме нашим героям.
Щиро дякуємо всім, хто не лишився осторонь.
Знайте, ви всі молодці і кожен, хто донатить, збільшує шанси на перемогу!
А нашим героям хочемо всі разом побажати повернутися додому якнайшвидше, до своїх близьких людей".
Слава Україні!
Все буде Україна!
