Дмитру лише 22 роки, а він вже встиг здобути освіту, спробувати працювати за фахом і два роки прослужити в 30 ОМБр. Хлопець народився і виріс у місті Новоград-Волинський.
Те, що юнак обрав військову стезю не випадково.
— Тато діючий військовий, дід був військовим. Я виріс у місті, де незліченна кількість захисників. З дитинства марив одностроєм.
Батько хлопця все свідоме життя у війську. З 2014-го на фронті; був командиром танка. В 2016-му голова сімейства, під час ворожого обстрілу, отримав поранення. Після реабілітації проявив мужність і самоконтроль, що дало змогу продовжувати службу в бригаді і надихнути сина.
— Під час першого обстрілу було доволі страшно. Я знав, що так буде. Не хотів перед побратимами показати слабкість, адже я піхотинець і прийти в піхоту було свідомим рішенням, — розповідає юнак.
Вже за кілька днів Дмитро звик до подій на фронті. Обстріли дедалі ставали для хлопця не такими гучними і небезпечними.
— Найбільше запам‘яталося як сиділи цілісінький день в холодному та мокрому укритті. Весь день були інтенсивні обстріли; ворожий безпілотник пильно слідкував за кожною нашою спробою висунутися. Але все ж, ми з побратимами ризикуючи собою вибігали забирати поранених та вбитих. Так склалося, що всі поранені яких вдалося забрати — вижили, — пригадує захисник.
Воїн каже, гуртом чекали темноти, щоб забрати всіх інших побратимів які самостійно не могли доповзти. Забрали всіх.
Ми поцікавилися у героя, кому він телефонував в першу чергу 24-го лютого.
— Нікому. Я був на позиції на якій, банально, не було зв‘язку кілька днів поспіль. У нас обстріли почалися раніше ніж відбулося повномасштабне вторгнення, та і засоби РЕБ ворога в нашій смузі часто застосовувалися. Вдома знають, що таке може бути, тому ставляться до відсутності зв’язку з розумінням.
Досі власної родини захисник не створив, але його серце зайняте: планує після Перемоги зробити пропозицію коханій.
— Вдома чекає мама та молодша сестра. Я сумую за ними. Хочу зробити маленький сюрприз, щоб перекрити хвилювання за мене та батька хоч на кілька хвилин, але мама каже, щоб нічого не купував і не дарував, неушкоджений приїхав з татом, — ділиться деталями телефонних розмов з родиною захисник.
Хлопець каже, що дав обіцянку як родичам, так і коханій, повернутися з Перемогою до рідного містечка.
30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького
