Анатолій має понад 30 років журналістського стажу. Творчий шлях чоловіка починався з спортивної колонки у місцевій газеті і дійшов до роботи в одному з найбільших медіахолдингів держави. Хоча б один з сюжетів добровольця, без перебільшення, бачив кожен з нас. Його очима українці роками спостерігали за найактуальнішими подіями в країні: від становлення України як держави до злочинів окупантів в Бучі.
Родом 50-річний Анатолій з Полтавщини, але Київ закохав у себе юнака-абітурієнта з перших днів твльки-но він потрапив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
— Не збирався змінювати професію, адже завжди вдосконалювався як журналіст. Але з повномасштабним вторгненням моя свідомість дещо змінилася: виконав крайнє редакційне завдання і за два тижні вже стояв на порозі РТЦК та СП, — пригадує чоловік.
Доброволець каже, що до останнього не хотів повідомляти родині власні плани стосовно війська. Каже, з точки зору збереження психічної енергії, це єдина таємниця яка може існувати в родині.
— Це приклад виключного випадку, коли в сім‘ї інформацію потрібно втаємничувати. Військкомат досить швидко опрацював мої документи. Коли всі папери були підготовлені, повідомив дружину і доньку. Мій вибір прийняли з розумінням і повагою, — ділиться спогадами чоловік.
Офіцер одразу потрапив на навчання до однієї з військових академій де отримав інший фах; той, який був більш актуальний на момент мобілізації.
— Де потрібен державі — там і служитиму. Нас не питали про бажані місця проходження служби, але мене це не лякало. Свідомий вибір же, — каже захисник.
Лише після закінчення навчання Анатолій дізнався до якої бригади потрапить. Каже, що зрадів можливості служити в одній з кращих бойових бригад. Чоловіку до вподоби новий досвід і дотичність служби до інших сфер; робота з цікавими людьми які люблять державу.
— Звички набуті за час роботи журналістом не полишають мене. Встигаю спостерігати за хлопцями як медійник: моніторю джерела з яких вони черпають інформацію, цікавлюся як її верифікують, що є основним і актуальним джерелом цієї інформації саме в час війни. Цивільне життя від військового сильно відрізняється. Сьогодні слід бути уважним до кожного написаного слова, — розповідає чоловік.
Захисник ще не визначився з планами на життя після Перемоги.
— Важко сьогодні сказати про майбутнє. Мабуть, лише Перемога. Спочатку вона, а вже згодом плани. Думаю, буду писати про вільну Україну і справжніх героїв які мене оточували протягом часу служби, — резюмує захисник.
30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького
