"На території медичного коледжу знайшли залишки старої споруди, – пишуть на сторінці Новоград-Волинського краєзнавчого музею. – Краєзнавці переконують, що тут був хлібозавод. Що відомо про хлібозаводи, які знаходилися на місці колишніх міськкому партії (біля стадіону "Авангард") та на місці Будинку піонерів (неподалік водоканалу)? До вашої уваги одна зі сторінок історії міста.
Співробітники медичного коледжу (за радянських часів – приміщення міськкому партії) під час прибирання території знайшли яму. Вони два роки намагалися засипати її органічним сміттям та землею, але отвір "поглинав" і листя, і гілки, і землю і знову загадково зіяв. Керівник медколеджу Олена Солодовник зателефонувала до краєзнавчого музею і попросила організувати фахівців, щоб вони оглянули подвір’я й, у разі потреби, провели розкопки. Першими на місці оцінили ситуацію краєзнавець Андрій Верхоланцев та науковий співробітник музею, археолог за фахом Андрій Тичина. Начальник управління культури та туризму Олександр Широкопояс погодив археологічні роботи на території медколеджу.
2 вересня Андрій Верхоланцев та Андрій Тичина розкопали плити старої споруди. За попередньою оцінкою, це елементи конструкції старого хлібозаводу, що діяв у Новограді-Волинському у 1935-1940 роках. Документальні підтвердження про роботу хлібозаводу у цей період знайдені у відділі газетних фондів Національної бібліотеки України ім. Вернадського у Києві та в архіві Управління СБУ Житомирської області.
Директор краєзнавчого музею Олена Жовтюк пояснила, що до Другої світової війни у Новограді-Волинському діяли два хлібозаводи, умовно кажучи, для цивільного населення та військовослужбовців. "Ймовірно це був хлібозавод, очолюваний Пекуровським, та філіал цього ж підприємства, тому що в одних тогочасних повідомленнях Пекуровський згадується як керівник цивільного хлібозаводу, а в інших – військового. Точніше це були дві великі пекарні, що знаходилися у різних місцях. Одна була розташована на вулиці Куйбишева, а інша – по вул. Червоноармійській".
Про Новоград-Волинський передвоєнного періоду (1930-1940 роки) інформації дуже мало. Краєзнавці фондах Національної бібліотеки України ім. Вернадського знайшли підшивки новоград-волинських газет "Соціалістичний наступ" і "Соціалістичне Полісся". Газета "Соціалістичне Полісся" створена влітку 1935 року як орган Новоград-Волинського окружного і міського комітетів Компартії України та окрвиконкому. Перші тридцять два номери у підшивці за 1935 рік, відсутні, а № 33 датований 3 серпня. Останній номер вийшов друком 25 червня 1941 року.
У газетній статті "Новоград-Волинськ перетворити на зразкове місто" (номер за 23 серпня 1935 року) йдеться про будівельні контори "Укренергобудтрест" та "Комунбудтрест", які зривають графіки робіт. "Нову школу № 2 вони мали здати в експлуатацію до 1 вересня, а електростанцію – до 1 жовтня, але не встигають". Згідно зі статтею, у місті почалося будівництво дезпункту при міській лікарні та ветеринарної лікарні, але через простої встигли звести лише частину стін. Серед збудованих об’єктів згадуються маслозавод зі щорічною виробничою спроможністю випуску масла 1300 ц, хлібозавод потужністю випічки хліба 27 тонн (знаходився на місці нинішнього медучилища), деревообробна фабрика ім.Косіора (на території нинішнього хлібозаводу) та артіль "Мебельщик".
У газеті від 18 квітня 1940 року йдеться про те, що Новоград-Волинський хлібозавод (директор – Пекуровський) зайняв перше місце в області у Всеукраїнському конкурсі підприємств харчової промисловості та одержав перехідний Червоний Прапор. У газетних повідомленнях згадуються адреси деяких установ міста, зокрема зазначено чітку адресу хлібозаводу: вул. Куйбишева №14.
Дані про знищення одного з хлібозаводів історики та краєзнавці знайшли в архіві Управління СБУ Житомирської області. Після визволення Новограда-Волинського від німецько-фашистських загарбників міський відділ Народного комісаріату державної безпеки за участю Житомирського обласного управління НКДБ і відділу контррозвідки СМЕРШ розпочав розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території. Інформація, що міститься в протоколах допиту звинувачуваних і свідків, певною мірою проливає світло і на підприємства Новограда-Волинського.
Свідчення з цього архіву С. Кучинського, який із 1940 року працював охоронцем на військовому хлібозаводі, такі: "На початку війни всіх охоронців перевели на казарменний стан. Нам видали гвинтівки для захисту від німецьких парашутистів, прикріпили до нас ще трьох співробітників НКВС, а потім – охоронний взвод солдатів. Коли фронт почав наближатися, директор заводу Пекуровський виїхав у Київ, залишивши технічного директора Носова та завгоспа Колесника. Виїхала також контора заводоуправління, яка вивезла нашу зарплату за місяць. Директор нас запевнив: "Не хвилюйтеся. Якщо місто доведеться здавати, вас і ваші родини вивезуть машинами, які є в резерві". Тим часом завод вже працював у режимі світломаскування. Під’їжджали військові, брали хліб і сухарі. Співробітники НКВС по одному залишали нас і все наказували пильно стежити, обіцяючи незабаром повернутися. І ось директор дзвонить із Києва і віддає наказ: відчинити ворота і всім залишити підприємство. Ми його питаємо: товариш директор, а де ж машини з резерву? Він каже: виходьте на шосе та ловіть попутні машини. Під’їхала машина з вибухівкою, і завод підірвали. Охоронний взвод пішов пішки у бік Житомира. Робітники поверталися додому, а деякі побігли вслід за охоронним взводом. Коли я вийшов на асфальт, німецькі літаки скинули на нас бомби. Були вбиті та поранені. Німець обійшов місто та відрізав шлях на Житомир. Охоронний взвод першим потрапив у полон".
За спогадами старожилів, знищений військовий хлібозавод знаходився по вул. Червоноармійській (нині – вул. Гетьмана Сагайдачного). Яким чином був зруйнований хлібозавод на Куйбишева, 14 достеменно невідомо. На початку вересня 2022 року розкопали його залишки.
Фото, що ілюструють публікацію, зроблені на місці розкопок та знайдені в архівах історичних сайтів".
