28-річний Віктор Мартян — професіональний футболіст. Грав за відомі українські клуби "Чорноморець" (Одеса), "Дніпро" (Черкаси), "Миколаїв", виступав також у Швеції та Вірменії.
У лютому 2022 року Віктор підписав контракт із херсонським "Кристалом" й одразу розпочав наполегливі тренування, бо серйозно налаштовувався на футбольний сезон. Але грянула війна... Мартян майже місяць не міг виїхати з тимчасово окупованого Херсону, а коли нарешті вирвався на вільну землю — поїхав до Миколаєва, де служить його кохана Анна, лейтенант-медик ЗСУ, а потім одразу попрямував до військомату.
— Раніше я був зовсім далекий від війська, тому рідні та багато друзів не зрозуміли моє рішення — казали: "Ну який з тебе солдат?!" Анна, яка тоді вже бачила кров і смерть, теж спочатку відмовляла, — зізнається Віктор. — Але я вирішив: поки окупанти топтатимуть рідну землю — зміню бутси на берці. До самої перемоги!
Після військового вишколу в учбовому центрі Мартян прагнув потрапити у підрозділ, де служить кохана, аби пліч-о-пліч воювати і підтримувати один одного. Але доля і наказ розпорядилися інакше — Віктор став стрільцем 30 ОМБр.
— Зараз дуже радий, що потрапив у славетну 30-ту. Бригада гарно "робила смерть ворогам на Харківщині", взвод у нас — відмінний, поруч зі мною — суперові хлопці! Коли йшов до військомату, трохи переживав, чи зможу витримувати армійський режим, чи подружуся зі зброєю… Але довгі роки у футболі, регулярні виснажливі учбові збори, тренування та матчі, стали мені в нагоді. І з автоматом я швидко знайшов спільну мову — він мені вже, як друг, як брат, який завжди поруч.
Знаний футболіст встигає не лише виконувати свої армійські завдання, але й "волонтерить", збираючи гроші для підрозділу Анни — найбільше допомагають друзі та знайомі футболісти, які гордяться своїм сміливим колегою.
Анна та Віктор, до речі, нещодавно одружилися — командири відпустили їх на кілька днів до Одеси і по-армійськи "благословили" на шлюб.
— Після весілля ми роз’їхалися по своїм підрозділам, медовий місяць буде вже після перемоги, — каже Мартян. — Так само як і продовження моєї футбольної кар’єри.
Анатолій Яворський, доброволець 30 ОМБр
