Олександр у мирному житті був заступником головного лікаря з хірургічної роботи в одній з приватних клінік столиці. Має 20 років безперервного медичного стажу.
— На війні я не вперше — маю досвід. Раніше вже рятував хлопців на фронті у 2015-му. Правда, тоді я був у складі іншої бригади: теж пішов добровольцем, — розповідає лікар.
Як і раніше, чоловік не чекав повістки з РТЦК та СП. Тільки-но дізнався про повномасштабне вторгнення — вирушив до центру комплектування.
— Там сказав, що хочу потрапити туди, де найспекотніше і де мій досвід хірурга знадобиться. Загалом, так і опинився в славетній 30 ОМБр, — пригадує медик.
Олександру пропонували різні посади закордоном, але він відмовився. Каже, більше потрібен тут Україні.
— Було багато варіантів залишитися поза фронтом, але я б не зміг всидіти десь в "тихому місці" коли можу творити дива на передньому краї. Наша перемога — це можливість існування землі яка мені дала сьогодення, як держави, збереження нашої ідентичності. Закінчення тисячолітнього питання.
Завдання медика у бригаді полягає в наданні першої лікарської допомоги на етапі евакуації, стабілізація бійця.
— Стани воїнів під час евакуації різні: складні, комбіновані, поєднані. Слід миттєво відреагувати, оцінити ситуацію, оперативно надати допомогу. Від моєї спритності і здатності оцінити стан пораненого, залежить життя героя, — розповідає чоловік.
Янгол у пікселі каже, що йому досить легко дається перебування в зоні бойових дій.
— Зараз травми складніші ніж ті, які доводилося бачити в 2015-му. Здебільшого це осколкові поранення. Інтенсивність евакуацій змінилася: від одного до 4-х десятків бувало. Викладаємося на повну, — розповідає захисник.
Медик каже, що на передовій вже нічого не вражає і не дивує: події навколо стали буденністю в якій одна ціль — врятувати життя бійця.
— Щиро радію коли бачу як військовий якому надавав медичну допомогу ще місяць тому, повертається на свою бойову позицію. Це надихає і дає сил на новий день.
Чоловік розповів, що перебування на фронті не є завадою для розвитку та навчання.
— Ми тут навчаємося, як би дивно це не звучало: онлайн-конференції, вебінари, колеги з інших країн діляться досвідом. Є можливість переглядати лекції як в режимі реального часу, так і у записі. Головне, щоб був зв‘язок для підключення.
Олександр поділився з нами планами які здійснить після Перемоги.
— Закінчу проект розвитку клініки, відвідаю друзів. Вдома на мене чекають близькі: тато, дружина, донька. Дуже сумую за ними. Хочу сказати родині, що дуже люблю їх. Перемога вже близько!
30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького
