Дмитру 43 роки. Він народився та виріс у Запоріжжі.
- Я дуже люблю своє рідне місто. Воно досить індустріалізоване, майже з мільйонним населенням, має свій особливий шарм - шарм Запорозької Січі.
Чоловік працює на благо "колиски козацтва" понад 25 років.
- Ще під час навчання в інституті почав працювати. Станом на сьогодні я пройшов всі щаблі житлово-комунального господарства: від звичайного контролера до начальника. Завжди намагався розвиватися сам, підштовхувати колег, надихати підлеглих.
Чоловік за власним бажанням прийшов до РТЦК та СП 24-го лютого.
- Протистояння України та росії – не тимчасова проблема, не історична випадковість. Як і не "момент, який треба перечекати" як боягузи. Ми маємо вигнати окупанта з держави. От і я повинен зробити свій вклад в збереження міста під прапором України,- з гордістю каже чоловік.
Спеціальність Дмитра не досить поширена серед військових. Він - інженер. Тому, в РТЦК та СП його документи прийняли, але сказали чекати на дзвінок.
- Я не міг сидіти склавши руки. Знав, що на одному з спальних районів Запоріжжя зранку збиралися добровольці які почали готували укріплення. Серед них і мої друзі. Вийшовши з військкомату і одразу поїхав до них - в будь-якому разі фізична сила потрібна,- пригадує чоловік.
Вже за тиждень захисника направили до навчального центру. Згодом - до 30 ОМБр.
- Після навчального центру потрапив на позиції разом з піхотою. Мене не лякало перебування в епіцентрі бойових дій. Виконував свою роботу як вмію, тобто, на всі 100 відсотків, за що мене і почали поважати в колективі,- каже Дмитро.
Коли ми запитали у воїна, через що найбільше хвилювався в моменти боїв і після них, отримали дуже цікаву відповідь.
- Я здобуваю другу вищу освіту в одному з кращих університетів - Національний університет "Запорізька політехніка". У цьому році маю захистити диплом. Хвилювався за те, щоб встигнути опрацьовувати навчальні матеріали, адже не хотів прогалин у освоєнні тем. Фах який здобуваю, буде потрібен у відбудуванні наших прекрасних міст.
Метаріал 30 ОМБр
