На початку "великої" війни в Новоград-Волинський район приїхало близько 15 тисяч внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Переважна кількість – це жінки з дітьми. Дехто був транзитом і поїхав далі, дехто прожив у громаді декілька місяців і повернувся на деокуповану територію. Але більшість лишилися у нас. Наразі у районі проживає 9 тисяч переселенців і ми, звягельчани, мусимо допомогти їм адаптуватися та пережити важкі часи. Небайдужі активісти вже зробили надважливу роботу і провели соціологічне дослідження потреб жінок у сільських громадах.
Потік людей, які, рятуючись від російської агресії, опинилися у нашій громаді, було складно координувати та забезпечувати лише силами місцевої влади. Тоді вирішили попросити допомоги у волонтерів та активістів. Офіційним партнером обрали БФ "Нехай твоє серце б’ється".
Ідея проаналізувати потреби та проблеми ВПО виникла у Наталії Нагорної (голова Новоград-Волинської районної депутатської групи "Рівні можливості") та Катерини Особи (регіональна координаторка БФ "Нехай твоє серце б’ється") під час роботи у створених за їхньої ініціативи гуманітарних пунктах. Сюди приходили переселенки за найнеобхіднішим: харчами, засобами гігієни, одягом та речами першого вжитку.
Волонтерки розмовляли з цими жінками, слухали про їхні негаразди та намагалися розрадити. Дуже скоро Наталія та Катерина зрозуміли, що усі проблеми ВПО варто систематизувати та передати "наверх" для розробки відповідних державних програм допомоги.
"Зараз перед нами постали виклики, яких у нас не було ніколи, – розповідає Наталія Нагорна. – Тому цю тему треба вивчати й думати над розв'язанням цих проблем. Районна депутатська група "Рівні можливості" обрала пріоритетним напрямком роботу з жінками, оскільки вони зараз найуразливіші. Тим більше ВПО це переважно жінки, які зіштовхуються з величезними викликами: хтось залишився без чоловіка, хтось самостійно виховує багато дітей і це притому, що вони втратили свої домівки".
Наталія Нагорна
Голова районної ради Артур Загривий погоджується з Наталією та додає: "Ми прагнемо зрозуміти потреби внутрішньо переміщених осіб та ретранслювати їх на загальнодержавний рівень. Наше завдання подати відповідні сигнали".
Представниці благодійного фонду "Нехай твоє серце б’ється" та районної депутатської групи "Рівні можливості" відвідали найвіддаленіші села району, провели численні зустрічі у фокус-групах та врешті, з'ясували, що "на серці" у переселенок і чим їм можна допомогти.
"ВПО це такі ж люди, як і ми, – каже заступник міського голови Наталія Борис. – Єдине, що війна змусила їх виїхати з власної домівки. Кожен з нас може допомогти їм, принаймні добрим словом чи надати маленьку підтримку".
Юрій Оханський, Наталія Борис та Артур Загривий
Перший заступник начальника районної військової адміністрації Юрій Оханський звертає увагу на те, що жінки ВПО лишилися без підтримки чоловіків, котрі захищають Батьківщину від ворога, на жаль, частина з них через війну вже стали вдовами.
"Наша задача – зробити максимально такі умови, щоб переселенці почувалися у нас як вдома, — говорить Юрій Оханський. – Це тільки початок – нас чекає тяжка зима. І це дослідження намалює нам вектори куди рухатися, щоб успішно розв'язати всі проблеми".
Заручившись підтримкою керівників Новоград-Волинської районної та міської рад і Жіночим Фондом, координаторки взялися до клопіткої роботи. Десятки зустрічей, опитування, анкетування, консультації зі старостами сіл вилилися в аналітичний документ, який представила під час зустрічі з місцевим керівництвом Катерина Особа: "Ми вдячні старостам громад, які зібрали жінок ВПО і допомогли в організації цього дослідження, яке надалі допоможе нам зрозуміти як ми можемо їм допомогти".
Катерина Особа
Зокрема, координаторки проєкту довідалися, що майже 60% ВПО проживають у нашому районі від 4 до 8 місяців, а трохи менше ніж 10% переїхали ще до повномасштабного вторгнення. Останні нарікають, що їх ігнорують, адже вони не можуть користуватися пільгами на рівні з тими, хто переїхав цьогоріч.
78,5% жінок у найближче півріччя не планують повертатися додому, тому що їх житло зруйноване або не придатне для життя. Однак вони хотіли б повернутися якби вдома їм було б, де жити. І всього лише 6,3% опитаних прагнуть переїхати з нашого району в інше місце.
17,9% ВПО зіштовхнулися у нашій громаді з упередженим ставленням. В першу чергу це стосується роботодавців, які не хочуть наймати на роботу жінок, котрі в будь-який момент можуть звільнитися і повернутися у рідне місто.
Більшість з опитаних потребують допомоги у розв'язанні житлового питання. Це стосується як проживання у нашому районі, адже 58,6% нині проживають у родичів, так і відбудови втраченої домівки. Зокрема, 47,8% сподіваються отримати грошову допомогу або компенсацію, 20,9% хотіли б придбати субсидійоване житло, а 17,9% розраховують на соціальне житло. Близько 8% та 4% готові взяти кредит з низькими відсотками на будівництво або хотіли б отримати землю під забудову відповідно.
Однією з найактуальніших проблем переселенки називають закупівлю дров. В нашій громаді цей механізм потребує врегулювання, бо, на жаль, Житомирська область не включена у відповідну державну програму. Наразі керівництво району намагається розв'язати цю проблему спільно з нашим лісгоспом.
В рейтингу пріоритетності потреб жінок ВПО на першому місці продукти харчування (26,9%), на другому – побутові прилади та речі, в тому числі дрова та балонний газ (16,2%), на третьому – ліки та медична допомога (14,85), на четвертому – одяг та взуття (14,8%), на п'ятому – засоби гігієни (13%).
Важливо зазначити, що переважна кількість жінок не працевлаштовані та наразі займаються веденням домашнього господарства.
Не менш важливим є психологічне розвантаження. Так, переселенки висловили бажання збиратися групами для спілкування, оскільки потребують підтримки один одного. "Під час зустрічей у фокус-групах деякі жінки плакали, – розповідає Наталія Нагорна. – Ми говорили з ними, заспокоювали, намагалися розрадити та збадьорити. Вони вкрай потребують нашої підтримки".
Організатори та виконавці соціологічного дослідження
В результаті аналізу дослідження координаторки проєкту напрацювали пропозиції. Отож:
- значну увагу потрібно приділили забезпеченню жінок ВПО продуктовими наборами довготривалого використання, побутовими приладами та речами;
- окремо слід звернути увагу на можливість забезпечити ВПО твердим паливом (дровами) та скрапленим газом в балонах;
- варто більш системно організовувати персональну допомогу медикаментозними та побутово-хімічними наборами, сезонними речами (одяг, взуття);
- важливо передбачити дієві заходи із подолання безробіття, зокрема активне залучення жінок ВПО до проходження курсів з отримання додаткових вмінь та навичок, підвищення кваліфікації, організації підприємницької діяльності тощо;
- варто організувати комплексну та оперативну допомогу засобами арттерапії, формуванням груп самодопомоги для згуртування;
- проводити зустрічі-чаювання для знайомства, пошуку друзів та обміну досвідом у вирішенні різних питань тощо.
І наостанок. Зараз в рази зменшилися потоки гуманітарної допомоги, в першу чергу з-за кордону. Тому, шановні земляки, озирніться і, за можливості, допоможіть людям, яким важче за нас, бо вони не вдома. Всім разом легше пережити лихо. Найголовніше – це об'єднатися і підтримувати один одного, тоді поразка для нашого ворога гарантована. Гуртом ми зможемо подолати все!
