Благодійний фонд "Нехай твоє серце б’ється" відомий давно. Ще у 2008 році він заявив про себе як організація, що активно працює у сфері громадського здоров'я в напрямку подолання ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, захисту прав жінок та надання підтримки вразливим групам населення. Тоді на території міста було безліч банерів з інформацію про них. Як і у 2014 році, так і після 24 лютого миттєво відреагували на виклики війни та розширили свою діяльність і почали активно допомагати військовим, переселенцям і всім, хто цього потребував.
А хто ж стоїть за ним, хто заснував і чим вони займаються зараз – наша розповідь далі.
Потрібно робити все можливе, щоб змінювати світ на краще
Фонд заснувала Наталія Нагорна разом із волонтерами-однодумцями.
– З самого дитинства я була дуже активною, постійно волонтерила, допомагала людям. Спілкувалась із громадськими активістами, волонтерами, однодумцями. Долучалась до діяльності міжнародних і всеукраїнських інституцій, які на той час активно впроваджували програми спрямовані на захист прав жінок та підтримку уразливих груп населення. Мені було дуже цікаво працювати в даному напрямі і я надихнулась ідеєю створити благодійний фонд. Зрозуміла, що ми повинні працювати тут і зараз, а також робити все можливе, щоб змінювати світ на краще. Над назвою довго не думали, адже ми працюємо для того, щоб серця українців бились і вони продовжували жити, – розповідає Наталія Нагорна. – Розпочали ми свою діяльність із соціально-просвітницьких акцій та допомоги хворим дітям. Потім поступово обрали для себе дуже непростий напрям роботи – громадське здоров’я, протидія соціально-негативним явищам та захист прав соціально-ізольованих верств населення, які потерпають від не толерантного ставлення. У той час це було дуже актуальним, тому що в Україні, та і в Житомирській області гостро стояло питання підвищення рівня розповсюдження соціально-небезпечних хвороб та питання правової і соціальної ізоляції вразливих груп населення. Тому ми обрали для себе саме цей напрямок роботи. За першою освітою я психолог, тому усі програми з профілактики і підтримки розроблялись з урахуванням соціально-психологічних особливостей цільових груп та весь цей час вдосконалювались. Я їздила на стажування в країни Європи та Америки, як тільки в НУ "Києво-Могилянська академія" з'явився курс ".Основи громадського здоров'я" - відразу пішла навчатися, щоб підвищити свій рівень експертності в даному напрямі. На сьогодні, наш фонд є лідером в наданні соціально-психологічних послуг у сфері громадського здоров'я і я щаслива, що колись моє волонтерство стало моєю основною роботою в напрямку боротьби за життя людей.
Благодійний фонд розвивався та зміцнювався, змінювалась команда. Зараз це потужна організація, яка відома не тільки в місті, області та країні, а й далеко за її межами.
Фонд допомагає діткамФото: З архіву БФ "Нехай твоє серце б'ється"
Почалась велика війна
Вранці 24 лютого Наталія прокинулась від гучних вибухів, тоді вона була в Житомирі, де мало відбутися чимало заходів.
"Для мене той день був несподівано жахливим, – розповідає Наталія Нагорна. – Я була в Житомирі і прокинулась від вибухів. До кінця не розуміючи, що сталося, побачила повідомлення від своїх колег з різних куточків України про те, що у них також бомблять, а в мережі новини про те, що почалась велика війна. Перше відчуття – розгубленість, страх. А далі прийшло розуміння, що потрібно робити щось тут і зараз. Якраз у цей момент мені зателефонувала заступниця міського голови Наталія Борис".
У перші два тижні війни Наталія Нагорна працювала разом із міською радою без вихідних, щоб розробити алгоритм дій, створити резерв, розподілити допомогу. Тоді благодійний фонд і міськрада підписали меморандум про співпрацю, а трохи пізніше такий же меморандум підписали і з районною радою. У той час до міста почали прибувати перші переселенці і поставали нові виклики.
У продуктовому пункті видачі допомогиФото: З архіву БФ "Нехай твоє серце б'ється"
"Якщо в місті були склади допомоги із резервом, то в районній раді цього не було. Ми сконтактувались із головою райради Артуром Загривим і почали працювати у цьому напрямі. Першу допомогу ми разом шукали, привозили, вигружали, розподіляли по громадах району в яких безпосередньо збирали потреби. У нас сформувалась хороша волонтерська команда. Завдяки об'єднанню зусиль вдалося максимально швидко організувати роботу гуманітарного хабу та пунктів видачі допомоги для забезпечення потреб Новоград-Волинського району".
Речовий хаб зі всім необхідним
"В рамках спільної гуманітарної ініціативи з Новоград-Волинською районною радою, у приміщенні районної бібліотеки створили пункт видачі продуктів, але у людей був запит на одяг і решту речей першої потреби. І їм потрібно було це тут і зараз, а я розуміла, щоб перенаправляти людей туди, де можуть допомогти, потрібен час. Обговорюючи дану потребу на одній із нарад у Артура Загривого виникла ідея щодо створення речового хабу і ми активно розпочали втілювати її у життя.
Нам тоді допоміг ФОП Микола Андрущенко із приміщенням, яке було надано на дружніх умовах для такої доброї справи. А першу фуру речової допомоги в хаб нам допоміг залучити депутат районної ради Андрій Андрущенко.
Чергова вантажівка із допомогоюФото: З архіву БФ "Нехай твоє серце б'ється"
У приміщенні ми зробили полиці та стелажі для вішаків. Навіть повісили дзеркало, щоб відвідувачам було зручно. Залучили небайдужих волонтерів, які свій вільний час присвячують допомозі людям, дбайливо розкладають і розвішують одяг, вислуховують потреби та консультують щодо можливих шляхів їх вирішення".
Коли хаб запрацював, туди приходило більш ніж 50 людей на день, які могли собі взяти потрібні речі, дитячі візочки або милиці. З початку роботи вже понад 20 000 отримали допомогу.
"Хаб відкритий не лише для переселенців, – продовжує Наталія. – Ми також допомагаємо і соціально вразливим категоріям".
Волонтери чітко ведуть облік та працюють над тим, щоб у хабі було затишно.
Волонтери працюють у хабіФото: З архіву БФ "Нехай твоє серце б'ється"
За словами Наталії, це прекрасний приклад взаємодії влади, бізнесу та громадської організації. За весь період роботи багато інших підприємців також підтримували нашу ініціативу, це і Валерій Корсун, і Андрій Табалюк.
Та не тільки речами займається фонд. Вони дуже багато залучили й передали медикаментів, медичного інструментарію у лікарні на окупованих територіях та постраждалим від окупації.
Проблеми ВПО варто систематизувати та передати "нагору"
Ідея проаналізувати потреби та проблеми ВПО виникла у Наталії Нагорної та Катерини Особи (регіональна координаторка БФ "Нехай твоє серце б’ється") під час роботи у створених в рамках спільної ініціативи гуманітарних пунктах. Сюди приходили переселенки за найнеобхіднішим: харчами, засобами гігієни, одягом та речами першого вжитку.
Волонтерки розмовляли з жінками, слухали про їхні негаразди та намагалися розрадити. Дуже швидко Наталія та Катерина зрозуміли, що усі проблеми ВПО варто систематизувати та передати "нагору" для розроблення відповідних цільових програм.
Відвідувачі речового хабуФото: З архіву БФ "Нехай твоє серце б'ється"
"Зараз перед нами постали виклики, яких у нас не було ніколи і звісно наявні соціальні програми не орієнтовані на їх вирішення, – розповідає Наталя Нагорна. – Тому цю тему треба вивчати й думати над розв'язанням проблем.
Районна депутатська група "Рівні можливості", яку я очолюю обрала пріоритетним напрямом роботу з жінками, оскільки вони зараз найуразливіші. До того ж ВПО - це переважно жінки, які стикаються з величезними викликами: хтось залишився без чоловіка, хтось самостійно виховує багато дітей, і це при тому, що вони втратили свої домівки. Тому дослідження проводилось саме серед цієї цільової групи".
Які результати дослідження?
За результатами дослідження, було визначено, що майже 60 % ВПО проживають у нашому районі від 4 до 8 місяців, а трохи менше ніж 10 % переїхали ще до повномасштабного вторгнення. Останні нарікають, що їх ігнорують, адже вони не можуть користуватися пільгами на рівні з тими, хто переїхав цьогоріч.
78,5 % жінок у найближче півріччя не планують повертатися додому, тому що їхнє житло зруйноване або непридатне для життя. Однак вони хотіли б повернутися, якби вдома їм було де жити. І всього лише 6,3 % опитаних прагнуть переїхати з нашого району в інше місце.
17,9 % ВПО зіткнулися у нашій громаді з упередженим ставленням. Передусім це стосується роботодавців, які не хочуть наймати на роботу жінок, що в будь-який момент можуть звільнитися і повернутися у рідне місто.
Допомогу отримують і діти Фото: З архіву БФ "Нехай твоє серце б'ється"
Більшість з опитаних потребують допомоги у розв'язанні житлового питання. Це стосується як проживання у нашому районі, адже 58,6 % нині мешкають у родичів, так і відбудови втраченої домівки. Зокрема, 47,8 % сподіваються отримати грошову допомогу або компенсацію, 20,9 % хотіли б придбати субсидійоване житло, а 17,9 % розраховують на соціальне житло. Близько 8 % та 4 % готові взяти кредит з низькими відсотками на будівництво або хотіли б отримати землю під забудову відповідно.
За результатами дослідження відбувся діалог на районному рівні з представниками громад під час якого не тільки ознайомилися з результатами, але й обговорили можливі шляхи розв'язання визначених проблем на місцевому та державному рівнях.
"Далі ми плануємо працювати в напрямку розв’язанням проблем, які виявили під час дослідження. А поки – віримо в Перемогу", – насамкінець каже Наталія Нагорна.
