Продовжуємо нашу рубрику інтерв’ю з начальником служби у справах дітей Новоград-Волинської РВА Лесею Іщук. Про влаштування дітей у сімейні форми виховання та вплив війни на дітей – далі.
– Яким було для вас 24 лютого?
– Коли згадую той страшний лютневий ранок, у пам’яті зринають слова моєї мами до молодшого сина: "Ти такий маленький, а вже будеш знати, що таке війна…". А я не змогла промовити й слова, в голові була лише одна думка – потрібно рятувати дітей. УСІХ…
Хоч діти й влаштовані в сім’ї, все одно ми несемо за них відповідальність, а коли їх так багато – страху набагато більше. Хотілось убезпечити кожного та допомогти усіма силами.
Через збройну агресію Російської Федерації по всій Україні евакуювали дітей з інтернатних закладів, зокрема в області та районі. У зв’язку з тим, що з початком війни обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Сонячний дім» тимчасово припинив своє функціонування, ми негайно влаштували у сім’ї чотирьох діток. Спершу тимчасово, згодом дві сім’ї настільки зріднилися з дітками, що вирішили стати для них прийомними батьками.
А взагалі на сьогодні, з початку року, 15 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштовано у прийомні сім’ї та ДБСТ.
– Щастя дитини – що особисто для вас це значить?
– Більшості дітей в Україні пощастило народитися в повній сім’ї, де є мама і тато. Когось виховував лише один з батьків. Хтось з дітей, на жаль, сім’ї був позбавлений повністю.
А є батьки, які стають мамами і татами не в момент народження малюка, а тоді, коли цей малюк трохи підріс, набув свого життєвого досвіду, натерпівся образ або навіть зневірився у тому, що на світі є добрі і люблячі дорослі.
Ми розуміємо, що дитина щасливою буде лише в сім’ї, тому намагаємося зробити все можливе, щоб знайти їй родину.
Щастя дитини – жити в родині.
– Зараз багато дітей саме через війну втратили своїх батьків та залишилися без батьківського піклування. Чи можливо усиновити таких дітей у період війни?
– Процедура усиновлення під час воєнного стану кардинально не змінювалась, тому усиновлення відбувається з урахуванням вимог, встановлених Сімейним кодексом України та Порядком провадження діяльності з усиновлення і здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905 (зі змінами).
До дітей, яких можна усиновити, належать: діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, батьки яких дали згоду на усиновлення, які перебувають на обліку служби у справах дітей.
Під час розгляду питання про усиновлення проходить перевірку велика кількість документів щодо встановлення обставин залишення дитини без піклування батьків. З’ясовується, чи у дитини є родичі, які мають переважне перед іншими право на її усиновлення та інші обставини.
Відповідно до роз’яснень Мінсоцполітики усиновлення не здійснюється, якщо ще є надія на успішний розшук і возз’єднання сім’ї та коли ще не минув період (близько двох років), протягом якого було зроблено все можливе для розшуку батьків або інших членів родини, які вижили.
Тому щодо дітей, які залишилися сиротами у зв’язку з воєнними діями та не перебувають на відповідному обліку, розпочати процедуру усиновлення НЕМОЖЛИВО.
– Багато дітей у цей складний час виїхали за кордон, що для них змінилось?
– Дітки з інтернатів, які були там влаштовані тимчасово чи на постійній основі, на період воєнного стану не можуть бути усиновлені ні громадянами України, ні іноземними громадянами. Адже неможливо встановити контакт між кандидатами й дитиною та документально це підтвердити.
Однак якщо встановлення контакту та судові процеси відбулися до виїзду дитини за межі України, тоді усиновлювачі (згідно з законодавством) можуть поїхати і забрати дитину.
Які форми сімейного виховання є прийнятними для дітей, що лишилися без родини?
– Є дві форми сімейного виховання – прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу.
Нині в Новоград-Волинському районі функціонує 8 дитячих будинків сімейного типу та 25 прийомних сімей, в яких виховується 97 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Такі родини фактично допомагають державі виховувати дітей-сиріт не в інтернатах, а в кращих, сімейних умовах. Діти в прийомній сім'ї та дитбудинку сімейного типу зберігають статус дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, і всі пільги, призначені державою такій категорії. За дітьми зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування у прийомну сім'ю чи дитячий будинок сімейного типу.
Прийомні діти та діти-вихованці проживають і виховуються у прийомній сім'ї або дитбудинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації ‑ до 23 років або до закінчення навчання.
– А в чому різниця між прийомною сім’єю і дитячим будинком сімейного типу?
– Прийомна сім'я – це сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, яка добровільно, за плату, взяла на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка перебуває у шлюбі, беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Проживає така сім’я в індивідуальному житловому будинку або багатокімнатній квартирі, що надає орган, який прийняв рішення про створення дитбудинку сімейного типу, або у власному житловому приміщенні, що відповідає вимогам.
– Чи отримують прийомні батьки та батьки-вихователі кошти на утримання дітей?
– Так, у розмірі двох прожиткових мінімумів на одну дитину. Також прийомні батьки та батьки-вихователі отримують грошове забезпечення за надання соціальних послуг з виховання та догляду за дітьми.
– Чи є вікові обмеження для батьків?
– Так, завжди влаштування дітей проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та батьків-вихователів. Потрібно врахувати, щоб на час досягнення обома батьками пенсійного віку, всі діти могли вийти з прийомної сім'ї чи дитячого будинку сімейного типу. Та є випадки, коли за згодою сторін прийомна сім'я чи дитбудинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками пенсійного віку, але не більше, ніж протягом п'яти років.
– Хто не може стати прийомними батьками та батьками-вихователями?
– Прийомними батьками та батьками-вихователями не можуть бути люди:
- визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
- позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
- звільнені від повноважень опікуна, піклувальника в разі невиконання покладених на них обов'язків;
- які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей;
- які проживають на спільній житловій площі з членами сім'ї, які мають розлади здоров'я, що можуть негативно вплинути на здоров'я прийомної дитини;
- які не пройшли курс підготовки кандидатів у прийомні батьки чи батьки-вихователі;
- які мають середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім'ї менший, ніж рівень забезпечення прожиткового мінімуму, встановлений законодавством.
– Усі потенційні батьки-вихователі мають пройти навчання?
– Так, люди, які бажають стати прийомними батьками чи батьками-вихователями, обов'язково мають пройти курс навчання. Такі курси організовує обласний центр соціальних служб. До них залучають спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо. Також не рідше, ніж раз на два роки, організовуються навчання для прийомних батьків, щоб підвищити їх виховний потенціал.
– Куди потрібно звернутися, щоб отримати детальну консультацію стосовно порядку утворення прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу?
– Якщо ви хочете взяти на виховання дитину-сироту, дитину, позбавлену батьківського піклування, підтримати її, надати тепло, любов, затишок, підготувати до самостійного життя, зверніться до служби у справах дітей Новоград-Волинської районної військової адміністрації, щоб отримати детальну інформацію (м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, 16, кабінет № 101).
Наостанок хочу подякувати усім батькам, які вирішили взяти діток у родину, словами головного спеціаліста служби у справах дітей Ірини Красєвої:
Ми так часто мамам і татам дякуємо
Ми про них у віршах і піснях згадуємо
І від серця даруємо квіти і тепле слово
Й про любов їм говоримо знову й знову
А я кожного дня дякую іншим батькам
Не рідним жінкам та чоловікам
Які душею своєю рятують чуже дитя
І щиро дарують йому безтурботне життя
Лікують, до школи водять, в дитячий садок
І вже перечитали на ніч безліч казок
І моляться часто, спаливши не одну свічу
І знають і вірять, що в світі їм все по плечу
Бо серце сповнене світлом святої любові
Ви рідними звете дітей не вашої крові
Ми просимо щиро «Боже, їх віру зміцни»
Уклін до землі вам, прийомні батьки й опікуни.
Пресслужба РВА
