"Діда Мороза збило українське ППО" – фраза, яка прозвучала з вуст ніжної та творчої дівчини, молодої дружини та мами в декреті. Вона передає глибинний зміст того, як війна змушує нас переосмислювати сучасну Україну. Відмова від усього російського, яке навіть під позитивними образами, містить в собі повзуче поневолення – для нас, наразі, спосіб врятувати себе та прийдешні покоління українців. Не даремно ж символ росії "матрьошка", яка за яскравою оболонкою ховає декілька прихованих фігурок (намірів). Асиміляція з агресором-вбивцею має лишитися в минулому, а ми – вилікуватися від "стокгольмського синдрому".
Напередодні новорічно-різдвяних свят, коли зі старих шухлядок виринув радянський (а нині російський) Дід Мороз, багато українців задумалися чи правильно, перебуваючи під постійними терористичними обстрілами росіян, в той самий час бути залученими у традиції агресора?
Цей матеріал для тих, хто також задається цим логічним запитанням або ж переймається, як легко і просто для дітей замінити по суті чужорідного для нас Діда Мороза Святим Миколаєм. У цьому нам допоможе звягельчанка Катерина Кармазіна-Абубакарова, яка поділиться досвідом своєї родини.
Катерина Кармазіна-Абубакарова
В моїй родині - Україна понад усе
– Розкажіть коротко про себе та членів своєї родини, зокрема чим ви займаєтеся?
– Я фотографка, зараз в декреті – виховую донечку Устину, якій 1 рік і 3 місяці. Мій чоловік – Тимур на війні з 24 лютого захищає нашу державу. Тато мій – керівник одного з добровольчих формувань територіальної оборони Звягеля. Вся моя сім'я ще з 2013 року – досить активні громадяни, які щиро вболівають за нашу державу. Ми постійно займаємося волонтерською діяльністю, просто в різні періоди з різною інтенсивністю.
Доні було 5 місяців, коли почалася повномасштабна війна і мій чоловік відразу пішов на фронт. Ми до цього готувалися, знали, якщо почнеться повномасштабка – чоловік піде на захист нашої держави. Однак це все одно було складно, бо ми тільки почали навчатися бути батьками, тільки почали розуміти, як це працює – сім'я з маленькою дитиною – і так швидко ми змушені були поставити це на паузу.
Мій світ змінився. Моя сім'я глибоко відчуває війну на собі. На прикладі моєї родини я можу сказати, що держава у нас на першому місці. Знаєте це гасло "Україна понад усе"? Можливо для когось це просто гасло, яке можна вигукувати у хвилини патріотизму, але в моїй родині – це гасло просякнуто в повітрі, в тому як ми дихаємо та живемо, бо в моїй родині реально Україна понад усе.
– Чи відчуваєте ви зміни у світосприйнятті у зв'язку з повномасштабною війною росії проти України?
– Якихось таких змін у світосприйнятті, які були б пов'язані з повномасштабною війною в Україні, я б не сказала, що відчуваю. Насправді війна в нашому житті ще з 2014 року, тому що мій чоловік, який на той час був моїм нареченим, вже тоді захищав наші кордони. Так само мій тато є ветераном, учасником АТО. Ми волонтерили весь цей час. Моє світосприйняття більш поглибилося. Стало все на свої місця, тому що інші люди почали більше цікавитися ідеями сучасного державотворення, якою має бути наша незалежність та чому вона має бути.
Але, власне те що відчувається зараз більше – це те, що я стала почуватися більш вільно. Якщо раніше у мене було вузьке коло спілкування, в тому плані, що люди цього кола так само цікавилися процесами в державі та війною, то тепер це коло збільшилося. Більше громадян почали цікавитися цими речами, щоправда, було б дивно якби цього не сталося. Тому зараз стало вільніше дихати, якщо говорити умовними зворотами. Відчувається те єднання, якого не було з 2014 року. Тому в цьому контексті помітні зміни.
6 чи 19 грудня?
– Перейдімо до основної теми нашої розмови. Спершу розкажіть, яку дата для святкування дня Святого Миколая ви обрали: 6 чи 19 грудня і чому?
– Цього року наша родина святкувала Святого Миколая 6 грудня. Я не скажу, що це рішення було для нас простим, тому що до цього, зрозуміло, все життя ми святкували 19 грудня. Але особисто я свідомо прийняла це рішення. Це було нелегко, бо сила звички дуже міцна річ, яку важко порушити. Просто в один момент я собі сказала, що треба це зробити – умовно один раз себе пересилити і далі буде легше. І, чесно кажучи, коли прийшло це усвідомлення, якось автоматично перемкнулося, що це нормально, гармонійно і природно святкувати День Миколая 6 грудня.
Чому я для себе вирішила змінити цю звичку? Бо я не хочу, щоб через 5-10 років моя дитина і моя найменша сестричка Соломія, яка зараз в першому класі, знову зіткнулися з цією напастю, цим всесвітнім злом і, оскільки ми зараз, витрачали та жертвували свої життя, щоб перемогти російське зло.
Потім згадалися усі ті жертви серед цивільного населення, серед діток, які загинули через росіян… Потім згадалися друзі нашої родини, які загинули… І ви знаєте все стало на свої місця. Стало зрозуміло, що ми маємо забути і від'єднати від себе все російське. Все, включаючи релігію. А якщо говорити не з релігійної точки зору, а з традиційної – повернутися до свого. Це якби у нас не було своїх традицій, то можна було б говорити: "Нехай все лишається" і шукати інші шляхи. Але в нас є свої традиції! Якщо просто прочитати нашу історію, навіть без поглиблень, все стає на свої місця. Ми споконвіку святкували Різдво 25 грудня, а Миколая – 6 грудня. Просто одна навіжена імперія захотіла нас захопити і тепер ми пожинаємо ці плоди. Тому для мене логічно, що ми маємо повернутися до свого.
– Загалом як у вашій родині святкують день Святого Миколая?
– Класично, як і більшість українських родин. Це, перш за все подарунки для дітей. Можливо мені та моїй родині було трохи легше прийняти рішення святкували день Миколая 6 грудня, тому що ми не настільки релігійними в контексті церкви. Звичайно, що Бог з нами, молитва з нами – це однозначно. Але не церква, якщо сказати дуже грубо. Це також вплинуло на прийняття рішення.
Як ми святкуємо – це звичайно подарунки. До народження моєї сестрички і доньки, ми могли просто один одному щось дарувати, робити маленькі сюрпризи, класти подарунки під подушку. А коли народилася сестричка – День Миколая почав містити у собі всю ту святість, всі ті гарні риси, які початково закладені у свято Святого Чудотворця.
– Як сприйняла зміну дати ваша маленька сестричка?
– Соломія сприйняла це з великим розумінням. Якось у нас не було великих питань: "Чому 6 чи чому 19 грудня?" Можливо через її вік вона не дуже розумілася у тих датах, а просто знала, що є Святий Миколай. А можливо через те, що ми багато обговорювали між собою і вона це все чула та задавала питання. Ми їй пояснили так, як є: це російська культура, а в нас є інша культура, росія – ворог, росія – загарбник, росія – вбивця. Все просто. А так як Соломія завжди бере участь у всіх наших дорослих розмовах, в принципі для неї це не була якась несподіванка, тому й не виникло непорозумінь.
– Хто приносить малечі у вашій родині подарунки на свята – Дід Мороз чи Святий Миколай? Чому?
– Діткам в нашій родині подарунки приносить лише Святий Миколай. Так було і раніше. З 2014 року в нашій родині відмовилися від Діда Мороза зі зрозумілих на те причин, а саме небажання мати нічого спільного з російською культурою. Особисто для мене Дід Мороз – це якась порожня і аморфна особа, яка немає нічого ціннісного, живого і справжнього. Цей образ взявся нізвідки, адже пращуром Діда Мороза є язичницький бог наших прапредків слов'ян. Цей бог був взятий "совєтами" для образу Діда Мороза, тому контексту святості чи чудотворності він для мене не містить. І от, власне, коли у 2016 році народилася моя найменша сестра Соломія, ми вирішили їй не прищеплювати цього образу. Тож вона ніколи не отримувала на Новий рік подарунків від Діда Мороза – у нас в сім'ї був лише Святий Миколай.
– Чи говорите ви щось своїй однорічній донечці про Святого Миколая, прищеплюючи їй нові українські традиції відзначення новорічно-різдвяних свят?
– Власне, зараз, коли у мене є дитина, я теж прищеплюю їй лише цю традицію – Святого Миколая. Їй теж цього року 6 грудня Миколайчик приніс подаруночки. Я їй придбала книжку про Святого Миколая і вона просить її читати.
Хто такий Святий Миколай?
– Особисто у вас були складнощі з тим, щоб "замінити" Діда Мороза Святим Миколаєм?
– Труднощів "замінити" Діда Мороза Святим Миколаєм у нас не було. Єдиною складністю було пояснити поняття "Святий Миколай", "Дід Мороз" і "Санта Клаус" – останній є дуже поширеним в світі, часто згадується на телебаченні, в інтернеті, він фігурує в мультиках та іграшках. Але і це було просто пояснити, варто лише відкрити першу статтю в гуглі, щоб це зрозуміти. Санта Клаус – це дорівнює Святий Миколай, просто його ім'я так звучить англійською мовою. В перекладі "Санта" – це святий, а "Клаус" в інтерпретації це Миколай. Все простіше, ніж може бути. Єдина відмінність від нашого Святого Миколая в тому, що в тих країнах, де він фігурує, він приходить з подарунками не 6 чи 19 грудня, а на Різдво.
– Чи можете ви порадити, як пояснити дитині, куди дівся Дід Мороз?
– Коли Соломія пішла до дитячого садочку – там з'явився Дід Мороз. І в якийсь момент вона почала плутати ці поняття Святий Миколай – Дід Мороз. Дитині складно пояснити у 4-5 років, що це таке, тому ми просто спокійно її виправляли, що Дід Мороз приходить до росіян, а в нас Святий Миколай. А цього року вона вже першокласниця і чітко все зрозуміла. Вона навіть задала декілька додаткових запитань, щоб чітко все зрозуміти.
Знову ж таки – це відверта розмова з дитиною, що Дід Мороз – це російська культура, Святий Миколай – це українська культура, а Санта Клаус – це те ж саме, що і Святий Миколай. Від Діда Мороза ми відмовляємося, він до нас не приходить, тому що він приходить до російських дітей і його придумали "совєти". Звичайно дитина запитує, хто такі "совєти" і ми пояснюємо, що це ті ж самі росіяни, які прийшли загарбати українську землю. Не хочу вдаватися до історії, бо всі її знають і без мене, але я хочу донести одну-єдину думку – відверта розмова з дитиною набагато краща, ніж придумувати якісь образи. Так, дитина не зрозуміє з одного разу, але дітям завжди треба повторювати декілька разів та вести розмову, щоб вона зрозуміла будь-який процес.
Це наш досвід. Тим часом наші родичі для своїх дітей сказали, що Діда Мороза збило ППО, тому що він був росіянином і летів з боку росії. Таку версію я чула від багатьох батьків і навіть діткам в садочку так якось пояснювали. Як на мене – це крута інтерпретація, тому що діти зараз дуже прогресивні і часто розуміють більше, ніж дорослі. Вони спілкуються між собою, бачать тренди в соцмережах та актуальні теми. Я чула лише позитивні відгуки від батьків і дітей, які сприйняли цю інформацію через контекст сучасних подій. Також можна додати ще варіант, що Діда Мороза зіб'є ППО, якщо він прийде, бо він несе загарбницьку культуру в тому числі. Це дуже класне пояснення для доросліших дітей.
– Чи розповідаєте дітям про Святого Миколая і що саме?
– Про Святого Миколая ми розповідаємо, що це реальна персона. Був такий дідусь Миколай – Ніколас, який присвятив своє життя допомозі дітям, перш за все тим, які потребували підтримки. За життя він дарував дітям подарунки, а після його смерті Бог його зробив святим і тепер він кожного року приносить слухняним діткам подарунки. Говоримо, що бешкетникам може принести різочку. Це факти з історії приправлені дрібкою дива. Соломія цього року у нас запитала чи справді існує Святий Миколай і ми їй відповіли, що якщо вірити, то Святий Миколай обов'язково прийде і принесе подарунки. Часом дорослі допомагають Святому Миколаю здійснити чудо. Після цього Соломія відповіла, що вона дуже-дуже вірить і Миколайчик приніс їй та Устинці подарунки.
Коли святкувати Різдво і Новий Рік?
– Якого числа ваша родина зазвичай святкувала Різдво та чи змінилася дата зараз?
– Святкування ми перенесли на 25 грудня. Це не новинка для нас, бо одна з моїх бабусь є католичкою і ми завжди святкували два Різдва: 25 грудня і 7 січня. Цього року ми святкуватимемо лише 25 грудня. Зрозуміло, що якщо хтось запросить нас на Різдво 7 січня, ми будемо святкувати разом з ними та привітаємо їх. Адже якщо це важливо для них, то ми їх підтримаємо. Але для себе ми вирішили, що це буде 25 грудня в унісон з усім світом. Знову ж таки для того, щоб забути про все російське, позбутися раз і назавжди, викорінити це зло з нашої землі та наших сімей аби те, що зараз робить український народ – не було дарма. Якщо ми зараз цього не позбудемось – це питання декількох років і росія вирішить, що знову може нас захопити "за три дні".
– Як ви пояснили це малечі з вашої сім'ї?
– Ми пояснюємо дітям, що не хочемо мати з росією нічого спільного через їхні дії. На жаль, ми живемо в такий час і якщо наші діти, нове покоління, не зрозуміє хто прямий ворог, то навіщо наша боротьба? Ми не можемо й далі толерувати російській культурі. Це моя суб'єктивна думка через призму мого життя і участі у цій війні моєї родини. Ми вирішили бути чесними з дітьми до кінця.
– Які листи пишуть або ж загадують бажання діти на цьогорічні свята?
– Це наша гарна традиція писати листи Святому Миколаю. Соломія писала лист і, як у кожного дорослого та дитини в нашій країні, першим її бажанням був мир в Україні. Соломія знає, що мій чоловік Тимур зараз на війні. Вона його дуже любить, бо виросла поряд з нами. Тому сестричка загадала, щоб Тіма був дома, щоб росіяни не хотіли знищити нашу домівку, щоб ми перемогли.
Родина Катерини пише листа Миколаю
"Таємний Санта" в Новий Рік
– Як цьогоріч ваша родина святкуватиме Новий рік?
– На Новий рік ми граємо в "Таємного Санту". Ця традиція виникла, коли підросла Соломія і почала запитувати хто такий Святий Миколай, а хто такий Дід Мороз. Тому ми почали грати в цю гру, щоб створити новорічне диво аби був обмін подарунками. Це класна гра на зближення, вона азартна. Десь за місяць ми витягаємо папірці з іменами – хто кому робитиме подарунок. До речі, це дуже класно з точки зору економності, тому що, по суті, ти даруєш гарний подарунок комусь одному, а не всім членам родини.
31 грудня ввечері ми обмінюємося подарунками. Зазвичай це дуже класні подарунки, адже кожен хоче підібрати щось максимально корисне та цікаве для тієї людини, яка їй дісталася. Це створює настрій, відчуття свята і новорічне диво.
Цього року я поділилася нашим досвідом гри в "Таємного Санту" на Новий рік у соцмережах і отримала вдячні відгуки за гарну ідею. Багато людей вирішило теж відмовитися від Діда Мороза і радянської моделі святкування.
Соломійка пише листа Святому Миколаю
– Поясніть чому ви вважаєте, що дітям потрібно влаштувати свято, всупереч війні?
– Звичайно, що цьогоріч відчуття свята майже немає. Я не вважаю, що потрібно закрити очі на війну і влаштувати свято, тому його хочуть дітки тощо. Нам кожну секунду потрібно пам'ятати, що в країні йде війна, забагато людей вже загинуло, аби ігнорувати цей факт. Але ялинка в нашій родині все одно буде. Ми з Соломією та Устиною її прикрасимо, тому, що ми не можемо забрати останні залишки життя у наших дітей та й у самих себе. Мій чоловік точно не був би проти, якби ми встановили ялинку, бо розуміє, що ми маємо продовжуватися жити заради себе і України. Якщо, не забуваючи про війну, такі маленькі радощі як ялинка додадуть цієї нормальності, то чому б і ні?
Я знаю людей, які відмовилися встановлювати ялинку і це їх особистий маніфест – так вони проживають війну. Це добре і нормально, це заслуговує на повагу. Але ми вирішили, що у нас є діти і ми хочемо цієї ялинки. Природно, що пишних святкувань не буде, оскільки немає настрою. Але ніхто не забороняє зібратися з друзями та випити по келиху шампанського. Потрібно все робити з внутрішньою гармонією, балансом та відчуттям, що якщо ти хочеш свята – прикрась ялинку, але подумай про інших і не вмикай голосно музику, бо десь по сусідству може бути людина, яка три дні чекає дзвінка від свого коханого з фронту.
Якщо ж ти не хочеш святкувати, ти не хочеш ніяких ялинок, мандаринок і вогників, то не нав'язуй свою думку іншим. Можливо по сусідству є сім'я, в якій хтось загинув на війні, і вони намагаються з останніх сил зробити для себе мінімальне свято з ялинкою аби не з'їхати з глузду.
Хочу наголосити, що це моя суб'єктивна думка і власне сприйняття цієї ситуації. Я не можу гарантувати, що мої думки будуть толеровані членами моєї родини, тому що кожен з нас є окремою особистістю зі своїми думками та баченням ситуації.
