На початку повномасштабного вторгнення в лютому прикордонна Житомирська область однією з перших прийняла на себе удари ворога — з боку сусідньої Білорусі. Десятки тисяч мешканців тоді покинули регіон до кращих часів. Але згодом, ситуація певною мірою стабілізувалася, особливо після того, як російські війська вимушені були тікати з-під Києва та столичної області. Залишили вони і Житомирщину, де до того встигли окопатися у кількох селах. Втім, близькість до столиці, до якої прикута особлива увага агресора, та білоруського кордону і зараз не дає місцевій владі розслабитися.
В інтерв’ю "Главкому" начальник Житомирської обласної військової адміністрації Віталій Бунечко розповідає, чим Житомирщина зустрічатиме ймовірну повторну навалу з боку Білорусі.
"Слід віддати належне — усі активно включилися в захист Житомирщини, стали пліч-о-пліч і допомагають хто чим може. Ніхто не втік, всі залишилися на місці. Коли на рубежах області велися бойові дії, ворог йшов з боку Білорусі, всі згуртувалися і ніхто не здригнувся, хоча страшно було. Я закликав всі політичні прапорці на час війни поставити в куточки, хоча, бачу, зараз знову починається млява політична метушня, — каже Віталій Бунечко.
Я зі свого боку все від себе залежне зроблю, аби захистити північ країни, щоб цей вусатий тарган не надумав на нас піти. Одразу кажу: якщо вони задумають наземну операцію через Житомирщину, тут їх очікує справжнє пекло, враховуючи ті сили та засоби, які ми підготували і далі готуємо. Ми робимо все, причому показово масовано, аби вони бачили, що їх чекає, і всіляке бажання наступати зникло. Білоруси, які живуть в прикордонних з нашою областях, зовсім не хочуть жодної війни. Вони розуміють, що першими від цього постраждають, коли через їхні села підуть військові. Але, звісно, від людей, що живуть на білоруському Поліссі, мало що залежить.
Разом з тим я підписав листи на своїх колег з Тернополя, Хмельницького, Вінниці з проханням у випадку можливої агресії з боку Білорусі підготувати місця для евакуації наших громадян. Ми це робимо превентивно, бо під час першої хвилі, коли Житомирщина була фактично на лінії розмежування фронту, з області виїхало близько 180 тис. людей, з яких 150 тис. повернулися зараз додому. Завдяки нашим військовим та розвідці, ми дуже уважно спостерігаємо за тим, які події відбуваються у Білорусі. Поки прямої загрози від наших північних сусідів немає, але треба бути готовими до будь-якого розвитку подій. Все це ми вже проходили, тому заздалегідь готуємося до різних моментів".
