В Україні, як і в інших пострадянських країнах, життя людини визначено наперед: дитина йде до дитячого садочку, потім до школи, одразу вступає до університету, а після того йде працювати аж до пенсії. Дуже рідко вдається вирватися з такого ланцюжка. Батьки хочуть бути впевненими за майбутнє своїх дітей, але часто не залишають їм вибору, вирішуючи, не тільки в якій школі ті будуть навчатися, а в якому ВНЗ вчитися. Результатом чого стає те, що за даними дослідження, які проводила компанія The Point, лише 42% українців працюють за отриманою спеціальністю.
Натомість закордоном поширена практика відома Gap Year.
Головна мета – зупинитись та усвідомити, чи у правильному напрямку ви рухаєтесь, відпочити розумово та набратися натхнення.
Gap year є дуже популярною та поширеною практикою в США та багатьох країнах Європи. Там молодь бере цей рік свідомо, готується до нього, вибирає волонтерства за кордоном, курси підготовки.
В Україні ж до останнього часу не існувало й самого явища. Для багатьох такий пропуск року, особливо після школи, є неможливим через тиск з боку батьків і загальне несприйняття.
Тепер можливість взяти gap year з’явилася і в української молоді, тому що вже вісім років в Україні існує Українська академія лідерства.
Українська академія лідерства – освітня програма для випускників шкіл віком 16–20 років. Упродовж 10 місяців студенти навчаються 6 днів на тиждень, та проживають в кампусах. Це можливість для підлітків після школи не поспішати у класичний ВНЗ, а знайти себе: подорожувати, розвиватися, знайомитися з лідерами та спробувати втілити свої ідеї. А головне – навчитися робити важливий вибір усвідомлено.
"Я працюю в освіті понад 20 років, пройшов шлях від бакалавра – до доктора філософії на Заході. І розумію, що вступати в університет у 17 зарано, – розповідає випускник Кембриджу та викладач Академії Михайло Винницький. – Вища освіта – це освіта для дорослих, а до повноліття більшість молоді просто до неї не готова. Саме тому у світі звичною практикою є "gap year".
Мене звати Єлизавета, я зі Звягеля і я цьогорічна студентка Академії. Хочу поділитися своєю історією, чому минулого року обрала УАЛ та які переваги, такого типу, неформальної освіти в Україні.
Рішення вступати в академію я прийняла ще два роки тому, а на початку 2022 року вже заповнила анкету на вступ і почала свій шлях у відборі, який мав три етапи.
І етап – це формат анкети з найпростішими запитаннями про досвід та мотивацію.
ІІ етап складається з фізичного тренування. В мене було 10 днів, 6 з яких я мала виконувати певний перелік тренувань, а саме біг, відтискання та вправу на прес.
ІІІ етап – групова дискусія. Мене, разом з іншими десятьма абітурієнтами, чекала зустріч в зумі, де нам дали тему для обговорення. За 20 хвилин ми мали дійти до спільної ідеї та презентувати її.
ІV етап – персональна розмова з ментором. Це також була онлайн-зустріч. Розмова відбувається у форматі питання-відповідь, де ментор розглядає твої вподобання, рівень розвитку, мотивацію бути студентом та багато інших критеріїв і таким чином знайомиться з тобою.
Найчастіше виникають думки, що це втрата одного року, а так би вже вчилася в університеті? Але чи ти дійсно втрачаєте рік, чи навпаки, здобуваєш? Я як студентка Академії сміливо хочу запевнити тих, хто сумнівається – це великий здобуток, бо рік присвячений виключно тобі, твоїм викликам та прийняттям. Це ніби будувати фундамент для справжнього життя, яке завжди вимагає більшого. Тому тут можу сказати, що 10 місяців в Академії – це чудова можливість запитати себе перед вступом: "А що я хочу?" та в майбутньому зробити виважений вибір професії у якій ти готовий стати найкращим.
Автор: Єлизавета Зандер
