Наприкінці минулого року Макс Кідрук випустив книгу "Колонія. Нові темні віки". Сьогодні, 15 березня, він анонсував розклад туру презентації. У переліку є й наше місто. Презентація відбудеться 13 травня у Палаці культури ім. Лесі Українки в Idea Hub (вхід вільний).
"Друзі, ось розклад першої частини туру. Нагадую, що всі заходи благодійні. За отриманий із квитків та мерчу прибуток ми з Волонтерський штаб АНГАР купуватимемо дрони для підрозділів Сил оборони на передовій", - пише письменник.
Макс Кідрук — український письменник, радіоведучий і популяризатор науки. Автор проєкту "Теорія неймовірності" на Українському радіо, книжок "Де немає Бога", "Не озирайся і мовчи", "Зазирни у мої сни", а також низки тревелогів. Твори перекладено польською, німецькою, чеською та угорською мовами.
Що це за книга і чому варто прийти на презентацію
На сайті видавництва Бородатий Тамарин, що випустило книгу, оприлюднили анотацію: "
2141 рік.
Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати, що він таке і чи пов’язана його поява з нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети.
Чисельність населення марсіанських Колоній перевищує сто тисяч мешканців, і третина з них — народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукомісткій економіці Марса і змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ці зміни ставлять під загрозу саме існування Колоній.
"Колонія" — перша книга з фантастичного циклу «Нові Темні Віки» про світ у ХХІІ столітті. Це історія про те, що людина, попри всі її досягнення, не змінюється, й ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок".
Книга досить об'ємна і цікава, судячи з відгуків людей, які її прочитали. Уривок роману можна прочитати тут.
Сам автор пише:"Якщо цей роман і стане бестселером, то не завдяки чомусь, а радше всупереч усьому. Все проти нього: обсяг, стан ринку, війна врешті-решт. І найважливіше — я все частіше замислююся про те, що час епопей на кшталт Мартінової "Пісні льоду й полум’я" минув. У світі, що пришвидшується запаморочливими темпами, 900-сторінковим сагам, які я так люблю, схоже, не місце.
Я розумів це задовго до того, як почав працювати над "Новими Темними Віками". І все ж свідомо робив їх великими. Одна з причин цього в тім, що я вірю у — хай як пафосно це прозвучить — силу хорошої історії.
Я читав "Бог його батьків" Джека Лондона чверть століття тóму й досі пам’ятаю останні слова Гея Стокарда. (— Ви віруєте в бога? — Так. У бога моїх батьків…). Я досі пам’ятаю смерть Кетрін Барклі з "Прощавай, зброє!" та отой щемливий "зелений вогник" наприкінці "Великого Ґетсбі", попри те, що брав ці книги до рук бозна-коли. Й от у чому річ. Я пам’ятаю, коли їх читав, але не пригадую нічого про себе у цей час. Яким я був, чим переймався, чого прагнув.
Розумієте?
Вигадана історія сформувала в моєму мозку ланцюжки, які виявилися тривкішими за мої власні спогади. Вигадана історія лишила глибший відбиток, ніж реальність. І томý, якщо за десять років хоча би хтось із вас, повертаючись думками до цієї зими, замість повітряних тривог, ракетних ударів і загрози повного блекауту пригадає заколот у Колоніях у Сімудських долинах, я вважатиму, що все це не марно.
Так, можливо, "Новим Темним Вікам" не місце у світі, де допис на сторінку — це вже лонґрід, але це все ще хороша історія.
Принаймні мені дуже хочеться в це вірити".
Нагадаємо, що Кідрук в нашому місті не вперше. Він вже декілька разів приїздив до Звягеля із презентаціями.
Ми радимо вам прийти і послухати письменника, адже його презентації мегацікаві.
