З великим інтересом слідкую за повідомленнями про утворення провалля біля будинку №3 на площі Лесі Українки та розкопками підземної споруди в ньому. Хотів би висловити свої думки щодо цього.
Відомо, що до середини 1960-х років на цьому місці була велика базарна площа. Наприкінці XVIII століття по краях цієї площі стояли головні храми (церква Преображення Господня, костьол Воздвиження Чесного Хреста і Велика синагога), а в центрі – ратуша. Неподалік від ратуші зосереджувалися житлові й торговельні будинки, переважна більшість яких належала євреям. Станом на 1798 рік у місті нараховувалося 343 будинки, з яких лише 3 були мурованими. Через часті пожежі та низьку якість будівництва дерев’яні оселі зносили, а на їхньому місці споруджували нові. Прокладання через Новоград-Волинський у 1852 році Києво-Брестського шосе та спорудження на початку 1860-х мосту через Случ сприяло економічному піднесенню міста. Зростають доходи торговців, які споруджують нові муровані будинки на базарній площі. У Державному архіві Житомирської області зберігається справа 1897 року про задаток міщанином Ароном Кіршоном нерухомого майна дворянину Йосипу Кучинському. Садиба А. Кіршона знаходилася на розі Торгової площі та Шкільної вулиці. На ній стояв кам’яний двоповерховий будинок з лавками, амбарами і погребами. Цей будинок Арон Кіршон отримав від свого батька Зельмана Кіршона за духовним заповітом 1859 року. Рогу Торгової площі та Шкільної вулиці відповідає нині ріг площі Лесі Українки та вул. Шолом-Алейхема. Саме на цьому місці розкопали муровану підземну споруду. Швидше за все, остання являє собою рештки погребів згаданого вище будинку Кіршона. В архівних документах 1920-х років цей будинок більше не згадується. Це означає, що він зник у полум’ї катастрофічної пожежі 1919 року. На цьому місці в 1920-х роках зведено одноповерховий будинок із житловими й торговельними приміщеннями. Його видно на світлині, знятій близько 1970 року.
Розкопана нещодавно підземна споруда є своєрідним привітом із минулого нинішньому поколінню. Буде шкода, якщо її повністю засиплють. Бажано було б залишити фрагмент під прозорим покриттям для споглядання, а поруч встановити стенд з інформацією про історію колишньої базарної площі.
Деякі історичні джерела свідчать про наявність підземель стародавнього Звягеля в районі фортеці та старої базарної площі:
під зниклим собором (район скульптурної композиції "Лукаш і Мавка";
під зниклим будинком причту (північно-східна частина фортеці);
поблизу зниклої дзвіниці костелу (трохи спереду від тієї частини міського Палацу культури, яке займає бібліотека ім. Ю. Ковальського);
під зниклим будинком повітового казначейства (між будинками №11 на площі Лесі Українки та №5 у пров. Шевченка);
під зниклою ратушею (трохи позаду від пам'ятника Лесі Українці).
Про це я детальніше писав у статті "Шукачі скарбів, або Таємниці звягельських підземель" (газ. "Звягель", №45 від 9 листопада 2012 р.). Перш ніж починати археологічні розкопки цих місць, доцільно було б обстежити їх георадарами.
Леонід Коган, краєзнавець
