Певно, мешканці Звягельського району багато разів помічали, як студенти на ринку чи в центрі Звягеля виступають з благодійним мініконцертом. Молоді, талановиті, натхненні, вони збирають гроші для Збройних сил України та на згадку по собі залишають відчуття наповненості від дивовижного звучання українських пісень. Ми багато разів бачили на районних, міських заходах ці обличчя, але були дуже приємно здивовані, коли дізнались, хто ж їх навчає.
Знайомтесь, надзвичайно талановитий, добрий та щирий Олександр Морозов – учитель музичного мистецтва та мистецтва Брониківської громади з величезним досвідом, а нині ще й культорганізатор у Новоград-Волинському політехнічному фаховому коледжі.
Повномасштабне вторгнення відкрило багатьох людей зовсім по-новому. Багато й до того хороших людей, які ніколи не були байдужі до чужого горя, стали вражати своєю наполегливістю та стійкістю. Ми всі об’єднувались, переживали, плакали й намагались робити все для Перемоги. Але найбільше надихають молодь і діти, які не хочуть бути осторонь, а прагнуть виборювати Перемогу, кожен по-своєму, але щосили. Молоддю нашої країни дійсно можемо пишатись, саме вона творить історію та в найважливіші часи підіймається і йде відстоювати свої права. Однак дуже часто їй потрібна підтримка, організатор, друг, і ось про нього ми вам розкажемо. Повірте, слово "друг" – це абсолютно не перебільшення для цієї людини. Для своїх учнів та студентів Олександр Морозов завжди стає товаришем, авторитетним, але товаришем. Його ні в якому разі не хочеться підвести, хочеться лишень ще більше працювати та досягати нових вершин. Щоб зрозуміти наскільки його люблять студенти, варто лише поспостерігати за їхнім спілкуванням. Ось саме такі люди й стають прикладом, саме на таких і хочеться рівнятись.
Близько семи років Олександр Морозов працює у тоді ще технікумі на пів ставки культорганізатором, це ніби гурткова робота з обдарованою молоддю: віднайти, розкрити та показати всім ті таланти, які тут навчаються. Познайомилася з Олександром Анатолійовичем викладачка того ж таки технікуму Оксана Кудрявцева, поговорили – і він почав працювати у НВПЕТ, а нині НВПФК.
"Коли я прийшов, тут навчалися діти, які співали, але виникла проблема у їхньому спрямуванні, вони не були згуртованими. І рік за роком ми перейшли від занять в аудиторії до актової зали, а потім вже і в студію. Потрохи розвивалась їхня майстерність та і вони самі. Навчання це ж не найголовніше, є дозвілля, яке студенти теж прагнуть проводити з користю, а скільки талантів було не розкрито в школі. І самі діти хотіли саме так проводити час – розвиватись. Їх ніхто не змушує приходити на ці гуртки, потрібне тільки бажання. Навіть діти, які випускаються, не припиняють спілкуватись, деякі й досі беруть участь у заходах", – каже вчитель.
Олександр Морозов – справжній ентузіаст музики, і він завжди намагається передати свою любов до неї учням. Вірить, що музика може змінити життя людей і вважає, що вона може допомогти дітям розвинути свої творчі здібності, підвищити самооцінку та просто зробити їх щасливішими.
Спершу знадобився рік, щоб підготувати програму. З нею і почали виходити за межі коледжу та до повномасштабного вторгнення влаштовували в межах міста круті заходи, такі як "Містер та Місіс", День студента та багато інших.
Діти випускаються, і щоразу викладачу шкода втрачати таланти, але натомість приходять нові, долучаються першокурсники, і цей потік постійно росте і шліфується їхня майстерність.
Зараз мають багато благодійних виступів, у громади їдуть за домовленістю, коли представники самоврядування допомагають з транспортом. Мають навіть спільні концерти з іншими коледжами Житомирщини: одного разу їздили в область і там не залишили байдужими житомирян. На тому концерті виступали ще три навчальні заклади – це був ярмарок, де вихованці Олександра показали дуже гарний результат.
"24 лютого стало справжнім шоком. Ми були тут, у коледжі, разом із дітьми хвилювались, що буде далі. Усі думали: залишатись тут чи їхати. Я знав, що нікуди не поїду, деякі діти поїхали. Ми як могли волонтерили, збирались і разом в штабі працювали. У підвалі, зверху в приміщенні чи де доводилось, але ми робили все можливе: окопні свічки, маскувальні сітки, готували їжу та розвозили її військовим і ще багато іншого", – пригадує музикант.
Благодійні виступи почались разом із повномасштабним вторгненням, а точніше, коли відновили дистанційне навчання. Ідея виникла в Оксани Кудрявцевої, а діти одразу погодились, та вони загалом ніколи не відмовляються від роботи на благо Перемоги. Вони почали давати концерти, заробляли абсолютно різні суми, найбільша була близько 50 тисяч. Фінанси упорядковує Оксана Миколаївна, вона добре з цим обізнана, знає потреби, має свою команду.
"Почалось все з того, що Оксана Миколаївна почала їздити до хлопців у 30 ОМБр, налагодила з ними зв’язок та прагнула щоразу все більше допомагати. Перед її поїздками ми відпрацьовували концерти та збирали кошти на потреби хлопців. Спершу багато виступали на ринку, потім він почав тиснути в плечі і ми зрозуміли, що нам недостатньо просто пісень, почали створювати так звані шоу зі світловою й танцювальною підтримкою. Залучали ще більше студентів, а з боку технікуму завжди була колосальна підтримка. Саме тому щороку ми ростемо і підіймаємо планку щоразу якнайвище".
З постановкою хореографічних номерів допомагає випускниця коледжу, яка любить танці, проте не займається цим професійно, теж чисто з благодійною метою. Отак і зібралась команда однодумців, в яких одна на всіх мета – Перемога.
Окрім того, що ці діти з унікальними голосами, надзвичайно сильні та потужні, вони ще й дуже люблять свою країну.
"Я пишаюсь дітьми, вони варті кожної хвилини мого часу, вони українці, в яких загострилось відчуття української ідентичності, я їх обожнюю і бажаю їм тільки найкращого майбутнього. Зараз бачу, як видихались люди, важко вигадати проєкт, за який би можна було отримати багато донатів, а от діти взагалі не втомились, вони готові з тим же запалом працювати і робити максимум для майбутнього, нашого з вами майбутнього. І спостерігати за цим, допомагати, надихати є найбільшим задоволенням", – говорить вчитель.
Олександр Анатолійович за свій великий досвід вчителювання, а це 26 років, працював у багатьох школах району, має багато випускників, а відповідно і друзів. Усі з теплом відгукуються про нього. За цей час мав багато здібних учнів, з якими хотілось працювати професійніше, ніж це дозволяла шкільна програма та і приміщення. Тому років десь 15 тому вчитель загорівся бажанням відкрити свою студію, місце для професійного росту учнів. Цю ідею став обговорювати якраз перед повномасштабною війною, має друга, який поділяє всі його прагнення. Проте до війни втілити ідею не вдалось, а вже під час – студія стала працювати, проте дещо інакше. Зараз це не просто студія, це укриття, місце для натхнення, розвитку та, звісно ж, запису композицій.
"Студія розміщена в підвальному приміщенні технікуму, тому для студентів слугує навіть укриттям. Устаткування купували на двох з компаньйоном Сергієм Гаврилюком. Мета: творчий осередок розвитку юнацтва міста. Зараз ми працюємо за донати, проводимо записи, створюємо контент, тренуємось та проводимо своє дозвілля з користю. Нині я радий, що все склалось саме так, що приміщення ми знайшли саме в цьому місці, адже тут і безпечно, і по-творчому затишно. Я спостерігаю за тим, як розвиваються мої діти, і радий, що маю змогу допомогти їм у цьому. Вони активні, незалежні, повні сил на нові звершення, і це так круто".
Головне правило в студії та і в самого вчителя: ще з 2014 року репертуар може бути будь-яким, окрім російського, і це не порушується. Нині мають дуже багато готового матеріалу, десь на 3-4 години безперервних виступів вистачить. Поступово в те, що вже є, вкраплюються нові номери, постановки, і як результат виходить такий своєрідний перформанс. З історією, болем, згадками та гордістю за наших військових, за всю Україну, яка відчайдушно б’ється.
Олександр Морозов – учитель, який віддає своє серце дітям. Він вірить у їхні таланти і допомагає їм розвиватися. Під його керівництвом студенти політехнічного фахового коледжу створюють справжні шедеври, які окриляють. Це людина, яка змінює світ на краще. Він надихає молодь на творчість і патріотизм, а його діяльність є прикладом для наслідування.
Зверніть увагу на цю історію, на людину, яка з дитинства знала, що стане вчителем і присвятить своє життя музиці, дітям, та навіть не здогадувалась, що війна направить її здібності в благодійну сферу. Зверніть свою увагу на любов дітей до України, на їхнє бажання наближати Перемогу та наступного разу не проходьте повз. Підтримайте студентів, оцініть їхні старання та щирі голоси, і саме так ми змінимо нашу країну, змінимо себе.
Пресслужба РВА
