У світі, де музика є мовою душі, є імена, які звучать як мелодії надії і сили. Марія Обухова, юна звягелянка, співачка, є однією з таких особливих постатей. Це дівчина, для якої музика є не просто хобі, а цілим життям. Її історія – це подорож від мрій до реальності, від шкільних парт до великих сцен. Від ранніх років, проведених у музичній школі, потім у фольклорному ансамблі "Ордана", до пізніших виступів зі студією Верьовки – її шлях є прикладом непохитної відданості й любові до пісні.
Марія поділилася своїми роздумами щодо навчання, виступів і свого життя загалом.
Ранні роки та музичне виховання
Марія Обухова народилася у сім'ї, де музика завжди була частиною повсякденного життя. Змалечку її захоплювали мелодії та ритми, і вона почала відвідувати музичну школу вже у шестирічному віці. Тут вона познайомилася з народним співом, який відкрив для неї світ глибокої емоційності і культурної спадщини.
Я вдячна своїй вчительці сольфеджіо Оксані Гапончук, яка дала так багато знань. Це я відчула вже під час навчання у студії хору Верьовки. Також багато чого навчила Віра Матвійчук, яка і познайомила мене з народною піснею. Олені Івановій дякую за те, що навчила любити гру на фортепіано".
Коли почалась повномасштабна війна, дівчинка із родиною виїхала до Польщі і там вже хотіла вступати до професійного коледжу.
"Коли вже були готові всі документи для вступу, ми зрозуміли, що не хочемо жити в Польщі і повернулись додому. Влітку перед 11 класом мама побачила оголошення у Facebook, що будуть прослуховування для навчання у студії хору. Недовго думаючи, ми подали заявку. За кілька тижнів пройшли прослуховування і мене зарахували на навчання", – розповідає дівчина.
Виступи та розвиток
Навчання у вокально-хоровій студії при Національному заслуженому академічному українському народному хорі ім. Григорія Верьовки стало поворотним моментом у житті Марії. Цей досвід не тільки зміцнив її вокальні навички, але й допоміг розвинути витримку і впевненість у собі. Дівчина розповідає про емоційне піднесення, яке відчуває, стоячи на сцені та співаючи для людей.
"Коли мене зарахували до студії, потрібно було розв'язувати питання з навчанням. Адже тут вчать лише музичного мистецтва, не даючи базової освіти. Тому ми написали відповідні заяви і я перевелась на індивідуальне навчання", – каже Марія.
Поєднувати навчання виявилось дуже складно, адже практично до пізнього вечора дівчина має уроки у студії, а потім самостійно проходить навчальну програму, пише контрольні.
"Спочатку мені було дуже лячно, адже все моє життя залишилось у Звягелі – однокласники, друзі, родина. Я їхала у невідомість, яка дуже лякала. Кожен день навчання – це вихід із зони комфорту, адже я сором’язлива і в деяких моментах мені складно себе проявляти. Проте крок за кроком я долаю свої страхи і вчусь чогось нового, розвиваю голос і себе. Поруч із такими професіоналами, які нас вчать, по-іншому бути не може, – говорить дівчина. – Коли опускаються руки, я згадую свого старшого брата, який зараз воює з окупантами на сході. Згадую його оптимізм у будь-якій ситуації і розумію, що не маю права здаватися. Тому зі ще більшою силою починаю працювати".
Навчання у студії починається о 8:00 і закінчується о 17:00. За цей час студентів вокально-хорової студії при хорі ім. Григорія Верьовки вчать теорії музики, сценічного мистецтва історії фольклору, вокалу та гри на фортепіано.
У навчанні Марія Обухова знайшла свій шлях до самовираження через музику. Вона згадує: "Кожен день у школі був новим відкриттям. Я вчила не тільки ноти і мелодії, але й те, як музика може торкатися сердець".
Її перехід до студії Верьовки став кроком до глибшого розуміння мистецтва. "Студія для мене – це не просто хор, це велика родина, де кожен підтримує одне одного", – ділиться Марія.
За пів року дівчина встигла виступити на великому звітному концерті хору у Жовтневому палаці, на творчих вечорах в університеті ім. Драгоманова, на виїзних благодійних концертах в Ірпені, брала участь у передноворічній акції "Різдвяний трамвайчик".
Воєнні події в Україні глибоко вплинули на Марію, але вона знайшла в собі силу не тільки вистояти, але й допомагати іншим. Разом з батьками виготовляє окопні свічки, які відправляють на фронт українським захисникам. Дівчина вважає, що важливо підтримувати своїх героїв і допомагати їм боротися за свободу України.
Майбутнє і мрії
Дівчина мріє про велику сцену та міжнародне визнання. Головне для неї – це продовжувати робити те, що вона любить, і надихати інших своєю пристрастю до музики.
Ця історія не лише про музику, але й про зростання, самовдосконалення та відданість своїм мріям попри обставини. Марія Обухова є яскравим прикладом того, як талант, праця і віра у себе можуть вести до неймовірних висот і стати джерелом натхнення для інших.
Фото з архіву Марії ОБУХОВОЇ
