Президент України своїм указом 11 лютого призначив уродженця Звягеля генерал-лейтенанта Олександра Павлюка командувачем Сухопутних військ ЗСУ. На цій посаді він замінив генерала-полковника Олександра Сирського, який став Головнокомандувачем замість Валерія Залужного.
Олександр Павлюк — професійний військовий, який звільняв українські землі від російської окупації з початку війни ще 10 років тому. На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну командував обороною Києва. Українські воїни тоді змогли захистити столицю від ворога. Він ушанований найвищою державною нагородою — званням Героя України з врученням ордена "Золота зірка".
Раніше ми писали, що Кабмін 10 лютого звільнив першого заступника міністра оборони звягелянина Олександра Павлюка. Тепер же стало відомо, що це повʼязано з переходом Павлюка на посаду командувача Сухопутних військ ЗСУ.
Олександр Павлюк прокоментував своє призначення на нову посаду у своєму Телеграм-каналі. Він запевнив, що усвідомлює весь спектр задач, що стоять сьогодні перед підрозділами та всією структурою Сухопутних військ. А також пообіцяв використовувати набутий досвід для розвитку Сухопутних військ.
"Найбільша, найчисельніша частина славного Українського Війська, що бере на себе основний удар противника, несе найважчий тягар війни — честь служити пліч-о-пліч з вами, мужні воїни!" — зазначив Олександр Павлюк.
Біографія Олександра Павлюка
Народився Олександр Павлюк 20 серпня 1970 року в місті Звягель (колишній Новоград-Волинський). З дитинства він мріяв пов'язати своє життя з армією — і коли прийшов час обирати майбутню професію, не вагався з вибором, хоча своїм рішенням стати військовим шокував не лише друзів, а й батьків.
Уже у 1991 році майбутній генерал-лейтенант українського війська закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище. Через роки він продовжив навчання: отримав диплом Національного університету оборони імені Івана Черняховського.
Після випуску з танкового училища упродовж двох років Павлюк командував танковим взводом 47-ї гвардійської танкової дивізії у Німеччині. З 1993-го по 1997 рік був командиром танкової роти 30-ї окремої механізованої бригади. Далі були посади заступника начальника штабу танкового полку, командира танкового батальйону та заступника командира 30-ї бригади у рідному Новограді-Волинському вже у званні підполковника.
Саме перебуваючи на цій посаді, у 2006-2007 роках Павлюк вирушив як командир українського миротворчого контингенту в Косово. Українські миротворці тоді дислокувалися на Балканах на американській військовій базі. Як згадує сам Павлюк, українці у Косові виконували завдання на блокпостах, у населених пунктах, переважно тих, які межували із сербськими чи албанськими анклавами. Наші військові там підтримували порядок під час проведення виборів.
Далі були наступні кар'єрні сходинки: три роки керування штабом 30-ї ОМБр та п'ять, до 2015 року, — на посаді командира 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Саме командуючи "Королівською бригадою", вже з березня Павлюк брав участь у відбитті збройної агресії РФ проти України. Спершу — на північних кордонах Сумщини, де могло розпочатися вторгнення, за два місяці потому — на Донбасі, у межах вже оголошеної на той момент антитерористичної операції.
Під командуванням Павлюка 24-та ОМБр разом з іншими підрозділами звільняла Слов'янськ, Лиман, Краматорськ, Лисичанськ, Ямпіль та інші міста Донбасу.
У червні 2014 року підрозділи 24-ї бригади, а також 95-ї, 79-ї та 72-ї бригад ЗСУ утримували 240 км фронту вздовж українсько-російського кордону (Амвросіївка-Ізварине), звідки на початку серпня виходили з часткового оточення на кордоні під час Ізваринського прориву.
Саме воїни з очолюваної Павлюком 24-ї бригади 11 липня 2014 року зазнали важких втрат унаслідок ракетної атаки російських військ під Зеленопіллям: ті події стали однією з найтрагічніших сторінок першого року війни з РФ.
У лютому 2015 року Павлюк передав командування бригадою полковнику Анатолію Шевченку — та продовжив навчання у НУО імені Черняховського, не полишаючи головної справи свого життя: захисту України. 23 серпня 2015 року Олександру Павлюку указом президента було надано звання генерал-майора, звістку про це він отримав, перебуваючи на Донбасі.
Після закінчення навчання у березні 2017 року Павлюк став командувачем військ Оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних сил України й наступного року, 23 серпня, отримав звання генерал-лейтенанта.
Влітку 2020 року Павлюка призначили начальником підготовки Командування Сухопутних військ Збройних сил України.
З 28 липня 2021 до 15 березня 2022 року він обіймав посаду командувача Операції об'єднаних сил: керував обороною населених пунктів на сході України, ведучи тяжкі бої з переважаючими силами противника.
Далі ж Павлюку доручили захищати українську столицю, яку намагалися взяти в облогу російські війська. З 15 березня по 21 травня 2022 року військовий очолював Київську обласну військову адміністрацію, організовував оборону та забезпечення Києва. Коли небезпека відступила, Павлюка було призначено командувачем угруповання Сил і засобів оборони Києва.
4 березня 2022 року генерал-лейтенант був ушанований найвищою державною нагородою — званням Героя України з врученням ордена "Золота зірка". "За особисту мужність і героїзм, вагомий внесок у захист державного суверенітету й територіальної цілісності України постановляю присвоїти звання Герой України з врученням ордена "Золота зірка" Павлюку Олександру Олексійовичу — генерал-лейтенанту", — зазначено в указі глави держави.
Також Павлюк відзначений орденами Богдана Хмельницького II та III ступеня.
З травня 2022 до 21 лютого 2023 року був начальником штабу був заступником командувача Сухопутних військ ЗСУ. Тоді ж Павлюк обіймав посаду командувача Угруповання сил і засобів оборони Києва.
З 21 лютого 2023 року й донині Павлюк був першим заступником міністра оборони України.
