Колись одне з найбільших і потужних підприємств харчової промисловості нашого міста і району — Новоград-Волинський сиркомбінат. У лютому 1982 року була введена у дію його перша черга і випущена перша продукція — 20 тонн сухого знежиреного молока.
Історію підприємства з допомогою краєзнавців Віктора Ваховського, Леоніда Когана та Віталія Терещука опублікувала Звягельська бібліотека.
Будівництво підприємства розпочалось у 1979 році. Для цього було обрано північно-західну околицю Новограда-Волинського поблизу села Наталівка. Такому рішенню сприяло те, що сюди були прокладені зручні шляхи сполучення, поруч — місто, залізничний вузол, що спрощувало відправку готової продукції.
У грудні 1982 року весь колектив маслозаводу змінив свою виробничу прописку і перейшов у нові приміщення великого та сучасного підприємства. Було введено в експлуатацію цех заміни цільного молока, незабаром запрацювали приймально-апаратний цех, сир- та масло-переробні цехи. В 1983 році тут працювало майже 440 чоловік.
Із року в рік нарощувалися темпи виробництва. Вже у 80-90-ті роки щорічно вироблялося 2,5 тисячі тонн твердого сиру, 3400 тонн масла, 3600 тонн сухого знежиреного молока, 10000 тонн цільномолочної продукції, яка відзначалася високими якісними показниками. Так, сир "Пошехонський" у 1987 році зайняв друге місце серед споріднених підприємств за якістю. Виготовлявся він і розфасованим в пачках вагою 250 г, що було в ті роки не зовсім звичною справою..
В кризовий 2008 рік "Новоград-Волинський сиркомбінат", який в той час був дочірнім підприємством ВАТ "Житомирмолоко", через зменшення обсягів продукції виявився найменш завантаженим — подальша робота стала не вигідною, тому було прийнято рішення із 15 жовтня його зупинити. Наслідком зупинки підприємства стало звільнення 208 працівників. Поновлення роботи сиркомбінату очікувалося в березні наступного року, але ці терміни залежали від подальшої динаміки економічної ситуації в державі й районі…
На сьогодні (згідно з відкритими інтернет-джерелами) "Новоград-Волинський сиркомбінат" входить до групи компаній "Континіум", якій належать близько десяти молокопереробних підприємств, що виробляють продукцію під торговою маркою "Комо".
Так виглядає колишнє підприємство сьогодні.
При нагоди хотілося б згадати і про старий маслозавод — підприємство, яке мало свою славетну історію і було "батьком" вищезгаданого комбінату.
Трохи фактів:
В 1927 році в місті було збудовано механізований маслоробний завод.
Архівні документи розповідають, що розміщувався він на тепер уже колишній вулиці Леніна, 99 (сьогодні — вулиця Шевченка), поруч із теперішнім автовокзалом (див. схему розташування заводу в фото).
На той час, за сучасними мірками, завод швидше нагадував цех, ніж підприємство. Примітивна технологія вироблення продукції — важка, майже не механізована праця, сирість і волога — то все ознаки праці маслоробів у далекі 30-ті роки. Для передачі досвіду роботи в 1930 році сюди приїздили спеціалісти з Нової Зеландії.
Голод 1933 року та насильницька колективізація негативно вплинули на роботу маслозаводу, який деякий час не працював. У наступні роки підприємство потроху виходило з економічного занепаду — у 1935 році маслозавод посів друге місце в Україні за якістю продукції.
Після окупації міста у липні 1941 року завод продовжував працювати і щоб перешкодити виробленню продукції для німецької армії влітку 1943 року партизани його підірвали. Після звільнення міста у січні 1944 року, розпочалася післявоєнна відбудова – підприємство не тільки відновило випуск продукції, але і відкрито сирцех, а в 1946 році налагодило випуск господарського мила із відходів некорисних жирів.
Для кращої заготівлі молока були відкриті заводські приймальні пункти у Новограді-Волинському, Баранівці, Піщеві, Миколаївці, Городниці, Яруні. Найбільше молока надходило з міста (до 3,5 тисяч тонн на рік).
На заводі дбали про значне розширення асортименту продукції. Так, у звітах за 1948 рік зазначалося, що завод вже випускав 30 видів продукції: масло, сметану, морозиво, сир жирний, сир солодкий, сироватку, сир плавлений, сир із наповнювачами, кефір, знежирене молоко, бринзу та ін. Найбільш вагомим був випуск масла вершкового, морозива та сметани.
У 50-60 роки на підприємстві працювало близько ста працівників, а заготівлею молока займалося 104 осіб.
Варто відзначити, що в 60-ті роки підприємство почало активно оснащуватись високопродуктивним обладнанням, що дозволило механізувати і автоматизувати виробництво основних видів продукції. 1960 року був також збудований цех морозива.
Ось деякі цитати з місцевої преси про роботу підприємства:
«…з року в рік збільшується випуск лактози (молочного цукру). Він є цінним продуктом для медицини і виробляється з відходів молока…(газета "Радянський патріот" № 96 від 13.07.1960 року).
"30 липня ввійшов в дію новий морозивний цех. Морозивна суміш з фільтру поступає в гомогенізатор, де вона дробиться під тиском у 150-200 атмосфер. Охолодження суміші проводиться не вручну, а в спеціальній ванні. Звідси морозиво попадає у фризер, де охолоджується до 6 градусів. Суміш при цьому збивається, робиться пишною. Фасована продукція надходить в ескімо генератор, тут провадиться загартування ескімо і брикетів" (газета "Радянський патріот" № 84 від 16.07.1960 року).
"…освоєно виробництво зеленого сиру. Зелений сир виготовляється з обезжиреного молока з домішкою 2% трави тригонели (пажитік) яка має специфічний запах. Він застосовується як приправа до супів, борщів, бутербродів" (газета "Радянський патріот" №49 від 23 березня 1963 року).
У 70-80-ті роки Новоград-Волинський маслозавод був єдиним крупним молокопереробним підприємством міста і району, сюди звозили молоко практично всі колгоспи району.
Хочеться сподіватися, що колись на полицях наших магазинів знову з’являться смачні, якісні молочні вироби з написом "Звягельський сиркомбінат". Адже недаремно стверджують, що нове — добре забуте старе, а воно у місцевих маслоробів справді було добре та гідне відтворення.
Раніше ми писали, що 11 січня новому приміщенню автовокзалу у Звягелі виповнилося 56 років. Його історія тут.
