А чи багато містян знає про те, що в селі Кропивня (а сьогодні це Брониківська сільська громада) Звягельського району є цікавий пам’ятник ?
Це пам’ятник поліському богатирю Ізоту Руденко, про силу якого ходили легенди. Зокрема, про те, як приносив з Корця у Новоград мішок солі на плечах (а відстань між цими містами 34 кілометри!), як з’їдав за вечерею відро картоплі, звареної в "кожушках", як підіймав коня ледве що не з возом, як потім потрапив у цирк і став борцем, де не поступався самому Піддубному. І начебто у нього було два серця…
Сьогодні вже не залишилось людей, які могли щось пригадати про велетня, тому інформацію взято з публікацій в періодичних джерелах, бо саме там зафіксовані спогади односельців та родичів.
На початку ХХ століття в с. Кропивня (точніше в с. Роботище ) народився Ізот-силач. Стаpожили розповідали, що Ізот був надзвичайно високого зросту і красивої атлетичної статури. Любив бувати у людних місцях, особливо на ринку, який тоді розміщувався в центрі Звягеля (тепер — ринок біля площі Лесі Українки). Очевидці розповідали, що "паличка", з якою ходив Ізот, важила… мало не з пуд" (місцевий дослідник і викладач історії Віктор Савицький).
Ізот Руденко народився у звичайній сім'ї де три сестри й чотири брати були середнього зросту, але він ріс на диво всім. При досягненні ним повноліття, померла мати, а мачусі, яка згодом з'явилась у сім'ї, було не під силу нагодувати, одягти і доглянути його. Тому Ізот пішов з дому.
Люди йому і співчували, і поважали. Щоразу, де він ночував, виносили йому відро картоплі, яку сам варив у "мундирах", і це було його головним харчуванням. Він не палив, не пиячив (хіба хто вгостить), не грав у карти, не брав участі в якихось іграх чи веселощах. Був мовчазним, у розмовах мало з ким спілкувався. Нікому неприємностей не чинив.
Як людину незвичайної сили, його наймали на роботу, де потрібно було підняти або перенести важкі предмети – на будівництві, у лісі на вантаженні колод тощо. Для демонстрації сили він міг підняти коня і перенести куди завгодно, звеселяючи юрбу.
До цирку ж потрапив за таких обставин. Якось у негоду біля сільського млина застряг у баюрі легковик з районним начальником. Проходив на ту пору повз машину, що буксувала, Ізот. Побачивши велетня, начальник витріщив на нього здивовані очі. А той підійшов до автівки, обхопив її своїми ручищами й переніс на сухе. Так про силача дізналась районна влада, яка й допомогла йому опинитися серед циркових атлетів.
Коли потрапив до цирку, там йому сподобалось. А як боровся з чемпіоном світу Дансеєм, і той застосував недозволений прийом, Ізот вивернувся, схопив його обома руками й кинув за арену, аж двері зірвались. Відтоді директор цирку не відходив від хлопця, був присутній на тренуваннях, сам вчив його правилам французької вільної боротьби.
На піку циркової слави Ізот раптом повернувся у рідне село. А незабаром і помер. За однією з легенд, його нібито отруїла в ресторані дружина Дансея, помстившись за поразку чоловіка. Інші кажуть, що помер від тифу, а ще інші – що від голоду. Дата смерті цього дивовижного чоловіка припадає якраз на 1933 рік, коли по всій Радянській Україні людей мільйонами викошував голодомор. Ще задовго до смерті тіло своє він нібито продав для дослідів Київському науковому медінституту. Інших відомостей про своє життя Ізот Руденко не залишив, адже був неграмотним.
На жаль, і світлин велетня ніде не знайти. Можливо, не любив фотографуватися, а може, пропали вони у вирі Другої світової війни. Вдалося розшукати лише його мальований портрет, опублікований у журналі "Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету".
Аби краще уявити його зовнішність та перевірити чутки про два серця, у сімдесяті роки минулого століття учитель історії з Новограда-Волинського Віктор Савицький звернувся на кафедру анатомії Київського медичного інституту. Звідти офіційно повідомили: у Руденка було одне серце, його зріст сягав 234 сантиметрів, а вага – 150 кілограмів. Макет скелета поліського силача й досі зберігається в тамтешньому музеї як унікальний експонат.
26 жовтня 2017 року у селі Кропивня відкрили пам’ятник незвичайному землякові Ізоту Руденку – людині-велетню, силачу й цирковому артисту, якому приписують славу однієї з найдужчих людей планети.
Звягельська бібліотека
