Дізнайтеся про перші польоти повітряних куль, дирижаблів та літаків над Житомиром та іншими містами області.
Людство завжди прагнуло літати у повітрі, як птах. Всім відомо, що родоначальниками повітроплавання вважають братів Жака-Етьєна і Жозефа Монгольф’єр. Саме вони 19 вересня 1783 року у Версалі запустили у небо наповнену гарячим димом 13-метрову повітряну кулю. Її пасажирами були вівця, півень і качка. За польотом спостерігали король Франції Людовік XVI, його дружина Антуанетта та королівська свита. Куля досягла висоти 520 метрів, а через 8 хвилин опустилася в лісі Вокрессон, пролетівши за цей час три кілометри. Політ ніяк не вплинув на самопочуття мандрівників. Вражений ідеєю братів Монгольф’єр, Людовік XVI вручив їм орден Святого Михайла. Це перша в світі нагорода, яку отримували за досягнення в галузі повітроплавання.
Через два місяці, а саме 21 листопада 1783 року, французький громадянин Франсуа Пілатр де Розьє і маркіз д’Арланд здійснили перший політ на 15-метровій повітряній кулі системи братів Монгольф’єр. О 13.45 вони піднялися у повітря в саду замку ла Мюетте у Булонському лісі. Перші аеронавти провели в небі 25 хвилин, пролетівши над Парижем, і приземлилися у Бютт-о-Кай – на відстані 8,5 кілометрів від місця старту. Максимальна висота польоту, як вважають, була трохи більшою 450 метрів.
Того дня стояла чудесна погода. В саду "Ермітаж" зібрався величезний натовп. Деякі глядачі навіть залізли на дахи навколишніх будинків, щоб було краще видно дивовижний апарат. Повітряна куля за формою представляла собою еліпс, зроблений із кольорового ластику, та мала близько 13 метрів в довжину і 23 метри в ширину. З кожною хвилиною вона набувала все більш чіткіших обрисів. Для наповнення її теплим повітрям було спалено чимало соломи. Але видовище було варте того. Майже двадцять солдатів ледь втримували кулю на місці. Нарешті, о шостій годині вечора, за командою повітроплавця Шиделкевича, канати було відпущено, і повітряна куля стрімко почала набирати висоту. Спочатку вона підіймалася майже вертикально вгору в напрямку на південний захід від Житомира. Через деякий час, від пориву вітру, куля сильно гойднулася, зірвався фіксатор, який кріпив трапецію, і повітроплавець втратив точку опори. Шиделкевич впродовж всього вісімнадцятихвилинного польоту тримався за трапецію лише руками. Лише завдяки гарній фізичній підготовці не сталося трагедії. Максимальної висоти у дві версти куля досягла під час перельоту через річку Тетерів. Через вісім хвилин з моменту початку польоту куля стала опускатися і сіла в лісі за чотири кілометри від Житомира за бердичівським мостом. Декілька чоловік на конях кинулися до місця приземлення. Шиделкевич здійснював свій політ без парашута. Вперше він піднявся в небо у Варшаві, потім впродовж чотирьох років здійснив 148 польотів в різних містах Росії, південної Франції, Італії та інших країн. Під час житомирського польоту Шиделкевича був присутнім повітроплавець Гірус, який виконував функції помічника на землі.
Другий політ Шиделкевича також відбувся в парку "Ермітаж" 5 жовтня (23 вересня – за старим стилем). На міських бульварах зібралася маса народу. Кулю запустили о 17 годині 40 хвилин. Цього дня погода була несприятлива для польотів і куля почала сильно гойдатися. Досягнувши максимальної висоти близько двох кілометрів, куля почала поступово опускатися. Загалом політ тривав 23 хвилини, і приземлення відбулося на полі поблизу села Станішівка. Місцеві селяни, які весь час спостерігали за дивним польотом, при наближенні кулі до землі, дуже перелякалися, але невдовзі завзято допомагали Шиделькевичу підібрати після приземлення кулю.
Третій політ Шиделькевича був благодійним і відбувся 8 жовтня (26 вересня). Погода також була не дуже сприятливою для польоту. Кулю розгойдувало і внаслідок південно-західного напрямку вітру апарат занесло на Міщанську вулицю. Під час приземлення куля зачепилася за дах будинку. Шиделькевичу довелося прикласти чимало зусиль, щоб відчепити ластиковий еліпс і приземлитися. Третій політ тривав 20 хвилин.
Шлях від Парижа до Коростишева вони подолали за 35 годин 10 хвилин, тримаючись на висоті п’яти кілометрів і кутаючись у шуби, адже температура доходила до 15 градусів морозу. Загалом політ пройшов вдало, і французи почувалися добре. Після звичайних у таких випадках формальностей в поліції, французи, які виявилися представниками паризької знаті, побували в гостях у місцевого поміщика генерала Плємяннікова. Як виявилося, один з повітроплавців цього тижня вже здійснив політ з Парижа до Варшави. Після гостинного прийому у генерала повітроплавці виїхали до Києва. А свою кулю вони ретельно упакували і забрали з собою7.
Не всі закордонні авіатори добровільно потрапляли до Волинської губернії. Так, в містечку Томашгороді Рівненського повіту, поблизу маєтку пана Шичевського-Ладо, 22 (9 за старим стилем) січня 1912 року опустився німецький аеростат, який занесло сюди бурею з Берліна. Пасажирами повітряної кулі були Зшок, Діттернер, Брехстен і Лосуїс. Мандрівників-невдах доправили до містечка Томашгород і передали в руки поліції. Вони з’ясували, що аеронавти пробули в повітрі 26 годин. Після з’ясування всіх обставин повітроплавців відправили до Німеччини8.
Безкарність польотів німецьких повітряних куль дратувала російських військових, що інколи призводило до прикордонних конфліктів. Так, наприкінці червня 1911 року, на висоті 800 метрів російський кордон перетнула повітряна куля в якій знаходилися інженер Генріко і аеронавт Цекелі. Солдати прикордонної варти випустили по них 60 набоїв. Напрямок вітру був таким складним, що куля п’ять разів перелітала на російську територію. Російські вартові кожен раз зустрічали аеростат пострілами. Аеронавти з переляку ховалися за мішками з баластом. Нарешті вони скинули баласт, піднялися на висоту 5000 метрів і потрапили в повітряну течію, яка віднесла їх назад до Прусії. Згодом з’ясувалося, що аеронавти вилетіли з Берліна і вже добу знаходилися в повітрі9.
Його доставили у розібраному стані в спеціально збудований велетенський ангар. Слід зазначити, що з тих пір в Бердичеві існує топонім мікрорайону "Елінг". "Парсеваль" пролежав в ангарі декілька місяців і його почали збирати лише в травні. В березні військові планували польоти на кулі без управління. Цього ж року у військовій частині чекали на надходження ще одного аеростата під назвою "Голуб". Для обслуговування і здійснення польотів поблизу елінгу навіть запланували будівництво аеродрому.
Бердичів також може похвалитися тим, що тут відбувалися демонстраційні польоти цивільних авіаторів. Зокрема 28(15) квітня 1912 року на циклодромі Рогова відбувся політ на повітряній кулі авіатора Ю. Д. Древицького. На кулі "Катик" він піднявся на висоту 200-300 метрів а потім стрибнув з гондоли на парашуті. Приземлення відбулося біля в’язниці. Репортер губернської газети зауважував, що політ був гарним.
І жителі містечка Кодня 20(7) липня стали свідками польоту дирижабля. О 8 годині ранку все місцеве населення висипало на вулицю, щоб подивитися небачене видовище, яке тривало хвилин п’ятнадцять. Над Коднею в напрямку з Бердичева на Житомир повільно летіла довгаста повітряна куля. Вона лише на мить сховалася за хмари, а потім знову з’явилася. Дирижабль був жовтого кольору, а низ гондоли – чорний. В ній було видно декілька чоловік. Містечком одразу поширилася плітка про кінець світу: «от яке чудо летить; ото дума видумала; оце вже мабуть буде страшний суд»15.
Вранці 31(18) серпня він здійснював політ для коригування під час навчань Київського військового округу. В гондолі знаходилися: полковник Попов, капітан В. А. Ніжевський, штабс-капітани Чечулін та Сафонов, механіки Наумов і Квятковський, лікар Стадницький, фотограф роти Алєксєєв і чотири військових нижчих чинів. Невдовзі після злету дирижабль потрапив в густі хмари і втратив візуальний зв’язок з землею. В цей момент один з гвинтів дирижабля зачепився за ланцюг і зламався. "Гриф" спустили в елінг, де пошкодження були усунуті. О першій годині дня дирижабль з тим же екіпажем, незважаючи на сильний вітер, знову піднявся в повітря і полетів за вранішнім маршрутом. Пролетівши село Бистрик Бердичівського повіту, дирижабль потрапив у повітряний вир, який спочатку підняв його на висоту в 500 метрів, а через декілька хвилин, з великою швидкістю кинув донизу. Як екіпаж не намагався виправити ситуацію, дирижабль усе-таки вдарився об землю біля озера Бистрик. Під час злету після цього удару було зламано лопасть гвинта, і "Гриф" потягнуло вітром по землі. Знаходячись в критичній ситуації, команда почала сигналізувати, закликаючи людей на допомогу, і разом з тим поступово випускала газ. Вітром дирижабль протягнуло по землі півтори версти, причому при ударі об горб було пошкоджено гондолу і обірвався мішок з 28 пудами баласту. Екіпажу прийшлося терміново стравити значну кількість кисню. Невдовзі до місця катастрофи збіглися селяни з сіл Бистрик і Меркулівка і допомогли втримати аеростат. На місце падіння дирижабля були викликані команди 10-ї повітроплавальної роти і 42-ї артилерійської бригади, які доправили "Гриф" в елінг. Учасники польоту під час падіння не постраждали, а "Гриф" необхідно було капітально ремонтувати.
Перші польоти на літаках над Житомиром було здійснено у 1911 році. Ще на початку квітня 1911 року до Волинського Товариства заохочення конезаводства звернулися заїжджі авіатори з проханням надати в їх розпорядження іподром товариства з 14 по 20 квітня для здійснення демонстраційних польотів над Житомиром.
Про результати переговорів в пресі свідчень не було. Найвірогідніше, політ не відбувся.
Він то опускався настільки низько, що можна було розгледіти навіть колеса і окремі частини апарата і навіть червоний прапорець, прикріплений біля кабінки пілота, то підіймався на таку висоту, що був ледь помітним у серпневому небі. Всі, хто знаходився на центральних вулицях, могли добре роздивитися літак. В місті тільки й розмов було, що про загадковий політ.
Житомирянам не терпілося зблизька оглянути диво-техніку. Ще більше масла у вогонь підливали замітки в газетах про польоти літаків нам містами і містечками Волинської губернії.
28(13) вересня начальник губернії отримав телеграму з від Студзинського, який був повіреним авіатора Малинського про те, що той вдало приземлився в селі Антонінах. А наступного дня авіатор вирушив далі в напрямку Старокостянтинова.
Пролетівши над Старокостянтиновом льотчик вдало приземлився у Проскурові на площі скакового товариства.
Велетенський натовп вщерть заповнив іподром бажаючи на власні очі подивитися демонстраційний політ. Однак сильний вітер завадив літаку піднятися у повітря і польоти вирішили відкласти на 9 жовтня.
Опівдні 9 жовтня Київська вулиця нагадувала розбурханий вулик. Здавалося, що все місто рухається на іподром: хто пішки, хто на екіпажах. Вагони трамваю були переповнені. На третю годину дня на іподромі всі місця були зайняті, хоча публіки було менше ніж напередодні. Незважаючи на те, що вітер був значно сильніший, ніж 8 жовтня, оголосили, що польоти відбудуться негайно. В очікуванні дійства публіка оглядала літаки. Минула година чекання, а до польотів ніхто так і не приступив. Нарешті апарат тихо вивели з-під навісу, куди його поставили на ніч і продемонструвавши публіці відвели в правий кут іподрому. О 4 годині 27 хвилин оголосили, що через 15 хвилин граф де-Кампо-Сциліо приступить до польотів. Але пройшло більше півгодини в очікуванні, а вітер все посилювався. Серед натовпу почалося хвилювання. Почулися вигуки «пора!», дехто почав підходити до кас і вимагати повернення грошей за білети. Лише о 5 годині 5 хвилин авіатор сів в кабіну. Публіка зааплодувала, але через декілька хвилин він знову виліз з кабіни. Тоді публіка захвилювалася ще сильніше.
О 5 годині 27 хвилин авіатор, випробувавши силу вітру, знову сів у літак з наміром піднятися в небо, незважаючи на прохання адміністратора і декого з публіки відкласти політ і виключити мотор. Пілот рішуче натиснув на газ. Після короткого розбігу літак повільно відірвався від землі. Шум мотора заглушив бурхливі аплодисменти, які пролунали з трибун. Житомиряни з захопленням дивилися на диво-птаха, який виконував у повітрі прості еволюції. Літак вилетів далеко за межі іподрому, на значній висоті зробив два кола і, протримавшись у повітрі дві хвилини, плавно опустився на поле іподрому майже на те ж саме місце з якого злетів. Трибуни просто потонули в громі аплодисментів і вигукнув на честь відважного льотчика. На цьому польоти граф де-Кампо-Сциліо припинив – під вечір вітер став ще сильнішим. Хоча житомиряни побачили лише двохвилинний політ, однак публіка залишилася задоволеною. Серед натовпу можна було почути "Это не то, что Уточкин"!
До Бердичева, де льотчика також чекав натовп, на ім’я міського голови Савицького було відправлено телеграму, що в Житомирі польоти відбулися з ризиком для життя і тому політ у Бердичеві не відбудеться.
Молодий пілот М. К. Залеський від участі у польотах відмовився21.
Слід відмітити, що наприкінці квітня та початку травня він перебував у Житомирі. Перед цим декілька місяців знаходився за кордоном. Відвідав аеродроми Австрії, Франції та Італії. В Ніцці Залеський на апараті "Дюпердюссе" здійснив вдалий політ над узбережжям і завершив його плануючим спуском з виключеним мотором, який заглох. Після відвідин Житомира пілот виїхав у Париж для навчання в одній з повітроплавальних шкіл.
У перших числах квітня 1912 року відомий авіатор Васильєв здійснив політ у Рівному. Перед багатотисячним натовпом він піднявся у небо на апараті "Блеріо", зробивши два великих кола над містом на висоті 500 метрів. Він протримався у повітрі 18 хвилин.
Завідуючий авіаційною майстернею авіатор А. А. Пішоф на вищезгаданому апараті здійснив пробний політ. Після короткого розбігу літак піднявся у повітря, досягнувши висоти у 500 метрів. Перший політ тривав 3 хвилини 20 секунд. Випробування показали, що швидкість горизонтального польоту доходила до 120 км/год по прямій. Загальні характеристики аероплана "Терещенко № 5 bis" такі: розмах крил – 10 метрів, довжина – 7,2 метри, площа поверхні крил – 15 м2. Вага без навантаження – 340 кг. З основних конструктивних особливостей було відмічено, що шасі зроблено за конструкцією Депердюссона (на попередніх моделях встановлювали лижі). Вперше в історії російського літакобудування на апараті було встановлено двигун фірми «Рон» потужністю 60 к.с., який добре себе зарекомендував на французьких літаках. Завдяки досконалій конструкції літак при повній заправці міг триматися у повітрі п’ять годин. Цей показник особливо зацікавив військових. Дивною є вимога до швидкості складання і розбирання моноплана. Літак "Терещенко № 5 bis" п’ять чоловік розібрали за одну хвилину, а знову зібрали – за три хвилини.
Авіаційна майстерня Терещенка була заснована у 1911 році. Нею було випущено декілька вдалих моделей монопланів. Один з них навіть приймав участь у воєнному конкурсі аеропланів 1913 року в Петербурзі і був куплений військовим відомством.
В середині квітня 1914 року на київському воєнному аеродромі приземлився авіатор Пішоф, який прилетів на апараті Терещенка з містечка Червоне. Відстань у 130 верст літак подолав за 63 хвилини. Політ тривав на висоті 800 метрів.
В роки громадянської війни одними з останніх польоти над Житомиром здійснювали німецькі льотчики. Внаслідок страйку залізничників вони деякий час виконували функції пошти.
Віктор Ваховський, краєзнавець
