У неділю, 1 вересня, наше місто відвідав чоловік на спеціально пристосованому велосипеді з однією педаллю. Це був Якуб Кепка – 67-річний ветеран з Канади, який здійснює 900-кілометровий велопробіг з Кракова до Києва в межах проєкту HopeRaising Expedition, що збирає гроші на придбання протезів та навчання лікарів-протезистів з України. До пробігу доєдналися маленькі звягеляни, жінки та чоловіки. Потім відбулась зустріч із колишнім морпіхом у ДІЯ Центрі, яку модерувала заступниця міського голови Ірина Гудзь.
Якуб Кепка має польське коріння. Втратив ногу на службі в США. "Я вдячний за свою ампутацію. Вона відкрила мені очі на сенс життя, яке після ампутації може бути повноцінним. Ми теж здатні хапати зірки з неба!", – запевняє Якуб.
Чоловік говорить, що перетинаючи кордон України, відчуває себе вдома. “Через вік і стан здоров’я я не можу воювати за Україну на фронті, тому воюю з моїм велосипедом. Я воюю для вас".
Заступник міського голови Дмитро Гудзь, який втратив руку на війні, сказав: “Потрібно дякувати таким людям, як Якуб, які нас підтримують і морально, і фізично. Ця підтримка для нас важлива. У нас війна, горе, нас калічать, але ми стаємо не пораненими, ми стаємо кіборгами. Так що все у нас буде добре”.
Ірина Мала, дружина ветерана, яка прийшла на зустріч, сказала: "Знаєте, ми часто закриваємося у своєму горі. Мій чоловік отримав інвалідність на війні. Ми навіть друзям не казали. Але я зрозуміла: не можна мовчати. Треба говорити, підтримувати одне одного".
Якуб і сам пройшов через адаптацію. “Велосипед – моя терапія, – зізнається він. – Роками вчився крутити педалі з протезом. Тепер ще й займаюся зимовим альпінізмом і за рік планую підйом з людьми з ампутаціями на третю найвищу гору Південної Америки".
Про те, що ніколи не потрібно опускати руки, говорила й Олена Котюк, яка з самого дитинства прикута до крісла колісного. Але це не завадило їй стати спортсменкою і здобувати нагороди на змаганнях різних видів з параармреслінгу.
Олександр, місцевий ветеран, подякував Якубу за підтримку: "Дякуємо вам особисто, уряду і народу США за підтримку нашої держави, нашої демократії. Це для нас сьогодні дуже важливо. Я також хочу сказати присутнім ветеранам, військовим, тим, хто пізніше буде так само зустрічатися з ветеранами, з мого досвіду найтяжче – це перший рік після звільнення. Тому що ті речі, які ти привіз з собою з фронту, лежать нерозібрані, вони чогось чекають".
Заступниця міського голови Наталія Борис розповіла, що в велопробігу брали участь жінки, які багато років не їздили на велосипеді: “Ми це зробили заради вас, щоб подякувати вам, проявити свою солідарність до гарних справ, які ви робите для України, для наших військових і взагалі для українського народу”.
Вадим Омельчук, представник Федерації стронгменів України в Житомирській області, яка займається спортом ветеранів війни, запитав: “Чому ви обрали саме такий метод підтримки українців, як їзда на велосипеді? Як давно ви займаєтесь цим?”.
Якуб відповів, що ще до втрати ноги він був велосипедистом, тож неможливість займатися цим стала важкою втратою, проте згодом він зміг повернутись у цей вид спорту через багато років тренувань. Він багато років шукав, як може допомагати людям, і лише після втрати ноги зрозумів, що саме своїм прикладом може показувати тим, хто має ампутацію, що життя не закінчилось.
"Бажаю Україні стійкості, – сказав наостанок Якуб. – Тримайтеся за свою свободу і демократію".
Потому морпіх зустрівся з військовими у місцевому реабілітаційному центрі.
Фото Звягельської міської ради
