Анастасії Завальнюк лише 23, але вона вже встигла зробити те, на що багато хто не наважився б і за спокійніших часів. Вона є власницею Nivroku Burger Bar. Цей заклад, який вона з партнером відкрила в містечку Баранівка, став не просто бізнесом.
Історію опублікувала Баранівська міська рада на своїй сторінці у Facebook.
Народилася Анастасія в родині, де не всі одразу зрозуміли, що гастрономічна індустрія стане її життям. Перший крок у цей світ дівчина зробила у 13 років, коли брат взяв її до себе в кафе на допомогу. Це був момент, який визначив усе. Вона ще не знала тоді, що це початок чогось більшого, але її одразу зачарувала атмосфера, яку створює заклад, де всі просто усміхаються.
– Я одягнула червону сукенку (прим. ред. – форма персоналу), – пригадує Анастасія, – і в перший день розбила вазу з-під олівців для дітей. Тоді брат сказав: "Ти ще не встигла прийти на роботу, а вже витрачаєш мої гроші". Мені в той момент було дуже соромно. А потім все так закрутилося і так все сподобалося! Шалено зачарувала атмосфера в кафе, люди. Ти просто щиро усміхаєшся, а вони тобі платять чайові. А дуже глибоко я занурилася в майбутню професію, коли вступила до коледжу ресторанного господарства, тоді мені було 14 років. Після завершення навчання, як тільки з’явилася можливість здобувати вищу освіту, я цим скористалася, вступила на заочну форму в університет харчових технологій, а сама працювала і розвивалася в цьому напрямі.
Переїзди, невизначеність, війна... Життя занесло її до Баранівки, невеликого містечка, яке стало тимчасовим прихистком.
– У період повномасштабного вторгнення, після кількох переїздів з міста в місто, ми оселилися в Баранівці. Роботи не було. Як жити далі, ми не знали. У той період у всіх земля тікала з-під ніг. Нам (прим. ред. – тут Анастасія має на увазі себе і свого коханого Олександра) не вистачало ні досвіду, ні грошей, щоб щось відкрити, хоча ми про це вже розмовляли. Дуже хотілося своє. На велике приміщення не вистачало ресурсів. У той важкий період невідомості хотілося затишної атмосфери з хорошим сервісом та смачною їжею, адже це ті потреби, які хоч трішечки розслабляють та підіймають настрій. А настрій тоді такий був, самі знаєте…
Вона і її коханий Олександр шукали можливість, як почати щось своє, ідеї крутилися в голові, але коштів на велике приміщення не було. Все почалося з того, що на Великдень вони спекли близько 200 пасок і ковбасу.
– Це було дуже смішно, – розповідає з усмішкою дівчина. – Ночами пекли паски та домашні ковбаси. Щоб ви розуміли, це були не звичайні паски, це був витвір мистецтва, адже ми поставилися до виконання досить серйозно, хотіли задати вектор якості. У нас не було місця, де б ми могли продавати наші смаколики, тому ми це робили на базарі з машини. Пам’ятаю ту неймовірну красу: все було в крафтових пакетиках... То був такий масштабний перший заробіток, що за вторговані кошти ми купили гриль на бургери та ліхтарики.
І ось настав момент, коли вони побачили старий фургончик. Знайшли його власників, домовилися про оренду – й ось вже створюється щось своє. Настя працювала в Житомирі, а на вихідні приїжджала до Баранівки. Вони з Олександром удвох працювали без вихідних три місяці. Була втома, були сльози. Настя пригадує, як сідала під фургончиком і плакала – напруга була шаленою. Але вони вистояли. Вистояли й відкрили кафе.
– Працювали самі вдвох цілих три місяці без вихідних. Конфліктів вистачало, думала, що розійдемося на третій день. Були періоди, коли я сідала під фургончик і плакала годину, не знаю, чи хтось розумів, чи ні, але емоцій у мене вистачало і їм потрібен був вихід. Ми бачили однаковий результат, проте шляхи його досягнення в кожного були свої, тому не обходилося без непорозумінь. Я та Олександр щиро вірили, що файно зайдемо в місті, але ні він, ні я не думали, що буде таке навантаження. Наш робочий графік був з 10.00 до 22.00, а то і до 23.00, було дуже складно. Та з часом все почало вирівнюватися і спочатку ми взяли на роботу одного працівника, а пізніше набрали всю команду, адже у нас був новий виклик – відкрити кафе!
Кафе відкрили 22 лютого 2023 року.
Нині заклад це не просто місце, де можна поїсти. Це щось більше. Це кафе, наче домівка для гостей. Настя любить називати відвідувачів гостями, і це не просто слова. Кожного, хто приходить, тут запам’ятають, їхні смаки теж. Якщо ви кілька разів приходили і просили без кетчупу чи пили капучино на вівсяному – будьте певні, що про це вже знають. І це не просто увага до деталей – це частина концепції. Створювати атмосферу, де кожен гість почувається важливим.
Важливим є й те, що команда Nivroku Burger Bar на постійній основі влаштовує благодійні заходи та збирають кошти на різні потреба для військових чи для людей, яким потрібна допомога.
Секрет їхнього успіху – праця. Постійна, виснажлива, але така, що дає результат. Вони вже зібрали команду з 12 людей, і Настя впевнена, що це тільки початок. Вона не зупиняється. Після того як відкрили кафе, вона мріяла про літню терасу. Грошей не вистачало, але вона написала заявку і виграла грант. Облаштувати літню терасу допоміг мікрогрант від Центру зайнятості на розвиток цього бізнесу.
– Наш секрет успіху – це праця над собою. Це праця, праця і ще раз праця. Треба підтримувати одне одного. А ще біля себе нам завжди щастить формувати позитивне оточення, де ми розуміємо одне одного з пів слова. Всі ідеї ми обговорюємо в команді і рішення приймаються спільно, а колектив тепер складається не лише з мене та Олександра, у нас нині є 12 помічників. Ми просто хотіли якісний сервіс, смачну кухню, яка не обговорюється, а справжня мотивація – бачити у себе щасливих людей, які задоволені і комфортом, і смаком. Вдячний і щасливий гість – це наша ключова мотивація, яка дає шалену енергію розвиватися та вдосконалюватися далі.
І навіть зараз, попри всі труднощі, вони продовжують мріяти й планують нові проєкти. Але Настя не відкрила всіх карт.
Це історія про молодих людей, які не боялися втілювати свої мрії. Вони не шукали легких шляхів, і знайшли своє покликання, і зараз їхня історія – це приклад для багатьох.
Підготувала Інна Попова за матеріалами Оксани Круківської
